Ухвала суду № 43574235, 02.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Київ К/9991/73332/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Кошіля В.В.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Ф" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012

у справі № 2а-634/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Ф"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Ф" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000161501 від 06.01.2012; № 0000171501 від 06.01.2012.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12.2011 відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року та складено акт №49/1510/32276210 від 19.12.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000161501 від 06.01.2012, якими за порушення п. 150.1 статті 150 п. З підр. 4 розд. XX Податкового кодексу України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 80247 грн.; № 0000171501 від 06.01.2012, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 18457 грн.

Перевіркою встановлено, що за даними податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року позивач задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 44602 грн., у тому числі від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року у сумі 80247 грн.

Також встановлено, що податок на прибуток за 2010 рік позивачем не задекларовано суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду (ряд.04.9 декларації).

Цю декларацію податковим органом прийнято 21.01.2011.

Позивач 09.03.2011 та 26.04.2011 до податкового органу подав уточнюючий розрахунок до декларації за 2010 рік, де у розрахунках вказано суму об'єкта оподаткування - 60665 грн.(ряд.4), а в наступному розрахунку (ряд. 4) - 80247 грн.

Відповідно до декларації за 1-й квартал 2011 року позивачем в рядку 04.9 не задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування за результатами діяльності, у тому числі у 2010 році.

У деклараціях з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року позивачем задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі - 121014 грн., який включає в себе показник від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2011 року у сумі 80247 грн.

До складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Причому ані Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств", ані Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Таким чином, право платника податку на формування об'єкту оподаткування за перший квартал з урахуванням збитків за 2010 рік повинно бути реалізовано ним лише за умови відображення такого від'ємного значення об'єкта оподаткування в декларації за І квартал 2011 року.

Однак, у податковій декларації за ІІ-ІІІ квартал 2011 року позивач в рядку 06.6 у складі показника від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2011 року відобразив від'ємне значення об'єкта оподаткування у 2010 році у розмірі 80247 грн., яке не відображалося в деклараціях з податку на прибуток ні за 2010 рік, ні за 1-й квартал 2011 року.

Уточнюючого розрахунку до цієї податкової декларації за І квартал 2011 року позивачем не подавалося, а подані ним два уточнюючі розрахунки до декларації за 2010 рік містили різні показники від'ємного значення об'єкта оподаткування і в подальшому не знайшли свого відображення у податковій декларації за І квартал 2011 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Ф" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 у справі № 2а-634/12/1070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Ф" відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 у справі № 2а-634/12/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді В.В. Кошіль С.Е. Острович