Ухвала суду № 43575650, 16.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року м. Київ К/800/60868/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.,Суддів Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,за участю секретаряРуденко А.М.,за участю представників позивачаЖолудя І.О.,відповідачане з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 р.

у справі №826/13475/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Агро»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біо Агро» (далі - Позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.07.2013 р. №0002542240, №0002552240 та №135/1702.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини.

Представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 10.07.2013 р. №288/2240/34696173.

У ході проведеної перевірки Відповідач дійшов висновку про порушення Позивачем вимог: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.11 п. 135.п ст. 135 абз.2 ХІХ Податкового кодексу України, п. 1.20.1 пп. 1.20.2, п. 1.20.3 пп. 1.20.5-1 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено за 2012 рік об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму 8 061 665 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 692 950 грн.; п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України та заниження суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів всього на суму 2 017 477 грн.; пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. «а» п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України та заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 16 571,30 грн.; п. 164.1, п. 164.2.19 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.7.4 п.170.7 ст. 170 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на доходи на суму 1030,20 грн.

На підставі акту перевірки Відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 25.07.2013:

№0002542240, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 116 187 грн. (за основним платежем 1 692 950 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 423 237 грн.);

№0002552240, яким Позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 017 477 грн.;

№135/1702, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 22 001,88 грн. (за основним платежем 17 601,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4400,38 грн.).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши наведені сторонами доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зі встановлених у справі обставин вбачається, що Позивачем за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 10 408 691 грн. та доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. у сумі 114 739 137 грн.

Відповідач вказує на заниження Позивачем задекларованих показників у рядку 02 декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)», а саме податковим органом на підставі первинних бухгалтерських документів та документів аналітичного обліку: контрактів, додаткових угод та доповнень до них, рахунків, ВМД, та інших даних встановлено, що Позивач здійснював реалізацію зернової продукції на експорт, на підставі зовнішньоекономічних форвардних контрактів, укладених з Viterra SA. Geneva/Switzerland, BUNGE SA, OLAM International Limited та Alfred С. Toepfer International GmbH.

За результатом співставлення цін реалізації та цін на аналогічну продукцію на світових ринках (дані АПК Інформ), податковим органом встановлено відхилення цін по експорту та даних АПК Інформ, на підставі чого Відповідачем зроблено висновок про заниження задекларованих показників у рядку 02 декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)».

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що між Позивачем та Компанією Viterra SA. Geneva/Switzerland (RUE DU MONT-BLANC 7, CH 1201 GENEVA, SWITZERLAND) укладені та виконані зовнішньоекономічні форвардні контракти, а саме:

№Р501074 від 03.04.2012 з додатковою угодою №1 від 03.09.2012 p., з додатковою угодою №2 від 01.11.2012 p., з додатковою угодою №3 від 28.12.2012 p., з додатковою угодою №4 від 22.01.2013 р. на поставку кукурудзи 3-го класу, для кормових потреб, врожаю 2012 року;

№Р501075 від 03.04.2012 з додатковою угодою №1 від 10.07.2012 p., з додатковою угодою №2 від 20.08.2012 р. на поставку насіння ріпаку, вищого класу, для продовольчих потреб і для виробництва олії врожаю 2012 року;

№Р500976 від 28.02.2012 з додатковою угодою №1 від 01.11.2012 р. на поставку кукурудзи 3-го класу, для кормових потреб, врожаю 2012 року;

№Р501135 від 16.05.2012 з додатковою угодою №1 від 10.07.2012 р. на поставку ячменю для кормових потреб 3-го класу, врожаю 2012 року.

Між Позивачем та компанією BUNGE SA (13 ROUTE DE FLORISSANT, CP 518, 1211 GENEVA 12, SWITZERLAND) укладено зовнішньоекономічний форвардний контракт №Р104537 від 27.02.2012 з додатковою угодою №1 від 28.02.2012 р. на поставку кукурудзи для кормових цілей, врожаю 2012 року.

Між Позивачем та компанією OLAM International Limited (9 TEMASEK BOULEVARD, 11-02 SUNTEC TOWER TWO, SINGAPORE 038989) укладено зовнішньоекономічний форвардний контракт №С046/12 від 14.08.2012 з додатковою угодою №1 від 04.10.2012 p., з додатковою угодою №2 від 31.10.2012 р. на поставку сої, врожаю 2012 року.

Між Позивачем та компанією Alfred С. Toepfer International GmbH (FERDINAND STR.5, 20095 HAMBURG, GERMANY) укладено зовнішньоекономічний форвардний контракт №510/14261080 від 01.06.2012 з додатковою угодою №1 від 19.11.2012 p., з додатковою угодою №2 від 20.11.2012 p., з додатковою угодою №3 від 30.11.2012 p., з додатковою угодою №4 від 31.01.2013 р. на поставку соєвих бобів для технічних потреб українського походження, урожаю 2012 року.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У той же час, згідно Розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України, ст. 39 Кодексу набрала чинності з 01.01.2013 року, тоді як згідно п. 8 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень, до 01.01.2013 року для визначення звичайної ціни застосовується п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Приписами пп. 1.20.8 п. 1.20 названої статті визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної покладено на податковий орган.

Таким чином, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку.

Крім того, відповідно до пп. 14.1.45.3 ст. 14 Податкового кодексу України форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення.

Враховуючи специфіку даних правовідносин, за якими сторони договорів зафіксували ціну продажу товарів на момент підписання контрактів з метою уникнення ризиків коливання цін на ринку в сторону зменшення у майбутньому, тобто на момент відвантаження товару та проведення розрахунків, застосувавши при цьому справедливу ринкову ціну, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано зазначили, що висновок Відповідача про порушення Позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, пп. 135.5.11 п. 135.п ст. 135 абз. 2 ч. ХІХ Податкового кодексу України, п. 1.20.1 пп. 1.20.2, п. 1.20.3 пп. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач в порушення наведених процесуальних приписів не надав судам жодного належного доказу заниження Позивачем цін у спірних контрактах, як і не надав доказів проведення аналізу цін на аналогічну продукцію та використання при цьому інформації про укладені договори з ідентичними (однорідними) товарами, умови яких є співставними умовам договорів між позивачем та Viterra SA. Geneva/Switzerland, BUNGE SA, OLAM International Limited, Alfred С. Toepfer International GmbH.

Що стосується висновку Відповідача про порушення Позивачем вимог пп. «г» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. «а» п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, у результаті чого останнім занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 16 571,30 грн., суди попередніх інстанцій також правильно визначились із наступним.

Так, сума заниження податку з доходів фізичних осіб визначена із сум доходу наданого працівникам Позивача вигляді оплати вартості корпоративних заходів (послуги ресторану, продукти харчування).

Підпунктом 14.1.56 ст. 14 розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" Кодексу встановлено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 163.1.1 об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. "б" пп. 164.2.17 ст. 164 Кодексу до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (пп. 14.1.47 ст. 14 Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що підприємством Позивача серед інших соціальних програм, які включають заходи на поліпшення умов праці, життя і здоров'я, за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні, організовувались з нагоди ювілейних дат святкові вечори для усіх працівників.

Тобто у даному випадку отриманий окремим працівником дохід не може бути персоніфікований, оскільки відсутня об'єктивна можливість визначити кількість спожитих продуктів кожним працівником.

За встановлених обставин одержаний працівниками дохід у вигляді оплати вартості корпоративних заходів не може розглядатись як об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб, що виключає наявність порушень вимог пп. «г» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп. «а» п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України.

Варто також погодитись із доводами судових інстанцій щодо відсутності порушень у діях Позивача вимог п. 164.1, п. 164.2.19 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп. 170.7.4 п.170.7 ст. 170 Податкового кодексу України, які, на думку Відповідача, призвели до заниження податку на доходи на суму 1030,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказане порушення вимог податкового законодавства виникло внаслідок не включення Позивачем (податковим агентом) до загального місячного оподаткованого доходу суму сплати за навчання, наданої підприємством безпосередньо платнику податку.

У той же час, суди попередніх інстанцій аргументовано визначились із тим, що вартість навчання, оплачена юридичною особою, з якою громадяни перебувають у трудових відносинах, безпосередньо закладам освіти, не є особистими доходами громадян, якщо навчання пов'язане з професійною підготовкою або перепідготовкою цих громадян за профілем юридичної особи в українських закладах освіти, що, у свою чергу дало вичерпні правові підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 25.07.2013 р. №135/1702.

З акту перевірки також вбачається висновок податкового органу про заниження Позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2012 року у сумі 2 017 477,0 грн. у зв'язку з чим завищено залишок від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ), при цьому податковий орган посилається на додаток 6 в якому визначено реєстр сум сплачених постачальникам Позивача.

Як свідчать матеріали справи, Позивачем при подачі податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 року та грудень 2012 року у рядку 23.2 декларації з ПДВ визначено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, а саме: у декларації за листопад 2012 року у сумі 1 787 462 грн., за грудень 2012 року в сумі 2 017 477,0 грн.

У додатку 6 до акту перевірки «Реєстр сум сплачених постачальникам» Позивачем перелічено постачальників яким Позивач сплатив за товари, роботи, послуги і по яким у Позивача виникло право на бюджетне відшкодування у вказаному розмірі.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення наведеного процесуального припису Відповідачем не надано судам доказів на підтвердження наявності порушень Позивачем п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України та заниження суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів всього на суму 2 017 477 грн.

Підсумовуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень, що дає підстави погодитись із доводами судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 р. у справі №826/13475/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяО.М. Нечитайло СуддіЛ.В. Ланченко Н.Г. Пилипчук