Ухвала суду № 43574271, 02.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/45910/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Кошіля В.В.

Островича С.Е.

розглянувши в письмовому провадженні касаційні скарги Першого заступника прокурора Івано-Франківської області, Державної поджаткової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012

у справі № 2а-587/10/0970

за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної поджаткової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області

до Відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття»

про стягнення фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної поджаткової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» про стягнення фінансових санкцій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 позовні вимоги задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Перший заступник прокурора Івано-Франківської області, Державна поджаткова інспекція у Надвірнянському районі Івано-Франківської області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційні скарги вмотивовані тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за період з 01.07.2003 року по 30.06.2004 року, за результатами якої складено акт № 71/23-00152230 від 28.02.2005 року.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі вищезазначеного акту Надвірнянською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022302/0 від 03.03.2005 року, згідно якого Товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем - штрафні санкції за порушення податкового законодавства в сумі 2512920, 35 грн.

За результатами судового розгляду, а саме постановою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2009 року, податкове повідомлення-рішення № 0000022302/0 від 03.03.2005 року Надвірнянської ОДПІ визнано недійсним в частині визначення штрафу у розмірі 2512920,35 грн. сумою податкового зобов'язання ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», і відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним цього податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафу в розмірі 2512920,35 грн.

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ст. 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Передбачена ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фінансова санкція є адміністративно-господарською і її застосування врегульоване нормами Господарського кодексу України.

Статтею 250 ГК України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Передбачений ст. 250 ГК України строк застосування адміністративно-господарської санкції не є тотожним строку звернення органу владних повноважень з позовом про стягнення такої санкції.

Частиною 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) встановлювався річний строк для звернення до суду, який обчислювався з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, якщо не встановлено інше.

Оскільки, внаслідок судового оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення від 0000022302/0 від 03.03.2005 право у позивача на звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій за цим рішенням виникло фактично 19.11.2009, суд першої інстанції обґрунтовано з врахуванням приписів ст. 102 КАС України поновив позивачу строк на звернення до суду з відповідним позовом.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Першого заступника прокурора Івано-Франківської області, Державної поджаткової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 у справі №2а-587/10/0970 слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 залишити в силі.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Першого заступника прокурора Івано-Франківської області, Державної поджаткової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 у справі № 2а-587/10/0970 скасувати.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 у справі № 2а-587/10/0970 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді В.В. Кошіль С.Е. Острович