Постанова № 43570814, 01.04.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 квітня 2015 р. № 820/2253/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Панова М.М., суддів - Волошина Д.А, Горшкової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України провизнання дій незаконними, - ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Держархбудінспекції України від 04.02.2015 № 7 "ДС" Про притягнення до відповідальності ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно винесено наказ щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та щодо оголошення догани.

Від представника позивач надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, належний чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, у судове засідання не прибув.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі Держархбудінспекція України) від 21.10.2014 р. № 255 «ОС» була призначена на начальника адміністративного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (надалі Департамент).

Згідно положення про Адміністративний відділ Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, в функціональні обов'язки позивачки входить, здійснення загального керівництва Департаментом та інші функції.

02 лютого 2015 року шляхом надсилання факсу до Департаменту надійшла Службова записка від 31.01.2015 начальника Управління роботи з персоналом та документообігу Держархбудінспекції України С.П. Ковганича, зі змісту якої вбачається, що станом на 31 січня 2015 року Департаментом було порушено терміни виконання п.п. 1.15, 1.16 п. 1 Протоколу № 1 виробничої наради з керівниками територіальних органів-структурних підрозділів Держархбудінспекції України.

05 лютого 2015 року директором Департаменту було надано Позивачці наказ Держархбудінспекції України від 04.02.2015 № 7 «ДС» відповідно до якого за неналежне виконання посадових обов'язків оголошено догану ОСОБА_2, начальнику адміністративного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав наступні пояснення та їх документальне підтвердження.

27.01.2015 року на електронну адресу Департаменту, надійшов Протокол № 1 виробничої наради з керівниками територіальних органів-структурних підрозділів Держархбудінспекції України. Згідно п.п. 1.15 п. Протоколу №1, керівників територіальних органів Держархбудінспекції України було зобов'язано надати до Держархбудінспекції копії затверджених посадових інструкцій працівників та копії положень усіх структурних підрозділів, що входять до складу територіальних органів-структурних підрозділів Держархбудінспекції з терміном виконання 30 січня 2015 року.

Також п.п. 1.16 п. Протоколу №1, керівників територіальних органів Держархбудінспекції України було зобов'язано до 30 січня 2015 року привести військовий облік у відповідність до вимог законодавства та надати звіт.

Як встановлено судом, на виконання п.п. 1.15. Протоколу було організовано копіювання усіх необхідних документів, після чого копії документів були сформовані у 8 справ загальною кількістю 271 аркуш та в подальшому надані відповідачу.

Щодо термінів направлення та отримання кореспонденції суд звертає увагу, що наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року № 1149 затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів. Пунктом 4.1. Нормативу визначено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку). Згідно п.п. 4.1.2. п. 4.1. листи у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) пересилаються - Д+3. Де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа до поштової скриньки до початку останнього виймання. 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. Зазначене вище унеможливлює виконання Протоколу в зазначений строк.

Також позивачем надано пояснення, які не спростовані відповідачем, що за допомогою засобів телефонного зв'язку Позивачка узгодила сроки надання нарочно документів на виконання Протоколу під час відрядження до м.Київ. Судом встановлено, що згідно Наказу від 30.01.2015 року № 33 ОСОБА_2 було 02 лютого 2015 року відряджено до Департаменту архітектурно-будівельної інспекції України (м. Київ). 02.02.2015 року документи визначені Протоколом № 1 були доставлені до Держархбудінспекції .

Належне виконання п.п. 1.16 п. 1 Протоколу № 1 позивачем доведено.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок - винне, протиправне невиконання або неналежне виконання державним службовцем покладених на нього посадових обов'язків (порушення трудової дисципліни), за яке передбачається дисциплінарна відповідальність. Діяння є дисциплінарним проступком за наявності трьох умов:

якщо діяння є протиправним;

якщо діяння є винним, тобто вчинене навмисно або з необережності;

якщо не виконані або неналежно виконані саме посадові обов'язки.

До того ж в рішенні Державного органу у тому числі з питань проходження служби, повинні бути викладенні фактичні та юридичні мотиви волевиявлення. Відсутність таких мотивів свідчить про те, що прийняті акти індивідуальної дії до яких відносяться і рішення з питань проходження служби прямо суперечать ст. 8 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України. Зокрема під час прийняття рішення, повно та об'єктивно повинні бути встановлені усі обставини вчиненого працівником діяння, у тому числі наявність вини.

Проведення службового розслідування стосовно державних службовців регулюється Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України №950 від 13.06.2000.

Так, п.п. 1, 7, 10 Порядку передбачено, що стосовно державних службовців може бути проведено службове розслідування, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян. Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право в будь-який момент узяти в цьому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи і порушувати клопотання про залучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до справи. На вимогу керівника державного органу (посадової особи), якому доручено проведення службового розслідування, голови або членів комісії чи державного службовця, стосовно якого проводилось розслідування, акт повинен розглядатися в їх присутності. За результатами розгляду керівник державного органу (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування приймає в десятиденний термін відповідне рішення, з яким ознайомлюється державний службовець. За матеріалами службового розслідування державний службовець може бути притягнутий до відповідальності згідно із законодавством.

Згідно з ч.1 ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

Статтею 148 Кодексу законів про працю України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку.

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку .

Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, як-от: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Таким чином, наслідком забезпечення реалізації прав державного службовця на зняття безпідставних звинувачень або підозри є рішення керівника про призначення службового розслідування. Однак, Держархбудінспекція України вимоги закону при застосуванні дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани позивачу не дотримала, службове розслідування не призначалось.

Оскільки стягнення є однією з форм дисциплінарної відповідальності та має певні юридичні наслідки, а саме: протягом строку дії догани як дисциплінарного стягнення заходи заохочення відповідно до частини третьої статті 151 КЗпП до працівника не застосовуються;в разі оголошення працівникові догани відповідними положеннями про преміювання може передбачатися позбавлення такого працівника премій, інших заохочувальних виплат або зниження їх розміру; наявність у працівника не знятої догани враховується при визначенні його рівня кваліфікації та продуктивності праці в разі надання переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці;догана є передумовою звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП,то обов'язковою умовою повинно буди фіксація самого факту вини вчиненого працівником порушення трудової дисципліни.

Позивачем, як керівником підрозділу було своєчасно організовано роботу щодо виконання вимог Протоколу № 1, визначені відповідальні особи та організовано контроль за виконанням доручення, що свідчить про належне виконання своїх службових обов'язків, а даний факт виключає наявності в її діях обов'язкової складової для притягнення до дисциплінарної відповідальності, вини.

Разом з цим необхідною умовою для накладення стягнення є така ознака порушення трудової дисципліни як вина працівника, наявність якої має бути обов'язково доведена.

Натомість оскаржуваний Наказ № 7 «ДС» не містить ні фактичних, а ні юридичних мотивів волевиявлення, а також не розкриває у чому саме полягає неналежне виконання службових обов'язків і якими фактичними даними це підтверджується, в якості обґрунтування мотивів волевиявлення містить лише посилання на ст.ст. 147,147?,149 КЗпП та ст. 14 Закону України «Про державну службу» та у свою чергу не розкриває суті вчиненого порушення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника, ст. 147? КЗпП України. Притягуючи працівника до дисциплінарної відповідальності, роботодавець повинен дотримуватися порядку застосування дисциплінарного стягнення. акт вчинення дисциплінарного проступку має бути належним чином зафіксований.

Основними обов'язками державних службовців, відповідно до статті 10 Закону України "Про державну службу" є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Отже в порушення ст. 149 КЗпП України у позивача не було відібрано письмових пояснень стосовно порушення.

В супереч ч. 4 ст. 149 КЗпП Позивача не повідомлено під розписку про винесення наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно п. 31 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальним питанням за погодженням з ВЦРПС від 20.07.1984, чинних до теперішнього часу, наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення із зазначенням мотивів про його застосування оголошується (повідомляється) робітнику, щодо якого застосовано стягнення, під розписку протягом трьох днів.

Таким чином при прийнятті рішення не були встановлені всі істотні обставини справи, а саме наявність об'єктивних причин, що унеможливили виконання протокольного доручення у визначені терміни.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що будь-яких фактів та доказів неналежного виконання позивачем службових обов'язків оскаржуваний наказ не містить. Також, в ньому не конкретизовано про які випадки неналежного виконання обов'язків йде мова.

Крім цього, колегія суддів невбачає наслідків нібито скоєних порушень.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що до матеріалів справи взагалі не надано доказів щодо проведення аналізу або перевірки щодо результатів діяльності Позивачки, що в подальшому обумовило прийняття оскаржуваного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи колегія суддів приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано та з неповним з'ясуванням всіх обставин притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання дій незаконними - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Держархбудінспекції України від 04.02.2015 № 7 "ДС" Про притягнення до відповідальності ОСОБА_2

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий Суддя Панов М.М.

Судді Волошин Д.А.

Горшкова О.О.