Рішення № 43580384, 08.04.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/757/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1213/15Головуючий у 1-й інстанції Горулько О. М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

Головуючого судді : Абрамова П.С.

Суддів : Винниченка Ю.М. Карпушина Г.Л.

При секретарі: Коротун І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на заочне рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 березня 2013 року в с-щі Решетилівка Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «GEELY», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_4 та належного йому автомобіля «IVECO», реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_3, в результаті якої позивачу було завдано матеріальної шкоди у розмірі 23329,55 грн. Прохав стягнути з НАСК «Оранта» на його користь: страхове відшкодування у виді матеріального збитку, завданого пошкодженням належного йому автомобіля, у розмірі 22819,55 грн.; витрати, пов'язані з проведенням дослідження автомобіля, у розмірі 1000 грн.; витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 238,49 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 4846,25 грн.

З відповідача ОСОБА_4 прохав стягнути на його користь: франшизу у розмірі 510 грн.; витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 5,11 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 103,75 грн.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволений частково.

Стягнуто з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», на користь ОСОБА_2, страхове відшкодування у виді матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, у розмірі 22819 (двадцять дві тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн. 55 коп.

Стягнуто з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 238 (двісті тридцять вісім) грн. 28 коп.

Стягнуто з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» ОСОБА_2 понесені ним судові витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача ОСОБА_4, у розмірі 410 (чотириста десять) грн. 82 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 франшизу у розмірі 510 (п'ятсот десять) грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 5 (п'ять) грн. 32 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача, у розмірі 9 (дев'ять) грн. 18 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 прохав заочне рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 1000 грн. у відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого транспортного засобу і 4 846, 25 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу адвоката та стягти з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 103,75 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема неправильне застосування судом норм ст. 79, 86, 88 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, місцевий суд вірно встановив фактичні обставини справи, що 15 березня 2013 року близько 21 год. на автодорозі Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка в районі с-ща Решетилівка Полтавської області з вини водія ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої останній, керуючи автомобілем «GEELY», реєстраційний номер НОМЕР_1, порушуючи вимоги п.п. 10.1,12.4,12.9б Правил дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем «IVECO», реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5 та який належить позивачу. В результаті зіткнення, належний на праві власності (а.с.7), автомобіль позивача отримав суттєві механічні пошкодження. (а.с.14).

Постановою заступника начальника СВ Решетилівського РВ УМВС України в Полтавській області від 10 липня 2013 року кримінальне провадження по факту ДТП, що сталася 15.03.2013 року з вини водія ОСОБА_4 закрито в зв»язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України (а.с.10).

Згідно копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 4309312 (а.с.11) відповідач ОСОБА_4, як власник автомобіля «GEELY», реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахував цивільно-правову відповідальність в НАСК «Оранта». Даним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду життю (здоров'ю) - 100 000грн., за шкоду майну - 50 000 грн. та визначено франшизу у розмірі 510 грн.

Згідно висновку № 15/2014 автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку розмір матеріального збитку, завданого власнику напівпричепа «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при ДТП становить 23329,55 грн. (а.с. 20-23).

При вирішенні питання про стягнення з НАСК «Оранта» страхового відшкодування, місцевий суд з урахуванням вищезазначеного та вимог ст. 22, п. 12.1 ст. 12, п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийшов до висновків, що підлягає стягненню з НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 розмір матеріальних збитків у розмірі 22 819,55 грн., а з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 - 510 грн., передбаченої договором страхування франшизи.

В цій частині рішення суду не оскаржується.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» на користь позивача 1000 грн. у відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого транспортного засобу, місцевий суд виходив з того, що витрати позивача, пов'язані з автотоварознавчим дослідженням пошкодженого напівпричепа, не входять до переліку судових витрат, зазначеному в ч. 2 ст. 79 ЦПК України, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині є безпідставними.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Відповідно до по 34.2. Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або

експерта) на місце настання страхового випадку та/або до

місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

34.3. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених

статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк,

потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або

експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у

випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ)

зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення

експертизи (дослідження).

34.4. Для визначення причин настання страхового випадку та

розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники.

Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні

комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні

комісари чи експерти.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 березня 2013 року на адресу НАСК «Оранта» надійшло повідомлення про ДТП, що сталося 15 березня 2013 року за участю транспортного засобу «GEELY», д.н.з. НОМЕР_1, забезпеченого в НАСК «Оранта» за страховим полісом № АВ/4309312 (а.с. 108).

Вищезазначеним полісом було посвідчено укладення 22.08.2012 року договору обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між фізичною особою ОСОБА_4 та НАСК «Оранта», в особі Новомосковського районного відділення Дніпропетровської обласної дирекції НАСК «Оранта» (а.с. 107).

28 березня 2013 року Страховиком було оглянуто транспортний засіб потерпілого «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_3, пошкодженого в результаті ДТП, зі складанням відповідного протоколу (а.с. 109), на підставі даних якого 10.04.2014 року було отримано ремонтну калькуляцію (110-112).

15.03.2013 року на замовлення Страховика було зроблено авто товарознавче дослідження ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» з визначення розміру завданого майну (транспортному засобу) потерпілого (а.с. 113-118).

Тобто ВАТ НАСК «Оранта» було виконано умови страхування, зокрема вимоги п. 34.1 та п. 43.2 ст. 34 Закону України , а тому саме з цих підстав необхідно вважати безпідставними позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з НАСК «Оранта» 1 000 грн. витрат з проведення автотоварознавчого дослідження, та такими, що не підлягають до задоволення.

Висновки місцевого суду, що дані витрати не підлягають відшкодуванню з посиланням на вимоги ст. 2 ст. 79 ЦПК України є помилковими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правову допомогу, місцевий суд виходив з того, що адвокат ОСОБА_3 не приймав участі в жодній з процесуальних дій, зазначених в ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», всі його дії відповідно до зазначеної вище угоди про надання правової допомоги та розрахунку вартості цієї допомоги не були пов'язані з розглядом судової справи і стосувалися лише підготування матеріалів цивільного позову, а тому не є судовими витратами і не підлягають компенсації відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду в зазначеній частині та вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2014 року ОСОБА_2 уклав з адвокатом ОСОБА_3 договір № 22/с про надання правової допомоги, представництва та надання інших видів правової допомоги відповідачу, у тому числі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ВАТ НАСК «Оранта» про відшкодування майнової шкоди. (а. с. 37).

ОСОБА_3 має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/112, що видане 11 листопада 2002 року на підставі рішення Закарпатської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 03.06.1994 року (а. с. 36).

Відповідно до квитанцій від 17 червня 2014 року № 13 ОСОБА_2 сплатив адвокату ОСОБА_3 за надання правової допомоги 4950 грн. 00 коп. (а. с. 39).

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК України). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_3 не приймав участь в судових засіданнях. Разом з тим, ним вивчалися матеріали справи, здійснювались перегляд законодавчої бази та пошук, вивчення відповідної судової практики, надавалися консультації позивачу, складалася позовна заява та інші заяви по справі, які саме адвокатом надавалися суду, адвокат ОСОБА_3 звертався з запитами до ВАТ НАСК «Оранта» щодо даної справи, складав та направляв апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду від 27.06.2014 року у справі, звертався до суду з клопотанням про виклик відповідача ОСОБА_4 через оголошення у засобах масової інформації, в апеляційному порядку відстоював інтереси позивача. (а.с. 2-5, 16,18, 45-46,64, 77, 137, 156, 163, 166, 175-177).

Адвокатом ОСОБА_3 надано розрахунок вартості правової допомоги, які не суперечить нормам ст. 1 Закону України « «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (а.с. 38)

Таким чином, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 212?214, ЦПК України зазначене не врахував, не застосував норми законодавства, які підлягали застосуванню, та прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу.

За таких обставин рішення місцевого суду в частині витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості та підлягає скасування з постановленням в цій частині нового рішення про стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі, а саме 4 656,96 грн. витрат на правову допомогу адвоката, з ОСОБА_4 - 95,04 грн. з урахуванням того, що позовні вимоги позивача задоволені частково.

Керуючись ст. 303, 307, п.3.4.ст..309, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2015 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення судових витрат, а саме 4 950 грн. витрат на правову допомогу адвоката та в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування позивачу витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.

Ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі, а саме 4 656,96 грн. (чотири тисячі шістсот п"ятдесят шість гривень 96 коп.) витрат на правову допомогу адвоката.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме 95,04 грн. (дев"яносто п"ять гривень 04 грн.) витрат на правову допомогу адвоката.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження - відмовити.

В іншій частині заочне рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді : (підписи)

З оригіналом згідно: