Ухвала суду № 43574801, 25.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2015р. м. Київ К/800/19457/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Кобилянського М.Г., Рибченка А.О.

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Світанок» до Відділу Державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції Одеської області про скасування постанов, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Світанок» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року ПСП «Світанок» звернулося до суду першої інстанції з позовом в якому просило визнати протиправними постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, винесеної 13 червня 2011 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції Серебрякової Г.В. та затвердженої начальником Відділу державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції Кіптик В.О. (ВП №26676280) про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Світанок» суми виконавчого збору у розмірі 118024,61 грн. такою, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ПСП «Світанок»суми виконавчого збору у розмірі 63024,61 грн., скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції Павловського С.Ф. про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2012 року (ВП №30550222), винесеної на підставі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.06.2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» стягнення з боржника виконавчого збору поставлено в залежність від того, чи виконано рішення боржником та надано про це документальне підтвердження державному виконавцю, хоч би і після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання рішення, але саме до початку його примусового виконання державним виконавцем. Оскільки позивачем до початку примусового виконання не було вчинено жодних дій щодо виконання виконавчого документа та відповідачем вчинялись дій щодо примусового виконання, то оскаржувані постанови є правомірними та скасуванню не підлягають.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що виконавчий збір підлягав стягненню у сумі, розрахованої до фактично сплаченої суми за мировою угодою, а не до суми, визначеної у виконавчому документі, відповідачем не виносилось рішення про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, а тому їх включення до постанови про стягнення виконавчого збору є незаконним, постанова про стягнення виконавчого збору не містить всіх необхідних реквізитів передбачених для виконавчого документу, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження за цим виконавчим документом є незаконною та підлягає скасуванню.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

24.05.2011 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції в Одеській області Серебряковою Г.В. на підставі наказу Господарського суду Одеської області № 34/152-10-4451 (т. І, а.с. 213), виданого 15.04.2011 року, відкрито виконавче провадження ВП № 26676280, про що винесено постанову, в якій боржнику запропоновано виконати вимоги виконавчого документа щодо сплати боргу в сумі 1180246,10 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у строк до 30.05.2011 року, яку направлено сторонам виконавчого провадження до відома та виконання (т. І, а.с. 212).

Оскільки, у встановлений для добровільного виконання строк, боржником не виконано вимоги виконавчого документа, старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції в Одеській області 13.06.2011 року винесено постанову про стягнення з ПСП «Світанок» виконавчого збору у розмірі 118024,61 грн. (т. ІІ, а.с. 26).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП № 26676280, державним виконавцем вживалися заходи примусового виконання виконавчого документу, проводився розшук майна та відкритих рахунків у банківських установах та інші дії (т. І, а.с. 196-199, 203-211).

Крім того, за заявою ПСП «Світанок» про несвоєчасне одержання постанови про відкриття виконавчого провадження, 06.06.2011 року державним виконавцем відкладалось провадження виконавчих дій та 17.06.2011 року виконавче провадження було зупинено (т. І, а.с. 200) за рішенням Господарського суду Одеської області від 14.06.2011 року по справі № 34/152-10-4451 про зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Одеської області № 34/152-10-4451 від 15.04.2011 року до розгляду судом заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2011 року по справі № 34/152-10-4451 (т. І, а.с. 200-201, 206-208).

Виконавче провадження було поновлено 01.09.2011 року та 05.09.2011 року накладено арешти на кошти боржника, що містяться на рахунках у банку (т. І, а.с. 192-195), однак за результатами перевірки виконавчого провадження, начальником Відділу державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції в Одеській області 14.09.2011 року постанови про поновлення провадження та накладення арешту на рахунки було скасовано (т. І, а.с. 180-186), а тому 13.10.2011 року зазначене виконавче провадження було поновлено повторно.

Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції в Одеській області від 28.12.2011 року виконавче провадження з примусового виконання наказу №34/152-10-4451, виданого 15.04.2011 року Господарським судом Одеської області закінчено на підставі заяви стягувача від 28.12.2011 року про сплату боржником сум у розмірі 550000 грн. згідно мирової угоди, затвердженої Господарським судом Одеської області 22.09.2011 року по справі № 34/152-10-4451, про що державним виконавцем складено відповідний акт (т. І, а.с. 169-172).

Оскільки, в межах виконавчого провадження ВП № 26676280 виконавчий збір в сумі 118024,61 грн. не було стягнуто, керуючись ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції в Одеській області 28.12.2011 року винесено постанову про вилучення із виконавчого провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.06.2011 року та виділено її в окреме виконавче провадження (т. І, а.с. 170).

Виконавчі дії щодо стягнення виконавчого збору за зазначеною постановою проводились в межах виконавчого провадження ВП № 30550222 (т. І, а.с. 221-250, т. ІІ, а.с. 1-29).

Старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції в Одеській області 30.12.2011 року відкрито виконавче провадження з виконання постанови від 13.06.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 118024,61 грн. та надано строк ПСП «Світанок» для добровільного виконання виконавчого документа щодо сплати виконавчого збору у розмірі 118024,61 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у сумі 20 грн. до 07.01.2012 року (т. ІІ, а.с. 26).

Враховуючи не виконання виконавчого документа в добровільному порядку відповідачем вживалися заходи щодо його примусового виконання (т. І, а.с. 9-13, 17-25), однак під час перевірки виконуючим обов'язки начальника Відділу державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції в Одеській області виконавчого провадження ВП № 30550222 постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.12.2011 року була скасована та державного виконавця зобов'язано винести постанову про відкриття виконавчого провадження і направити її боржнику у відповідності до вимог п.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» (т. ІІ, а.с. 1-4, т. І, а.с. 248-250).

Виконавче провадження з виконання постанови від 13.06.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 118024,61 грн. відкрито 12.03.2012 року та позивачу надано строк для добровільного виконання виконавчого документу до 19.03.2012 року (т. І, а.с. 247).

Також, керуючись ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), 16.03.2012 року виконуючим обов'язки начальника Відділу державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції в Одеській області винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 20 грн. (т. І, а.с. 246).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Положеннями ст. 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Крім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 року у справі № 3-217гс14 (у справі за аналогічним позовом).

В свою чергу, позивачем до початку примусового виконання не було вчинено жодних дій щодо виконання виконавчого документа та відповідачем вчинялись дій щодо примусового виконання, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо правомірності оскаржуваних постанов.

Що ж до доводів позивача про порушення державним виконавцем ст. ст. 17, 18 та п. 5 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо належного оформлення виконавчого документу та необхідності зменшення суми виконавчого збору, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ст. ст. 17, 18 та 25 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

При цьому, у виконавчому документі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

На думку позивача, виконавчий документ, а саме постанова відповідача від 13.06.2011 року про стягнення виконавчого збору, не містить дати набрання чинності документом, що є підставою для її скасування.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, передбачено зразки документів виконавчого провадження, в тому числі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. При цьому оскаржена постанова державного виконавця від 13.06.2011 року відповідає зразку, передбаченому Інструкцією, а тому відповідач діяв відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

Крім того, згідно приписів ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Відповідачем винесено таку постанову 02.03.2012 року та виправлено помилку у виконавчому документі (т. 1 а. с. 159).

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що виконавчий збір по постанові від 13.06.2011 року правомірно розраховувався державним виконавцем відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у розмірі 10 відсотків від суми боргу у розмірі 1180246,10 грн., яка підлягала стягненню з ПСП «Світанок» згідно наказу господарського суду Одеської області від 15.04.2011 року № 34/152-10-4451.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Світанок» відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі № 1570/1983/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер М.Г. Кобилянський

А.О. Рибченко