Вирок № 43576175, 14.04.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/10512/14-к

Провадження № 1-кп/645/172/15

ВИРОК

Іменем України

14 квітня 2015 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Алтухової О.Ю.,

секретар судового засідання - Анацька К.Є.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора прокуратури Фрунзенського району м. Харкова - Нащанського В.М.,

потерпілого - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 листопада 2013 року за № 12013220460003977 відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

в с т а н о в и в:

13 листопада 2013 року приблизно о 06.30 год. ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 21063 д.р.н. НОМЕР_1, маючи право керування таким транспортним засобом, рухався по пр. Московському в м. Харкові з боку вул. Свистуна в направленні бул. Б.Хмельницького зі швидкістю 40-50 км/год.

У ході руху по пр. Московському в м. Харкові в районі будинку № 252-Б ОСОБА_5 не зорієнтувався в дорожній обстановці та при виникненні для нього небезпеки у вигляді пішохода, який рухався у невстановленому для пішоходів місці зліва на право, по відношенню до руху автомобілю, які він міг завчасно попередньо виявити, не прийняв своєчасно мір екстреного гальмування і скоїв наїзд передньою частиною автомобіля марки ВАЗ 21063 на пішохода ОСОБА_6, що заподіяло останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому обох кісток лівої голені у місці середньої та нижньої третини.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 1083/14 від 24.11.2014 року ОСОБА_3 своїми діями порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».

Порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_3 знаходиться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної події.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину свою визнав повністю, розкаявся у вчиненому та пояснив про обставини вчиненого ним злочину так, як вони викладені вище.

Суд, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення суд вважає доведеною.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він по місцю проживання характеризується позитивно, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому суд визнає щире розкаяння у вчиненому, наявність на утриманні неповнолітніх дітей.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до злочинів середньої тяжкості, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у вигляді штрафу в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене, без призначення додаткового покарання.

У судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання про звільнення його від відбування покарання у зв'язку з амністією.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 має двох малолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, відносно яких не позбавлений батьківських прав.

Пунктом «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Діяння у зв'язку з яким ОСОБА_3 повідомлено про підозру мали місце до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році».

За таких обставин, ОСОБА_3 підпадає під дію пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Обставин, які перешкоджають застосуванню до ОСОБА_3 акту амністії суд не вбачає. За таких обставин, суд приходить до висновку про звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Обвинувачений ОСОБА_3 проти звільнення від відбування покарання на підставі акту амністії не заперечував, наслідки застосування акту амністії судом йому роз'яснено.

Питання щодо судових витрат підлягає вирішенню в порядку ст. 124 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, в зв'язку із чим питання про їх зміну чи скасування судом не вирішується.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 5100,00 грн. 00 коп. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_3 від відбування покарання, призначеного за даним вироком - звільнити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 в дохід держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова) судові витрати за проведення автотехнічної експертизи № 1083/14 від 24.11.2014 року в сумі 586, 80 грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.Ю.Алтухова