Постанова № 43566523, 08.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 р. Справа № 495/8780/14-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Гайда-Герасименко О.Д.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу Військової частини А3955 на постанову Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 січня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3955 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошової компенсації за недоотримане речове майно,-

В С Т А Н О В И В:

26.11.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до в/частини А3955, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення своєчасної виплати грошової компенсації за належне йому речове право та стягнути з військової частини цю грошову компенсацію за недоотримане ним речове майно в сумі 5793,61 грн.

Постановою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 січня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача та стягнуто з військової частини А3955 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 5793,61 грн.

Не погодившись з вказаною вище постановою суду першої інстанції, ТВО командира в/частини А3955 подав 18.02.2015 р. апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 з 30 грудня 1994 року проходив військову службу у військовій частині А3955. Наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.12.2011 року №1104 позивач був звільнений з військової служби у запас за п.«а» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (т.б. у зв'язку із закінченням строку контракту).

З 06.02.2012 року, на підставі наказу командира військової частини А3955 від 06.02.2012 року №34 позивач був виключений зі списків особового складу військової частини А3955, всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Білгород-Дністровського ОМВК Одеської області.

У зв'язку з тим, що в/частина А3955 на його звернення добровільно не виплатила йому компенсацію за недоотримане ним під час служби речове майно в сумі 5793,61 грн. (довідка №34 від 06.02.2012р.), позивач був вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з неправомірності дій відповідача та відповідно, з обґрунтованості позовних вимог.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими та не заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла до 11.03.2000р.), військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Згідно з п.27 «Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» (затв. Постановою КМУ від 28.10.2004р. №1444), військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Разом з тим, ст.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000р. №1459-ІІІ, що набрав чинності 11.03.2000 року, було призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ в частині одержання військовослужбовцями речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість нього.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006р. №328-V, статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» взагалі викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01.01.2008р.), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому, слід зазначити, що положення ч.2 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Таким чином, на момент звернення позивача для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 «Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28.10.2004 року №1444 не підлягає застосуванню, оскільки суперечить нормам цього Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ.

Окрім того, необхідно також звернути увагу й на те, що аналогічна правова позиція з цього питання була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 24.06.2014 року (справа №21-253а14) та від 19.03.2013 року (справа №21-38а13).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не заснованими на законі, а тому, відповідно, задоволенню не підлягають.

До того ж, судова колегія звертає увагу ще й на те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, за вказаних обставин та враховуючи, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог.

Керуючись ст.ст.195,197,198,202,205,207,254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу військової частини А3955 - задовольнити.

Постанову Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 січня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко