Ухвала суду № 43574763, 25.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року м. Київ К/800/58183/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Кобилянського М.Г., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок по виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 червня 2012 року і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року, та за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції з позовом в якому просила визнати дії відповідача такими, що були здійснені без урахування вимог ст. 152 Конституції України, ст. 268, ст. 1175 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахунку раніше призначеної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язати відповідача усунути порушення та провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положення ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, зобов'язати відповідача виплатити відповідно до положення ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з вересня 2011 року по квітень 2012 року; зобов'язати відповідача призначити їй щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положення ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; зобов'язати відповідача утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 червня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем в повному обсязі проведена виплата позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог:

- визнано протиправними дії відповідача щодо перерахування та виплати позивачу державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14 листопада 2011 року по квітень 2012 року у розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»;

- зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 14 листопада 2011 року по квітень 2012 року згідно ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», з урахуванням проведених виплат;

- іншу частину позовних вимог залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що виплатив їй відповідач не відповідає розміру такої допомоги, який встановлений ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

У поданій касаційній позивач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У поданій касаційній відповідач заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково.

У доводах касаційної скарги, позивач зазначає, що ним не пропущено строк звернення до суду, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги, відповідач зазначає, що ним в повному обсязі проведена виплата позивачу допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач має малолітню доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим знаходиться на обліку у відповідача, як застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування та отримує від нього виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в розмірі 130 грн. на місяць.

У квітні 2012 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок і виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до вимог Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а саме, в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Однак, листом відповідача від 27.04.2012 року № Б-44/з позивачу відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

До 01.01.2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40- 44.

Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40- 44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31.12.2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 01.01.2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27.04.2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Оскільки Законами України «Про Державний бюджет України» на 2011- 2012 рік не змінювся розмір та порядок виплат грошових коштів, обумовлених Законами № 2240-ІІІ та № 2811ХІІ, то розмір такої допомоги визначається приписами вказаних Законів. Крім того, саме вказаними закономи встановлювався розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний період.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, поширюються норми Закону № 2240-III, відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, відмова відповідача щодо проведення перерахунку вказаної допомоги є протиправною, що правильно встановлено судом апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.12.2012 року № 21-410а12 та 22.04.2014 року № 21-73а14 у справах за аналогічними позовами.

Що ж до касаційної скарги позивача, суд касаційної інстанцїі зазначає наступне.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Зі штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції (а.с. 4) вбачається, що позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду 14.05.2012 року, з вимогами визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його вчинити певні дії, починаючи вересня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на вимоги ст. 99 КАС України, які є спеціальними для даних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду позовних вимог за період до 14.11.2011 року, а тому касаційна скарг позивача також не підлягає задоволенню.

Доводи касаційних скарг спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх задоволення та скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі № 815/8081/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер

М.Г. Кобилянський

А.О. Рибченко