Ухвала суду № 43574240, 02.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Київ К/9991/43843/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Кошіля В.В.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012

у справі № 2а-1630/11/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ксєлєн"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ксєлєн" звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000930700/0 від 18.02.2011.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 скасовано прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000930700/0 від 18.02.2011.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації позивача з податку на додану вартість та складено акт №434/07-0/35120169 від 17.02.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000930700/0 від 18.02.2011, яким позивачу зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за квітень 2008 року на суму 733826 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", передача у власність корпоративних прав внаслідок внесення до статутного фонду майна не є господарською операцією, не може бути бартерною операцією і тому не може вважатись оплатою за передане у власність позивача майно.

Відсутність факту оплати вартості поставленого майна не дає право позивачу декларувати бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у сумі 733826 грн. позивач відобразив у серпні 2010 року шляхом надання уточнюючого розрахунку бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за квітень 2008 року та надання у липні 2010 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань по податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за квітень 2008 року.

Позивач задекларував бюджетне відшкодування по податку на додану вартість у сумі 733826 грн. у зв'язку з отриманням у якості внесків до статутного фонду майна від ТОВ „Кселен" на суму податку на додану вартість 733826 грн. на підставі податкових накладних.

За визначенням пункту 1.4 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування (підпункт 1.15 цієї статті).

Відповідно до пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

За змістом наведених правових норм операція з передачі майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права є операцією з поставки.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.1 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

При внесенні майна до статутного капіталу юридичної особи до державної реєстрації її статуту (змін до статуту про збільшення статутного капіталу) фактично має місце поставка з відстроченням платежу.

У той же час норми пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не ставлять в залежність право на податковий кредит від факту сплати вартості товару (послуг) по операції з поставки.

Отже, апеляційний суд, зробив правильний висновок про безпідставність виключення із податкового обліку позивача сум податкового кредиту за податковою накладною, виписаною ТОВ „Кселен" за наслідками операцій із внесення майна та обладнання до статутного фонду. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 у справі № 2а-1630/11/2170 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 у справі № 2а-1630/11/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді В.В. Кошіль С.Е. Острович