Ухвала суду № 43574742, 07.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2015р. м. Київ К/800/36993/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Кузьменко Є.В.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 року

у справі № 808/8093/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ОТК «Спутник»доДержавної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТК «Спутник» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ОТК «Спутник») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ОТК «Спутник», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ОТК «Спутник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 15.12.2010 року №1094/2310/19279080.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено п. 1.32 ст. 1; п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - занижено податок на прибуток на загальну суму 1 279 956,00 грн. та пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість на загальну суму 357452,00 грн., завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на 159596,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.12.2010 року №0000562310/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 2 397 483,50 грн. (за основним платежем - 1 279 956 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1 117 527,50 грн.), №0000572310/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 536 178 грн. (основний платіж - 357 452 грн., штрафні (фінансові) санкції - 178 726 грн.) та №0000112320/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 159 596 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34570,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Валові витрати мають бути підтверджені відповідними рахунковими платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ОТК «Спутник» та ТОВ «ФОЗЗІ-СІЧ» були здійсненні господарські операції щодо придбання послуг (мерчандайзингу) за договорами від 31.03.2009 року №39/06-09, від 01.05.2008 року №104/09-08.

Крім того, позивачем було укладено договори з надання послуг зокрема:

- додаткову угоду б/н від 25.12.2007 року до договору постачання №1749 від 19.12.2006 року з ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор»,

- договір про надання послуг з організації збуту КО №КО-01551 від 01.08.2009 року з ТОВ «Максима 2006».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищезазначені договори укладені на виконання договорів поставки продукції ТОВ «ОТК «Спутник»: договору поставки №266/08-08 від 01.05.2008 року з ТОВ «ФОЗЗІ-СІЧ», договору постачання №1749 від 19.12.2006 року з ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», договору поставки № ПР-40512 від 01.08.2009 року з ТОВ «Рейнфорд».

Відповідно до умов п. 5.9 вищевказаних договорів поставки право власності на товар переходить від продавця покупцю в момент підписання товарно-транспортної накладної уповноваженими особами покупця. Проте, покупець має право повернути товар, зокрема, у випадку спливу терміну реалізації, коли товар не користується попитом, закінчення сезону для сезонних товарів, тощо. При цьому, продавець зобов'язаний відшкодувати 100% сплаченої вартості або зменшити суми належних до сплати грошових коштів.

Діловою метою придбання послуг мерчандайзингу є збільшення попиту на продукцію ТОВ «ОТК «Спутник» в торгівельних мережах покупців, зменшення обсягів повернення товару, як наслідок отримання в майбутньому доходів від продажу. В свою чергу, позивач є дистриб'ютором виробників товару, що постачаються до торгівельної мережі.

За договорами дистриб'юції позивач бере на себе обов'язок здійснювати всі необхідні дії для виконання планових показників реалізації продукції від виробника. За виконання планових показників реалізації виробник надає позивачу бонуси, які є доходом позивача, що підтверджується матеріалами справи, зокрема - дистриб'юторським договором від 01.02.2007 року №121 укладеним між ВАТ «Акціонерна компанія «Комбінат Придніпровський» (виробник) та ТОВ «ОТК Спутник» (дистриб'ютор), договором №88 від 15.10.2009 року укладеного позивачем з ВАТ «Звенигородсткий сироробний комбінат», договором від 26.05.2009 року №175-Мл-БМК/ПС між ТОВ «ОТК Спутник» та ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат», тощо.

Діловою метою придбання послуг мерчандайзингу є виконання планів продажу продукції, прискорення здійснення розрахунків з метою отримання від постачальника товарів додаткових бонусів та знижок, і як наслідок, отримання доходу від господарської діяльності.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, банківськими виписками, тощо

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «ОТК Спутник» та приватними підприємцями: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договори про надання експедиційних послуг. Фактичне виконання умов зазначених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт надання експедиторських послуг фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності перевірявся при проведенні розслідування кримінальної справи №111106, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України відносно директора ТОВ «ОТК Спутник».

Постановою від 05.09.2011 року кримінальна справа №111106, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, закрита за відсутністю складу злочину. Слідчими діями встановлено факт надання експедиторських послуг фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2009 року ТОВ «ОТК Спутник» укладено договір №1/ш на поставку шрота соняшникового з ПП «Молокозавод «Олком», відповідно до умов якого ПП «Молокозавод «Олком» відвантажив на адресу позивача шрот соняшниковий у кількості 517500 кг, за ціною 1,14 гр. за кг (без ПДВ) на суму 588656,25 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема - видатковою накладною, платіжними дорученнями.

19.10.2009 року ТОВ «ОТК Спутник» укладено зовнішньоекономічний контракт №1993 з ППХ «Кром Барбара Кром» на поставку вищевказаного шроту соняшникового, отриманого від ПП «Молокозавод «Олком», на виконання умов якого позивач відвантажив на адресу ППХ «Кром Барбара Кром» шрот соняшниковий у кількості 517500 кг., за ціною 1,11 грн. за кг (без ПДВ) на суму 574762,25 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи вантажно-митною декларацією.

З наявних матеріалів справи суди обґрунтовано прийшли до висновку, що внаслідок відчуження товару за вищезазначеними господарськими операціями у позивача в межах звітного періоду, виникла база оподаткування.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов