Постанова № 43580170, 10.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2153/15-п Головуючий у І інстанції Мельник О.О.Провадження № 33/780/242/15 Доповідач у 2 інстанції ДимарецькийКатегорія 429 10.04.2015

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2015 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Димарецький В.М., за участю: представника Київської митниці ДФС Захарова А.О., захисника особи, яку притягнуто до відповідальності - адвоката Ладана Л.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу останього на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2015 року щодо ОСОБА_4 , -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2015 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Ізраїлю,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією в доход держави вилученої валюти в сумі 4746 доларів США. Також стягнуто з ОСОБА_4 в доход держави 36 грн. 54 коп. судового збору та на користь Київської митниці ДФС понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 13 грн. 04 коп.

Відповідно до зазначеної постанови, 13 лютого 2015 року, о 07 годині 30 хвилин, під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу ,,Відліт" терміналу ,,Д" ДП МА ,,Бориспіль" громадянин Ізраїлю ОСОБА_4, який відлітав з України до Ізраїлю, м. Тель-Авів, рейсом № PS 0775 своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - ,,зелений коридор", тим самим, відповідно до ч.5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі території України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину ним ,,білої лінії", яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю ,,зелений коридор", було виявлено 4750 доларів США, які перевищували наявну у нього суму валюти в розмірі 11 310 доларів США, що знаходились частково в гаманці пасажира, а решта - у кишені брюк, одягнених на пасажирі без ознак приховування.

В апеляційній скарзі захисник просить змінити постанову суду першої інстанції щодо ОСОБА_4, повернувши останьому кошти в сумі 4746 доларів США. Апелянт вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням матеріального права, судом не надано належної оцінки доказам та документам, які додані до матеріалів справи, не досліджено суттєвих обставин справи та невірно застосовано чинне законодавство України. Конфісковані за рішенням гроші його довірителя не були приховані, були пред'явлені працівнику митниці за першим проханням. При проведенні ОСОБА_4 перерахунку всієї наявної валюти на еквівалент по курсу на євро останній помилився. Про даний факт він повідомив працівника митниці, однак це не було зафіксовано в протоколі. ОСОБА_4 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, затримані кошти належали йому особисто і мали бути використані для його лікування, оскільки він страждає на тяжке захворювання. Крім того, в апеляції її автор посилається на Європейську Конвенцію ,, З захисту прав і основних свобод людини", практику Європейського Суду з прав людини та просить врахувати їх при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення: захисника, який підтримав апеляційну скаргу; представника Київської митниці ДФС, який заперечував проти апеляційної скарги, допитавши свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та надані під час апеляційного розгляду документи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Згідно ст. 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до свої власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним. Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення.

Апеляційним судом, як і судом першої інстанції було встановлено, що правопорушення, яке вчинив ОСОБА_4 полягало у переміщенні через митний кордон України - ,,зелений коридор" не задекларованих митному органу коштів, які перевищують 10 000 євро, що підлягає обов'язковому декларуванню.

За вказаних вище даних слід погодитись з висновком суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_4 правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.

Що ж до призначеного судом першої інстанції стягнення ОСОБА_4, то апеляційний суд приходить до такого.

Так, під час апеляційного розгляду даної справи встановлено, що кошти, які знаходились у ОСОБА_4 під час проходження митного контролю не мали ознак приховування, про їх наявність та бажання задекларувати, тобто діяти відповідно до законів України при проходженні митного контролю він одразу повідомив працівників митниці. При цьому, як встановлено під час апеляційного розгляду частину коштів - 5 000 доларів США, яка знаходилась у ОСОБА_4, була позичена останнім у свідка ОСОБА_6 та повинна була бути використана для оплати проходження лікування ОСОБА_4 Дані, які б свідчили про незаконність походження згаданих коштів, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_4 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

З огляду на наведене, враховуючи обставини справи, приходжу до висновку, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил, в даному випадку не відповідає вимогам положень ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції ,,З захисту прав і основних свобод людини", практиці Європейського Суду з прав людини, тобто є не пропорційним вчиненому ОСОБА_4 правопорушенню.

За вказаних обставин постанову судді суду першої інстанції слід змінити та звільнити ОСОБА_4 від стягнення у виді конфіскації валюти, повернувши її останьому.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Ладана Л.Є. задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2015 року щодо ОСОБА_4, в частині накладання на нього стягнення у виді конфіскації валюти, змінити.

Виключити з вказаної постанови посилання про конфіскацію 4746 доларів США, вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0092/125120101/15 від 13 лютого 2015 року, повернувши їх (4746 доларів США) ОСОБА_4.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області підпис В. Димарецький

Згідно з оригіналом. Суддя В. Димарецький