Ухвала суду № 43572003, 01.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 876/10683/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства фірма «Інвестцентр» до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2012 року приватне підприємство фірма «Інвестцентр» (далі - ПП «Інвестцентр») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську ) від 28.08.2012 року:

№ 0000732203, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 130037,00 грн., з яких 130036,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

№ 0000742203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 628732,00 грн., з яких 628731,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі № 2а-3608/12/0970 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ДПІ у м. Івано-Франківську просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «Інвестцентр».

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ДПІ у м. Івано-Франківську було проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Інвестцентр» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, результати якої оформлено актом від 10.08.2012 року № 6062/22-3/31263441.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 628731 грн., а також порушення п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у сумі 130136,00 грн.

Допущені позивачем порушення вимог закону відбулися у результаті формування ним витрат та податкового кредиту по господарських операціях, з такими контрагентами, як ТОВ «Альянс-Нафтогаз», ТОВ «Українська нафтова торгова компанія», ТОВ «Юніойл» та ТОВ «Юван ТА». Перевіркою встановлено, що ПП «Інвестцентр» в порушення пп. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1, 138.4, 138.6 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України за безтоварними операціями, що проведені на підставі правочинів, які не мають реальних наслідків, по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами завищило задекларовані валові витрати у І кварталі 2011 року на 142146 грн. та у II кварталі 2011 року на суму 2579108 гривень.

Дані порушення вплинули на формування податкового кредиту по ПДВ у відповідних податкових періодах. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року встановлено його завищення на суму 130136 грн., в тому числі по декларації за січень 2011 року на 28429 грн. та за квітень 2011 року на 101707 грн. Таким чином, ПП «Інвестцентр» занизило ПДВ на суму 130136, грн. у тому числі по декларації за січень 2011 року на 28429 грн. та за квітень на 101707 грн.

Враховуючи наведене, оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення було прийнято правомірно і вони безпідставно скасовані судом першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Інвестцентр», суд першої інстанції виходив із того, що висновки податкового органу, викладені в акті планової виїзної перевірки ПП «Інвестцентр» від 10.08.2012 року за №6062/22-3/31263441, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Вказані у акті перевірки висновки є суб'єктивною думкою працівника відповідача, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

При цьому, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійсненних з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними право чини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

У судовому засіданні були досліджені оригінали угод, укладені ПП «Інвестцентр» з ТОВ «Українська нафтова торгівельна компанія», ТОВ «Альянс-Нафтогаз», ТОВ «Юніойл» та ТОВ «Юван ТА», оригінали документів щодо виконання вказаних угод та бухгалтерські документи щодо оплати позивачем придбаного товару, угоди про перевезення нафтопродуктів, укладені з ПП «Екмітранс», товарно-транспортні накладні на перевезення нафтопродуктів та документи про оплату транспортно-експедиційних послуг тощо.

ПП «Інвестцентр» у ході господарської діяльності було укладено ряд угод на поставку нафтопродуктів. Зокрема, від 07.04.2011 року за № 070402 з ТОВ «Альянс-Нафтогаз», від 29.03.2011 року за № 03/11, з ТОВ «Українська нафтова торгівельна компанія», від 04.01.2011 року за № 01-04/0111 з ТОВ «Юван ТА», від 04.03.2011 року за № 9-11/1 з ТОВ «Юніойл».

Для перевезення нафтопродуктів позивачем був укладений з ПП «Екмітранс» договір від 01.04.2011 року.

На момент укладання угод позивачем його контрагенти були зареєстровані в ЄДРПОУ як юридичні особи та перебували а обліку відповідних територіальних податкових органів як платники податків, в тому числі як платники ПДВ.

Виконання угод на поставку нафтопродуктів та надання транспортних послуг підтверджується дослідженими судом оригіналами первинних бухгалтерських документів, а саме: рахунками-фактурами, видатковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) тощо.

Придбання нафтопродуктів здійснювалося на підставі заявок позивача, які скеровувалися електронною поштою його контрагентам.

За придбані нафтопродукти та отримані послуги з їх перевезення позивачем перераховані кошти його контрагентам через банківські установи, що підтверджується копіями платіжних доручень та виписками з банківських рахунків позивача.

Вказані документи первинного бухгалтерського обліку по спірних господарських операціях були оформлені відповідно до вимог закону.

Реальність господарських операцій позивача з його контрагентами також підтверджується дослідженими судом документами щодо реалізації нафтопродуктів та передачу їх для переробки на нафтопереробне підприємство.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що укладаючи вказані господарські договори на поставку нафтопродуктів, позивач діяв з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу при укладанні позивачем угод у ході його підприємницької діяльності.

Право платника податку на податковий кредит та отримання бюджетного відшкодування сум надмірно сплаченого податку не залежить від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг).

Доказів про обізнаність платника податку щодо будь-якої можливої протиправної діяльності його контрагентів ТОВ «Юніол», ТОВ «Альянс-Нафтогаз», ТОВ «Українська нафтова компанія» та ТОВ «Юван ТА» або про те, що позивач діяв без належної обачності, відповідачем суду не подано.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м. Івано-Франківську було проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Інвестцентр» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, результати якої оформлено актом від 10.08.2012 року № 6062/22-3/31263441.

На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, ДПІ у м. Івано-Франківську 28.08.2012 року було прийнято оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000732203 та № 0000742203.

На переконання апеляційного суду, суть даного адміністративного спору зводиться до оцінки обґрунтованості висновків податкового органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Альянс-Нафтогаз», ТОВ «Українська нафтова торгова компанія», ТОВ «Юніойл» та ТОВ «Юван ТА», а отже безпідставність відображення у податковому обліку ПП «Інвестцентр».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п.1.2 ст. 1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Положеннями п.138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконання робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9.п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Положеннями п. 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ПП «Інвестцентр» було укладено низку угод на поставку нафтопродуктів, зокрема, від 07.04.2011 року за № 070402 з ТОВ «Альянс-Нафтогаз», від 29.03.2011 року за № 03/11 з ТОВ «Українська нафтова торгівельна компанія», від 04.01.2011 року за № 01-04/0111 з ТОВ «Юван ТА», від 04.03.2011 року за № 9-11/1 з ТОВ «Юніойл».

Для перевезення нафтопродуктів позивачем 01.04.2011 року був укладений договір з ПП «Екмітранс».

Виконання угод на поставку нафтопродуктів та надання транспортних послуг підтверджується дослідженими судом оригіналами первинних бухгалтерських документів, а саме: рахунками-фактурами, видатковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) тощо, до повноти та правильності яких у податкового органу зауважень немає.

Придбання нафтопродуктів здійснювалося на підставі заявок позивача, які скеровувалися електронною поштою його контрагентам.

За придбані нафтопродукти та отримані послуги з їх перевезення ПП «Інвестцентр» проведено розрахунок у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень та виписками з банківських рахунків позивача.

На момент укладання угод позивачем його контрагенти були зареєстровані в ЄДРПОУ як юридичні особи та перебували а обліку відповідних територіальних податкових органів як платники податків, в тому числі як платники ПДВ.

Показаннями допитаного судом першої інстанції у якості свідка ОСОБА_1, начальника відділення Головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Івано-Франківську, підтверджується, що ним проводилася перевірка реальності господарських операцій ПП «Інвестцентр» з ТОВ «Українська нафтова торгівельна компанія», ТОВ «Альянс-Нафтогаз» та ПП «Екмітранс». У ході перевірки з виїздом до місця реєстрації вказаних контрагентів позивача ним було встановлено реальність усіх господарських операцій та можливість зазначених контрагентів здійснювати господарську діяльність.

Окрім того, на підтвердження реальність спірних господарських операцій позивачем надано документи щодо реалізації нафтопродуктів та передачу їх для переробки на нафтопереробне підприємство ТОВ «Пасіпол» від 11.07.2011 року № 137, договором про спільну діяльність з ТОВ «Віктор» від 25.05.2009 року № 01-25/05/09, договором оренди АЗС від 01.04.2011 року № 04 з Івано-Франківським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист».

Відповідачем не заперечується те, що позивач має необхідний адміністративний персонал та основні засоби для здійснення передбаченої статутом господарської діяльності, а послуги та товари, які були предметом спірних договорів, не заборонені законодавством та відсутні будь-які обмеження щодо їх придбання.

При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції, результати зустрічних перевірок контрагентів позивача, які на той час виявилися відсутніми за місцем реєстрації, за результатами їх податкової звітності та автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, не можуть бути безумовними свідченнями правомірності оспорюваних висновків податкового органу.

Чинне законодавство України не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Покликання податкового органу на відсутність посадових осіб контрагентів позивача за юридичною адресою, відсутність складських приміщень, засобів та устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності не обмежує можливість укладати угоди найму та оренди, залучати до господарської діяльності активи та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання. Сам факт відсутності посадових осіб за юридичною адресою не є безумовною підставою для висновку про те, що суб'єкт господарювання не веде господарської діяльності, а укладені ним угоди є безтоварними.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними правочинів, укладених позивачем з контрагентами ТОВ «Альянс-Нафтогаз», ТОВ «Українська нафтова торгова компанія», ТОВ «Юніойл» та ТОВ «Юван ТА» та не довів того, що правочини було вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ і витрат та отримання бюджетного відшкодування.

При цьому відповідно до п.п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Припускаючи, що певні товарно-матеріальні цінності могли бути передані іншими контрагентами позивача за спірний період чи придбані в необлікованому порядку, відповідач не вказав якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано валові витрати.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі № 2а-3608/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук