Ухвала суду № 43574207, 02.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Київ К/9991/37748/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Кошіля В.В.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012

у справі 2а-15379/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Науково -виробнича компанія

«Гірничі машини»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з

великими платниками податків

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Науково -виробнича компанія «Гірничі машини» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2012 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена позапланова перевірка Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» щодо підтвердження відомостей по господарським операціям з ТОВ «Сот Плюс» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 17.05.2011 року № 254/40-10/34046713.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 93602,00 грн., та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 74882,00 грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000414010 від 06.06.2011 року по податку на прибуток приватних підприємств та № 0000404010 від 06.06.2011 року по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (основний платіж 74 882,00 грн.

Приймаючи спірне рішення фіскальний орган посилвався на фіктивний характер ланцюгової поставки, за якою ТОВ «Сот Плюс» нібито отримало товар, що виступав предметом поставки Товариству, а також відсутністю у названого постачальника майна, основних засобів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваної поставки.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Сот Плюс» було укладено договір № 87-10 від 06.05.2010 про поставку товару.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виконання спірних операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку.

Установлені судами обставини даної справи не дають підстави для висновку про схемний характер правовідносин позивача та задекларованим постачальникм.

Так, досліджуючи відповідність сформованого позивачем податкового кредиту за господарською операцією з вищезазначеним постачальником вищенаведеним умовам, суди попередніх інстанцій встановили, що фактичне виконання операції підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками, документами складського обліку, платіжними дорученням про оплату позивачем придбаної продукції у безготівковому порядку

Наведені документи, були цілком об'єктивно розцінені судами як свідчення реальності виконання господарської операції між позивачем та ТОВ «Сот Плюс».

Посилання відповідача на участь ТОВ «Сот Плюс» в операціях з суб'єктами господарювання, що належать до «податкових ям», у даному випадку обґрунтовано відхилені судами. Адже за відсутності доказів, які б свідчили про існування змови Товариства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на формування податкового кредиту не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу, тобто третіх осіб. Правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом (ТОВ «Сот Плюс»).

Інспекцією не подано жодних доказів на підтвердження організованої схеми руху грошових коштів по замкнутому ланцюгу, в результаті чого сплачені на користь цього постачальника кошти повертались Товариству.

Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності з купівлі-продажу товару, полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань.

Крім того, колегію суддів Вищого адміністративного суду, взято до уваги, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2011 по справі № 2а-0870/2753/11 було визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сот Плюс», за наслідками якої було складено акт від 21.03.2011 р. № 84/23-253/36015137, на який посилається відповідач в Акті перевірки позивача, та в подальшому Довідкою про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Сот Плюс» було встановлено відсутність з боку ТОВ «Сот Плюс»порушень при формуванні податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2010 р. та не встановлено укладення ТОВ «Сот Плюс»нікчемних правочинів.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили про відсутність підстав для визнання необґрунтованою податкової вигоди, отриманої Товариством за наслідками виконання спірних операцій, та правомірно задовольнили позов.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі 2а-15379/11/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі 2а-15379/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді В.В. Кошіль С.Е. Острович