Ухвала суду № 43575444, 19.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ К/9991/76915/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 по справі № 2а/1770/3063/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарненський хлібозавод"

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року Товариством до суду заявлений позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.06.2012 № 1000062340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 34 192,00 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями на суму 6 626,00 грн., та від 27.06.2012 № 1000052340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 39 320,00 грн.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовує відсутністю з його боку порушень вимог Податкового кодексу України та зазначає, що всі господарські операції проведені з контрагентами підтверджені належно оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Судові рішення обґрунтовано тим, що позивачем цілком правомірно віднесено витрати на валові та сформовано податковий кредит з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким Товариству у задоволенні позову відмовити.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарської діяльності по взаєморозрахунках з ТОВ "Перун" та ТОВ "Компанія Тегра", за підсумками якої складено акт від 17.04.2012 № 137/22/00379436.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягало у безпідставному віднесені по ланцюгу проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій через посередників з метою штучного формування валових витрат та надання податкової вигоди та призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 39 320,00 та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 34 192,00 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов виходячи з того, що позивач безпідставно відніс на валові витрати та сформував податковий кредит по взаємовідносинах із контрагентами (ПП "Перун", ТОВ "Компанія Тегра"), з якими останній мав договірні правовідносин, оскільки останні не мають необхідних умов для здійснення господарських операцій (основних засобів, трудових ресурсів, виробничих, складських приміщень, автотранспорту та ін.), не сплачують податкових зобов'язань до бюджету. Вищезазначене, на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність у позивача права включати витрати до валових та формувати податковий кредит з ПДВ за проведеними господарськими операціями з ПП "Перун", ТОВ "Компанія Тегра", а також свідчить про фіктивність таких угод.

Зазначені висновки покладені в основу основних мотивів касаційної скарги.

Так, відповідно до пп. 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами.

Аналогічні вимоги містить і п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію державного податкового органу про недостовірність даних податкового обліку платника податків. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку, встановлено реальне виконання договорів поставки та подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених первинних документів (податкові та видаткові накладні, договори поставки, розрахункові (платіжні) документи, акти списання ТМЦ, звіти по виробництву), враховано правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів - сторони були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки відсутність у контрагентів достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, не має своїм наслідком нікчемність укладених ними правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування. Тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Так само і невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, який ці дані задекларував, оскільки, платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни.

Отже, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, спростовуються належними та допустимими доказами, яким суди надали належний правовий аналіз у їх сукупності.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 по справі № 2а/1770/3063/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко