Рішення № 43581431, 03.04.2015, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/575/14-ц

Провадження № 2/209/50/15

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2015 року м. Дніпродзержинськ

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участю секретаря Драгунцевої С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника неповнолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_5, треті особи - Криничанська районна державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації", Реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції України в Дніпропетровській області, про визнання права власності на частину спільного сумісного майна та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою та, уточнивши позовні вимоги, просить: визнати за нею право власності на 1/2 частину майна, що знаходилося у спільній сумісній власності - садибного (індивідуального) житлового будинку, загальною площею 58,9 кв.м., житловою - 29,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнати за нею, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину відкритої спадщини - садибного (індивідуального) житлового будинку, загальною площею 58,9 кв.м., житловою - 29,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в розмірі 1/10 частини кожному, що у грошовому еквіваленті складає 13056,20 грн. кожному; зобов'язати ОКП "Дніпродзержинське БТІ" та Реєстраційну службу Дніпродзержинського міського управління юстиції відмінити реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1; стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь витрати на незалежну експертизу оцінки майна у сумі 750 грн., а також суму сплаченого нею судового збору у розмірі 980 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначила, що з серпня 2005 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі) з ОСОБА_7. Вони мешкали разом та вели спільне господарство у її будинку АДРЕСА_2. 30 листопада 2007 року вона вийшла заміж за ОСОБА_7 Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 57 років помер її чоловік ОСОБА_7, не залишивши заповіту. Після смерті чоловіка ОСОБА_7 відкрилася спадщина: земельна ділянка, площею 134 кв.м., і садибний (індивідуальний) житловий будинок, загальною площею 58,9 кв.м, в т.ч. житловою - 29,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належать спадкодавцеві за рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 грудня 2007 року. У встановлений законом шестимісячний строк з питання вступу в спадщину вона звернулася до Криничанської державної нотаріальної контори. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно їй було відмовлено у зв'язку з тим, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований за ОСОБА_3 (дочка від першого шлюбу її померлого чоловіка), на підставі договору дарування від 12 вересня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Жидковим В.Ю. У зв'язку з цими обставинами, нею був поданий позов до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська про визнання недійсним зазначеного договору дарування житлового будинку. Рішенням Дніпровського районного суду м Дніпродзержинська від 14 вересня 2011 року договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений 12 вересня 2009 року між ОСОБА_9 і ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 2305, визнано недійсним, а у визнанні права власності ОСОБА_3 на житловий будинок відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2012 року рішення суду від 14 вересня 2011 року залишено без змін. Оскільки право власності на будинок по АДРЕСА_1, що знаходиться на земельній ділянці площею 134 м кв., її померлий чоловік ОСОБА_7 придбав за рішенням Дніпровського районного суду від 27 грудня 2007 року, тобто в період шлюбу і спільного проживання з нею - ОСОБА_1, вона вважає, що дане майно є об'єктом права їх спільної сумісної власності, як подружжя. 1/2 частина в зазначеному об'єкті спільної сумісної власності належить їй і повинна бути визнана такою, тож після смерті її чоловіка ОСОБА_7 відкрилася спадщина лише на іншу 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1. Оскільки спадкодавець не залишив заповіту, то спадкоємцями першої черги за законом на 1/2 частину зазначеного домоволодіння є вона - ОСОБА_1, а також діти померлого: ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та онука - дочка померлого сина ОСОБА_10 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в особі матері ОСОБА_5. Частка кожного із зазначених спадкоємців першої черги на 1/2 частину успадкованого названого майна становить по 1/10 частині. За звітом про незалежну експертну оцінку, проведеним Криничанським колективним підприємством "УКС" Дніпропетровської області, ринкова вартість земельних поліпшень, у т.ч. садибного (індивідуального) житлового будинку, загальною площею 58,9 кв.м., в т.ч. житловою - 29,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, становить 130562 грн. Таким чином, у грошовому вираженні частина кожного із зазначених спадкоємців становить 13056,20 грн., виходячи з розрахунку: 130562 : 2 = 65281 грн.; 65281 : 5 = 13056,2 грн. У травні 2012 року вона знову зверталася до Криничанської державної нотаріальною контори з метою прийняття спадщини, в чому їй було відмовлено.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, надала пояснення, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала у повному обсязі, надала до суду заперечення, в яких зазначила, що предметом судового розгляду в 2007 році був спір між батьком та його сестрою, ОСОБА_11 с приводу виділу із сумісної власності 1/2 частку на житловий будинок і визнання права власності на цю частину. У судовому засіданні було встановлено, що земельна ділянка була виділена сторонам по справі під будівництво житлового будинку у 1973 році. Закінчений будівництвом будинок прийнятий в експлуатацію 16 серпня 1985 року і 22 листопада 1985 року їх право власності зареєстроване у Дніпродзержинському БТІ. Позов батька було задоволено: за ним визнане право власності на 1/2 частку будинку і зі складу спільної власності йому виділено цю частину в натурі у вигляді житлового будинку А-1. Таким чином, спірний будинок АДРЕСА_1, ніяким чином не може розглядатися як майно, надбане подружжям під час шлюбу, і ніякого права на 1/2 частку позивачка не має. Крім того, слід зауважити, що згідно до договору дарування від 12 вересня 2009 року ОСОБА_9, яка діяла на підставі довіреності, виданої батьком 27 вересня 2007 р., подарувала їй, ОСОБА_3 спірний житловий будинок. На підставі цього договору у БТІ було зареєстровано право власності на неї. Хоча рішенням Дніпровського районного суду від 14 вересня 2011 року цей договір дарування було визнано недійсним, на цей час офіційно право власності зареєстроване за нею, а тому житловий будинок взагалі не можна розглядати як спадкове майно, яким може тільки таке майно, на яке у спадкодавця офіційно зареєстроване право власності. Про належність їй права власності на сьогоднішній день говориться і у листі ОКП "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" від 16 жовтня 2013 року № 604. Ця обставина дозволяє стверджувати, що у позові ОСОБА_1 відсутній предмет позову, який можна б було розглядати як спадкове майно. З урахуванням викладеного просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_12 позов не визнав у повному обсязі та пояснив, що у 1973 році земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, була виділена сестрі померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_11. В число самозабудовників виконавчий комітет включив і ОСОБА_7 Будинок зведений на зазначеній ділянці був прийнятий у експлуатацію 16 серпня 1985 року, а 22 листопада 1985 року у БТІ м. Дніпродзержинська за ОСОБА_7 та ОСОБА_11 було зареєстровано право спільної сумісної власності за вищезазначений будинок. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 грудня 2007 року було розділено спірний будинок, виділені частки кожного із співвласників в натурі та визнано право власності на частину будинку. Дані факти свідчать про те, що будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, був придбаний ОСОБА_7 до шлюбу з позивачкою. На даний час право власності на зазначений будинок належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування, який зареєстрований у встановленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала у повному обсязі та пояснила, що спірний будинок було придбано їхньою сім'єю у 1978 році. Потім вони з'ясували, що право власності на цей будинок було оформлено неправильно, тому вони звернулися до суду і за її батьком - ОСОБА_7 було встановлено право власності. Поки встановлювалося право власності батько встиг розлучитися з їхньою матір'ю та одружитися вдруге.

Відповідач ОСОБА_5 - представник неповнолітньої ОСОБА_4 надала суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, просила відмовити у задоволенні позову, позовні вимоги не визнала у повному обсязі.

Представник третьої особи Криничанської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, письмово просив суд розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи КП "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" в судове засідання не з'явився, письмово просив суд розглянути справу без його участі та винести рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Дніпродзержинського МУЮ України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, письмово просив суд розглянути справу без його участі.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав:

В ході судового розгляду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року народився ОСОБА_6, батьками є: ОСОБА_7 та ОСОБА_13, які уклали шлюб 30 листопада 2007 року. ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_7 помер. Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про народження, актовий запис № 50, свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 82, свідоцтвом про смерть, актовий запис № 46.

Неповнолітня ОСОБА_4, представником якої є її мати ОСОБА_5, являється онукою померлого ОСОБА_7 та дочкою його сина ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис № 152, свідоцтвом про одруження, актовий запис № 474, свідоцтвом про народження, актовий запис № 2853, свідоцтвом про смерть, актовий запис № 851, свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 672.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, загальною площею 58,9 кв.м., житловою - 29,7 кв.м., який станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 року, тобто на момент смерті, належав йому на праві власності. Вищевказаний окремий самостійний об'єкт нерухомого майна був виділений за рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 грудня 2007 року із складу спільного нерухомого майна - домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. 12 вересня 2009 року було здійснено перехід права власності на будинок АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області від ОСОБА_7 до ОСОБА_3, на підставі договору дарування від 12 вересня 2009 року, реєстр № 2305. ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_9 та померлого ОСОБА_7. Зазначений договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_9, яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_7, на підставі довіреності, посвідченої 27 вересня 2007 року, визнано недійсним та скасовано, оскільки цей правочин було здійснено 12 вересня 2009 року, тобто вже після смерті особи, що видала довіреність - ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Ці обставини підтверджуються рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 грудня 2007 року по справі № 2-3487/2007, актом прийняття індивідуального домоволодіння по провулку 2-му Молдавському від 16 серпня 1985 року, листом ОКП "Дніпродзержинське БТІ" за вих. № 147 від 07 лютого 2014 року та вих. № 604 від 15 жовтня 2013 року, рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 вересня 2011 року по справі № 2-191/2011, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2012 року провадження № 22-ц/490/4175/12.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи письмові докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що право власності на будинок АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області було набуто ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 грудня 2007, тобто під час шлюбу з позивачем, тож є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки між позивачем та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, за його життя не було досягнуто домовленості щодо розміру часток майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: будинку АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, їх частки майна є рівними, тобто по 1/2 частині.

Відповідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно вимогам ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ч. 2, 3 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Таким чином, після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року, відкрилося спадкове майно - 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, право на спадкування якого мають у рівних частках дружина і діти померлого, тобто по 1/10 частині кожен.

Зважаючи на те, що прийняття спадщини є правом, а не обов'язком спадкоємців, суд вважає необхідним визнати право власності на спадкове майно за позивачем у розмірі 1/10 частини вищезазначеного будинку та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на спадкове майно за відповідачами, оскільки останні заперечували проти задоволення цих позовних вимог.

Також суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ОКП "Дніпродзержинське БТІ" та Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції відмінити реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1, оскільки зазначені установи не є відповідачами по справі. Позивачу судом неодноразово роз'яснювалося право на залучення належних відповідачів та порядок їх залучення, однак позивачем це право не було використано.

Суд вважає, що витрати на незалежну експертну оцінку не підлягають відшкодуванню, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 79 ЦПК України вони не відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1217, 1218, 1220, 1223, 1261, 1266, 1267 ЦК України, ст.ст. 60, 70 СК України, ст.ст. 3, 10, 60, 61, 88, 158, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника неповнолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_5, треті особи - Криничанська районна державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації", Реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції України в Дніпропетровській області, про визнання права власності на частину спільного сумісного майна та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 58,9 кв.м., житловою - 29,7 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 на 1/10 частину домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 58,9 кв.м., житловою - 29,7 кв.м.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену нею суму судового збору в розмірі 261 (двісті шістдесят одна) гривня 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену нею суму судового збору в розмірі 261 (двісті шістдесят одна) гривня 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 сплачену нею суму судового збору в розмірі 261 (двісті шістдесят одна) гривня 12 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, що його ухвалив.

Суддя: К.Л. Шендрик