Ухвала суду № 43574732, 08.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2015р. м. Київ К/800/67098/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - УМВС України у Волинській області) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ УМВСУ у Волинській області №114 о/с від 29 травня 2014 року в частині його звільнення з посади старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС; визнати протиправним та скасувати наказ УМВСУ у Волинській області №330/в від 29 травня 2014 року «Про порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України працівниками УДАІ Управління МВС України у Волинській області та покарання винних» в частині притягнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за пунктом 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення); поновити на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС; стягнути з відповідача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з моменту звільнення з 30 травня 2014 року до моменту ухвалення рішення у справі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року, враховуючи ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року про виправлення описки, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року, прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВСУ у Волинській області №114 о/с від 29 травня 2014 року в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 з посади старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВСУ у Волинській області №330/в від 29 травня 2014 року «Про порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України працівниками УДАІ Управління МВС України у Волинській області та покарання винних» в частині притягнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за пунктом 66 Положення. Поновлено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Судами встановлено, що наказом начальника УМВС України у Волинській області від 29 травня 2014 року №114о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), з 30 травня 2014 року.

Підставою для видачі наказу про звільнення позивача стали висновок службового розслідування від 29 травня 2014 року та наказ УМВС України у Волинській області від 29 травня 2014 року № 330/в, відповідно до яких прийнято рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у вигляді звільнення зі служби «за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу», порушення вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року №382, у частині відданості народові України, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС» (далі - Дисциплінарний статут), особисту недисциплінованість, що виразилось у невиконанні вимог наказів МВС України від 28 травня 2014 року №488дск та УДАІ УМВС в області від 28 травня 2014 року №157 щодо виконання завдань визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції».

Так, службовим розслідуванням було встановлено, що наказом начальника Управління державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області від 28 травня 2014 року №157, на виконання вимог наказу МВС України від 28 травня 2014 року №488дск та керівництва Департаменту ДАІ МВС України, зобов'язано командирів взводів ДПС ДАІ роти ДПС підпорядкованої УМВС України у Волинській області на начальників відділення ДАІ з обслуговування м. Луцька провести оперативні наради з підпорядкованим особовим складом щодо відрядження працівників ДАІ в розпорядження начальника ГУМВС України в Харківській області. Під час проведення нарад визначити по 2 досвідчених, патріотично налаштованих працівника ДАІ та подати списки бажаючих до виконання поставлених завдань до 09:00 29 травня 2014 року у відділ ОР ДПС УДАІ УМВС у Волинській області.

Командир взводу із забезпечення супроводження РДПС ДАІ УМВС капітан міліції Лагода О.І. рапортом від 28 травня 2014 року доповів начальнику УДАІ УМВС України у Волинській області про те, що під час проведення зборів особового складу ніхто з працівників підрозділу не виявив бажання їхати у відрядження в Харківську область, після чого начальником УДАІ УМВС України у Волинській області полковником міліції Кравченею В.Ф. були проведені повторні збори даного взводу.

З рапортів начальника УДАІ УМВСУ у Волинській області полковника міліції Кравчені В.Ф. та начальника УКЗ УМВС України у Волинській області полковника міліції Феня М.Д. слідує, що на зборах особового складу взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, які відбулися в приміщенні УДАІ УМВС України у Волинській області 29 травня 2014 року, 13 співробітників вказаного підрозділу відмовилися виконувати наказ МВС України від 28 травня 2014 року №488дск та наказ УДАІ УМВС України у Волинській області від 28 травня 2014 року №157 про відрядження для несення служби в Харківську область, у зв'язку з чим усі здали свої службові посвідчення, в тому числі і позивач.

Цього ж дня позивачем подано рапорт про звільнення його з органів внутрішніх справ за власним бажанням у зв'язку з сімейними обставинами з 30 травня 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що безпідставна та необґрунтована відмова позивача відбути у відрядження для несення служби з охорони громадського порядку в Харківську область є несумісною з проходженням служби в органах внутрішніх справ, суперечить змісту Присяги працівників внутрішніх справ, оскільки підриває довіру громадян як до працівників міліції, так і до органів внутрішніх справ в цілому, на які покладені завдання по боротьбі з тероризмом. За таких обставин відповідач мав достатньо підстав для звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення за дискредитацію.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції посилався на те, що позивача звільнено з посади без законних підстав, оскільки відповідачами не доведено належними доказами скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу. Крім того, проведене відповідачем службове розслідування не відповідає вимогам статті 14 Дисциплінарного статуту в частині повного, всебічного і об'єктивного з'ясування всіх обставин події.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

За змістом пункту 71 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу при звільненні в запас або відставку можуть бути позбавлені права носіння встановленої форми одягу, якщо вони засуджені за вчинення злочину, або вчинили проступки та дії, які дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби, а невиконання вимог наказів МВС України від 28 травня 2014 року №488дск та УДАІ УМВС у Волинській області від 28 травня 2014 року №157, що стало підставою для звільнення позивача, є порушенням службової дисципліни, за яке накладається дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про скасування наказів УМВСУ у Волинській області №330/в від 29 травня 2014 року та №114 о/с від 29 травня 2014 року в частині звільнення позивача на підставі пункту 66 Положення за дискредитацію.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб