Вирок № 43570582, 06.01.2014, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 06.01.2014

ЄУ № 420/1618/14-к

Провадження №1-кп/420/13/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2015 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Бондар Ю.О

при секретарі Котовій О.Л.

за участю прокурора Галанської А.О.

захисника обвинуваченого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков кримінальне провадження № 12014130510000271 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Новопсков, Луганської області, громадянина України, маючого вищу освіту, раніше не судимого, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 338 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту 25.08.2014 р., приблизно о 05-30 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, знаходячись на прилеглій території до продуктового ринку «Троянда» за адресою: смт. Новопсков вул. Леніна Луганська область, побачив Державний Прапор України, закріплений на воротах ринку. Та маючи умисел на публічну наругу над Державним Прапором України, ОСОБА_2, зірвав його з воріт ринку та тримаючи в руках пішов до автостанції смт. Новопсков, де були його знайомі. Продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на публічну наругу над Державним Прапором України, в присутності знайомих та сторонніх осіб, виявляючи грубе, образливе ставлення до державного символу, принижуючи цінності, до яких інші члени суспільства ставляться з повагою, висловив намір публічно знищити Державний Прапор України шляхом його спалення та звернувся з вимогою до оточуючих надати запальничку для підпалювання Державного Прапору України. Однак, ОСОБА_2 свій злочинний намір не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як присутні біля нього особи, запальничку йому не дали, та його знайомий з метою недопущення спалювання Державного Прапору України відібрав його у ОСОБА_2

Вказані дії ОСОБА_2, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 338 КК України, за ознаками незакінченого замаху на публічну наругу над Державним Прапором України.

24 грудня 2014 року між прокурором відділу прокуратури Луганської області молодшим радником юстиції Федоренко С.В., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12014130510000271, та підозрюваним ОСОБА_2 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_2 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2, за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 338 КК України. ОСОБА_2 зобов'язався під час судового провадження беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення в обсязі підозри, погодитись на призначення узгодженого покарання. Також сторонами угоди в п. 3 визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_2 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, у вигляді штрафу у розмірі п»ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваному.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в ній покарання.

Обвинувачений в судовому засіданні просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджене в ній покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 338 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання.

Захисник обвинуваченого проти затвердження угоди не заперечував.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, дослідження витребуваних документів, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнав себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України та КК України.

З огляду на викладене укладена сторонами угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства; дії обвинуваченого ОСОБА_2, вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 338 КК України; умови угоди не суперечать інтересам суспільства; права, свободи та інтереси сторін або інших осіб не порушуються; сторони дійшли зазначеної угоди добровільно, без будь-якого впливу зі сторони; узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

За таких обставин укладена між прокурором та обвинуваченими угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.

Суд вважає за необхідне запобіжний захід, щодо обвинуваченого до вступу вироку в законну силу залишити без змін - у вигляді особистого зобов»язання.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 314, 373, 374, 468-475 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду від 24 грудня 2014 року укладену між прокурором відділу прокуратури Луганської області молодшим радником юстиції Федоренко С.В. та обвинуваченим ОСОБА_2 про визнання винуватості.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 338 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі п»ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п»ятдесят) грн. на р/р № 31114106700223, МФО 804013, Код 37942461, банк одержувача: ГУДКСУ у Луганській області, одержувач: УК у Новопсковському районі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - у вигляді особистого зобов»язання.

Речовий доказ - Державний Прапор України, який знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Новопсковського РВ ГУМВС України в Луганській області - повернути власнику директору ТОВ «Троянда» ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя: