Ухвала суду № 43566580, 06.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 р.Справа № 820/18071/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Філатова Ю.М. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Харківський лакофарбовий Завод "Червоний хімік" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2015р. по справі № 820/18071/14

за позовом Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Публічного акціонерного товариства "Харківський лакофарбовий Завод "Червоний хімік"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Західна об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківський лакофарбовий Завод "Червоний хімік", в якому просив суд, з урахуванням уточнень, надати дозвіл на погашення суми боргу в сумі 347888,62грн. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Харківський лакофарбовий Завод "Червоний хімік", пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Західній ОДПІ з 02.11.1994 року за № 112/2, що підтверджується наявними в матеріалах справи ідентифікайними даними.

В зв'язку з тим, що ПАТ "Харківський лакофарбовий Завод "Червоний хімік" в добровільному порядку не було сплачено суму податкового боргу, який разом з нарахованою пенею, у загальному розмірі становить 347888, 62грн. та виник внаслідок несплати у встановлений строк суми податкового зобов'язання, яка була визначена на підставі самостійно поданих податкових декларацій, а проведені податковим органом дії щодо примусово стягнення суми не призвели до погашення податного боргу, то позивач звернувся до суду із позовом про стягнення суми боргу у примусовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом належним чином здійснено заходи для стягнення податкового боргу з відповідача, які передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України (далі - ПК України), який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом .( п.п. 16.1.4. ст. 16 ПК України)

Відповідно до п.п. 36.1. ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У відповідності до положень п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із п.п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Письмові докази свідчать, що позивачем самостійно подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість (№ 9020872554 від 16.04.2014року, № 9028367749 від 19.05.2014 року, № 9035054938 від 18.06.2014року, № 9040896572 від 17.07.2014року, № 9047274112 від 14.08.2014року, № 9052949503 від 16.09.2014року, № 9059382487 від 16.10.2014року, № 9072882371 від 17.12.2014року), зі сплати земельного податку з юридичних осіб № 9006001817 від 12.02.2014року) та з податку на прибуток приватних підприємств (№ 9090276167 від 10.02.2014року), за якими сума податкових зобов'язань у загальному розмірі складає 342617, 31грн.

Натомість, відповідачем у встановлені ПК України строки не було самостійно сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, відповідно до наданого податковим органом розрахунку заборгованості та даних облікової картки платника податків вбачається, що станом на 12.01.2015року за підприємством лічиться заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 104939, 92 грн. (у т. ч. за основним платежем -100007, 97грн. та пені -4931, 95грн.), зі сплати земельного податку з юридичних осіб у сумі 240389, 92 грн. ( у т.ч. по основному платежу - 240050, 56грн. та пені-339, 36грн.) та по податку на прибуток приватних підприємства у розмірі 2558, 78грн. Отже, загальна сума заборгованості, разом з нарахованою пенею у розмірі 5271, 31грн., у загальному розмірі складає 347888, 62грн.

Положеннями п.11 ст.56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджується також наявною в матеріалах справи роздруківкою картки особового рахунку, яка за правилами ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом невиконаного податкового обов'язку з боку ПАТ "Харківський лакофарбовий Завод "Червоний хімік".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем у встановлені ПК України строки не було самостійно сплачено вказану суму податкового зобов'язання, а тому дане зобов'язання набуло статусу податкового боргу.

У зв'язку з непогашенням платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань у законодавчо встановлені строки, податковою інспекцією 17.06.2013 року було прийнято відповідно податкову вимогу форми "Ю" 145-19, яка була отримана представником відповідача, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 11).

Як вбачається з наданої податковим органом роздруківки картки особового рахунку, податковий борг відповідача після надіслання (вручення) йому зазначеної податкової вимоги існував не припиняючись.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, аналізуючи приписи вищезазначе6гї норми права, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган має обов'язок скласти податкову вимогу і направити цей документ на адресу платника податків за фактом виникнення податкового боргу, тобто у випадку невиконання податкового обов'язку платником податків, котрий до цього не мав заборгованості перед Державним бюджетом України. В разі збільшення податкового боргу (тобто у випадку продовження існування податкового боргу після направлення податкової вимоги за правилами Податкового кодексу України і зростання розміру невиконаного податкового обов'язку) підстав для формування податковим органом нових податкових вимог на так звану "новоутворену суму податкового боргу " і направлення таких вимог на адресу платника податків не має, оскільки п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Сторонами доказів щодо оскарження та скасування вказаних податкових вимог до суду не подано.

Пунктами 95.1 та 95.2 ст.95 ПК України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

На виконання вимог ст. 95 ПК України податковою інспекцією проведений опис майна у податкову заставу на підставі рішення начальника Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 68 від 11.11.2013року, який оформлено актами опису майна № 9/20-33-15-01-33 від 28.11.2013року (а.с. 12) та № 1/20-33-15-01-33 від 10.01.2014року (а.с. 16).

Отже, як вбачається з даних витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 44384650 від 04.06.2014 року (а.с. 14) та № 42730327 від 03.12.2013року (а.с. 15), активи платника податків знаходяться в податковій заставі.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, стягувати з банків та інших фінансових установ пеню за несвоєчасне виконання ними рішень суду та доручень платників податків про сплату податків, зборів, платежів.

Згідно приписів п. 95.3 ст. 95 ПК України, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом належним чином здійснено заходи для стягнення податкового боргу з відповідача, які передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на строки звернення контролюючого органу до суду передбачених ст.99 КАС України, оскільки згідно ст. 99 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, встановлений загальний шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, а в даному випадку передбачений строк згідно п.95.2 ст.95 ПК України - стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Податкова вимога вручена директору ПАТ "Харківський лакофарбовий завод „Червоний хімік" 17.06.2013 року.

Крім того, згідно листа N945/11/13-11 Вищого адміністративного суду України від 05.07.2011 визначено строки, протягом яких податковий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення сум податкового боргу з платника податків. Якщо таке право виникло в період із 30 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно, строк звернення становить шість місяців. Якщо відповідне право виникло з 1 січня 2011 року, податковий орган має право звертатися до суду з позовом про стягнення податкового боргу протягом 1095 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про надання дозволу Західній об`єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на погашення суми податкового боргу Публічного акціонерного товариства "Харківський лакофарбовий Завод "Червоний хімік" у розмірі 347888, 62 грн. за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 року по справі №820/18071/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський лакофарбовий Завод "Червоний хімік" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2015р. по справі № 820/18071/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Тацій Л.В.