Ухвала суду № 43574653, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2015р. м. Київ К/800/44188/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про скасування рішення та повернення надмірно перерахованих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» (надалі - позивач, Товариство), звернулось до суду із адміністративним позовом до Сумської митниці Міндоходів (надалі - відповідач, Митниця) та Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, в якому просило:

- скасувати рішення Митниці №805130000/2014/000008/1 від 14 лютого 2014 року про коригування митної вартості товарів - валеріани лікарської (корінь цілий), заявленої Товариством згідно митної декларації № 805130000/2014/00012 від 14 лютого 2014 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 30562,04 грн., перераховані як попередня оплата за митне оформлення згідно митної декларації №805130000/2014/0014449 від 14 лютого 2014 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково: скасовано рішення Сумської митниці Міндоходів №805130000/2014/000008/1 від 14 лютого 2014 року про коригування митної вартості товарів - валеріани лікарської (корінь цілий), заявленої Товариством згідно митної декларації №805130000/2014/00012 від 14 лютого 2014 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У своїй скарзі відповідач зазначив, що під час митного оформлення декларантом не були подані всі документи на підтвердження числового значення складових митної вартості товарів, а тому митний орган мав усі підстави на затребування додаткових документів від позивача. На думку Митниці, оскаржувані судові рішення винесені із порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконними та підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Отже, суд касаційної інстанції переглядає постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року в межах задоволених позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 грудня 2013 року між Товариством (покупець) та фірмою «JANEX» (Польща) (продавець) було укладено Контракт №РL-20513, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити лікарську рослинну сировину, зокрема, валеріану лікарську (корінь цілий) 40000 кг. за ціною 2/кг на загальну суму 80000,00 EUR.

14 лютого 2014 року, на виконання умов вказаного контракту, на адресу Товариства фірмою «JANEX» (Польща) було поставлено товар - валеріана лікарська (корінь цілий) в кількості 16000 кг.

З метою проведення митного оформлення товару, декларантом було оформлено та подано митну декларацію № 805130000/2014/001449 від 14 лютого 2014 року.

Митну вартість товару (валеріана лікарська в кількості 16000 кг. за ціною 2,00 EUR/кг на загальну суму 32000,00 EUR, відповідно до офіційного курсу станом на 14 лютого 2014 року (за 1 EUR = 11,80 грн.)) декларантом визначено із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), згідно із статтею 58 Митного кодексу України, яка склала 377600,00 грн.

Для підтвердження митної вартості позивач надав Митниці наступні документи:

контракт №РL-20513 від 13 грудня 2013 року;

міжнародну товарно-транспортна накладну № 660429 від 14 лютого 2014 року;

фактуру №7/2014 від 10 лютого 2014 року;

свідоцтво походження №РL/MF/АK 0071426 від 10 лютого 2014 року;

сертифікат якості №24/2013 від 20 грудня 2013 року.

Однак, відповідачем додатково у Товариства витребувано наступні документи:

виписку з бухгалтерської документації;

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов контракту;

каталоги;

специфікації;

прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

висновки про якісні та вартісні показники товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями;

розрахунок ціни (калькуляцію).

14 лютого 2014 року, внаслідок ненадання вищезазначених документів, Митниця, використовуючи метод визначення вартості за ціною договору щодо подібних товарів (цінову інформацію щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби України МД №805130000/2013/008103 від 5 липня 2013 року, №805130000/20130014982 від 25 листопада 2013 року), винесла рішення про коригування митної вартості товарів №805130000/2014/000008/1, в результаті чого митна вартість товару збільшилась та склала 2,8121 EUR/кг.

28 лютого 2014 року Товариство для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості зазначеного товару звернулося із заявою до Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса про проведення товарознавчого дослідження з метою визначення вартості товару - валеріана лікарська.

Відповідно до Висновку Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 13 березня 2014 року за №297 найбільш ймовірна ринкова вартість товару, що ввозиться на митну територію України згідно з контрактом №РL-20513 від 13 грудня 2013 року (рахунок-фактура №7/2014 від 10 лютого 2014 року) станом на 14 лютого 2014 року, без урахування ПДВ, торгової (дилерської) надбавки та транспортних витрат, складає вартість, зазначену в контракті №РL-20513 від 13 грудня 2013 року на поставку продукції - валеріана лікарська (корінь цілий) 2,00 євро/кг, або згідно до офіційного курсу НБУ української гривні до євро станом на 14 лютого 2014 року - 23,60 грн./кг.

Позивач направив до митного органу заяву про підтвердження заявленої митної вартості до якої було долучено копію вищенаведеного висновку Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

26 березня 2014 року Митниця листом №0301/12-08/1575 повідомила про відсутність підстав для перегляду та скасування рішення про коригування митної вартості товару.

Не погодившись із правомірністю прийняття вказаного рішення, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що Товариство обґрунтовано визначило митну вартість товару за ціною договору (контракту), у свою чергу, під час митного оформлення ним надано всі необхідні документи, які передбачені статтею 53 Митного кодексуУкраїни, що підтверджують митну вартість придбаного товару.

Колегія суддів погоджується із даним висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої-другої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із вимогами частин четвертої - п`ятої статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Таким чином, законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Однак, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, законодавець встановив вичерпний перелік підстав за якими митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи, окрім визначених у статті 53 МК.

Відповідно до статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із положеннями частин чотири-шість статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення Митниці підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не доведено, що Товариством у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Що стосується тверджень Митниці у касаційній скарзі щодо наявності розбіжностей у номерах рахунків-фактури, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що зазначення в страховому сертифікаті № 5 від 10 лютого 2014 року посилання на супровідний документ - рахунок-фактуру № 7/214 від 10 лютого 2014 року, тоді як до митного оформлення подано рахунок-фактуру № 7/2014 від 10 лютого 2014 року, носило характер помилки (описки), оскільки всі інші реквізити співпадають із даними, зазначеними у інших документах, що подавалися до митного оформлення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального прав, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сумської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.