Ухвала суду № 43574597, 07.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2015р. м. Київ К/800/47538/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року позивачка звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача. Просила визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області щодо прийняття та скерування вимоги про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені від 19 лютого 2013 року № Ф-12 на суму 4572 грн. 42 коп., зобов'язати відповідача відкликати з відділу державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції зазначену вимогу та в подальшому утриматися від винесення рішень (повідомлень, вимог) про сплату єдиного внеску, інших платежів (штрафу, недоїмки, пені), стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 4572 грн. 42 коп.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області щодо прийняття і надіслання ОСОБА_4 після 6 серпня 2011 року вимоги про сплату боргу від 19 лютого 2013 року № Ф-12. Визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області про сплату недоїмки від 19 лютого 2013 року № Ф-12 та стягнуто з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в сумі 1000 грн. 00 коп. В решті позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 1000 грн. та в цій частині прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін постанови суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та про ухвалу у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 як суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, є платником єдиного податку. До того ж, з 13 травня 2009 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Володимирецького району Рівненської області, оскільки їй призначено пенсію за віком на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

19 лютого 2013 року відповідач направив ОСОБА_4 вимогу № Ф-12 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 4572 грн. 42 коп.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачка як пенсіонер за віком, яка як суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на спрощеній системі оподаткування і згоди на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не надавала, звільняється від сплати за себе єдиного внеску, а тому прийнята та надіслана відповідачем вимога від 19 лютого 2013 року Ф-12 про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік є протиправною.

Така позиція судів ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ з наступними змінами та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV з наступними змінами.

Право на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням жінками 55 років.

Пунктом першим частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень вказаного Закону зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІ або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом. Статтею 2 вказаного Закону (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років), соціальні пенсії.

Частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 зазначеного Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набрали чинності 6 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІ, є пенсіонерами за віком і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV. А тому фізичні особи - підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2014 року (справа № 21-149а14).

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка, як пенсіонер за віком, що обрала спрощену систему оподаткування і згоди на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не надавала, звільняється від сплати за себе єдиного внеску, а тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у цій частині.

Мотиви та доводи касаційної скарги не ґрунтуються на законі та матеріалах справи, і не спростовують висновків судів, викладених у судових рішеннях, до того ж, і рішенням,яке набрало законної сили в аналогічному спорі між цими ж сторонами з таких же підстав, але за інший період.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 цього Кодексу, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі.

Оскаржуване судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк