Постанова № 43566458, 08.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5113/14

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом міжнародної громадської організації «Футбольна любительська ліга Андрія Голубова» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про скасування постанови від 15.01.2013 року № 2 про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року міжнародна громадська організація «Футбольна любительська ліга Андрія Голубова» звернулась з адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову Інспекції ДАБК в Одеській області від 15.01.2013 року № 2 про накладення штрафу на МГО «Футбольна любительська ліга Андрія Голубова» у розмірі 11470 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 09.11.2012 року Інспекцією була проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил, про що складені від 09.11.2012 року акт перевірки та припис за №100.

Перевіркою встановлено порушення, а саме: експлуатація спортивного майданчику, розташованого за адресою - м. Одеса, Фонтанська дорога 1/1 без введення його в експлуатацію, що є порушенням ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

14.11.2012 року Інспекцію була прийнята постанова №106 про застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в розмірі 50310,00 грн. Позивач вважав, що порушень законодавства, які б тягнули на видання постанови про притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності не має, відповідних письмових доказів в Інспекції також не має, у зв'язку із чим, вищезазначений акт суб'єкта владних повноважень є незаконним.

Не погодившись з постановою Інспекції від 14.11.2012 року за №106 позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування вищезазначеної постанови Інспекції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року по справі №815/172/13-а визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції від 14.11.2012 року за №106, яка винесена на підставі акту перевірки від 09.11.2012 року та припису від 09.11.2012 року за № 100.

Оскаржувана постанова Інспекції від 15.01.2013 року №2 про застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до п. 1 ч. 6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» у розмірі 11470,00 грн. винесена, також, на підставі невиконання припису про усунення вимог законодавства від 09.11.2012 року за №100.

Також позивач вказував, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17.09.2013 року по справі №522/838/13-а була визнана незаконною постанова Інспекції ДАБК в Одеській області від 14.11.2012 року №3186 про притягнення директора позивача до адміністративної відповідальності за відсутності в його діях порушень законодавства в сфері містобудування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.01.2013 року.

Не погоджуючись з даною постановою суду Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.11.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області була проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил, про що складений акт перевірки.

Перевіркою встановлено порушення - експлуатацію спортивного майданчику, розташованого за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога 1/1 без введення його в експлуатацію, що є порушенням ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За наслідками перевірки головним державним інспектором інспекторського відділу № 1 територіального управління з контролю за будівництвом об'єктів м. Одеси та житлово-комунального господарства Клименко О.М. 09.11.2012 року відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2014 року № 553 видано позивачу припис № 100 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 09.11.2012 року.

Головним державним інспектором інспекційного відділу № 1 територіального управління з контролю за будівництвом об'єктів м. Одеси та житлово-комунального господарства Романюком І.І. 14.01.2013 року стосовно МГО «Футбольна любительська ліга Андрія Голубова» складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за які передбачена п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

15.01.2013 року Інспекцією ДАБК в Одеській області була прийнята постанова №2 про застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до п. 1 ч. 6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в розмірі 11470 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року по справі № 815/172/13-а визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції ДАБК в Одеській області від 14.11.2012 року за № 106, яка винесена також на підставі акту перевірки від 09.11.2012 року та за невиконання припису від 09.11.2012 року № 100, що й оскаржувана у даній справі постанова.

Окрім того, суд першої інстанції виходив із того, що побудовані позивачем будівлі та споруди не є капітальними, тобто не є об'єктами нерухомого майна, які повинні вводитись в експлуатацію, що виключає можливість притягнення позивача до відповідальності за п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а також те, що Інспекція ДАБК в Одеській області не мала станом на 15.01.2013 року повноважень на накладення штрафів за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності,

Колегія суддів частково погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частина восьма статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. N 3038-VI, зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 20 листопада 2012 року N 5496-VI, встановлює, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, логічним висновком має бути судження про те, що обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідальність.

В контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття "експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта" не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 04.03.2014, справа № 21-433а13.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію.

В матеріалах справи відсутні відомості, що позивач є замовником будівництва зазначеного об'єкта забудови.

Слід також враховувати наданий висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11.06.2014 року №19, яким встановлено, що побудовані позивачем будівлі та споруди не є капітальними, тобто не є об'єктами нерухомого майна, які повинні вводитись в експлуатацію ( а.с. 23-31).

Зазначена експертиза проведена в рамках судової справи експертом, який зареєстрований в Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції ( а.с. 159-160)

Також постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року по справі № 815/172/13-а визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції ДАБК в Одеській області від 14.11.2012 року за № 106, яка винесена також на підставі акту перевірки від 09.11.2012 року та за невиконання припису від 09.11.2012 року № 100, що й оскаржувана у даній справі постанова.

Враховуючи викладене правильним є висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для притягнення позивача до відповідальності за п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", справи про правопорушення передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

За правилами ч. 2 ст. 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", викладена у редакції згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів" від 16 жовтня 2012 року № 5459-VI, який набрав чинності 08 листопада 2012 року.

До внесення вказаних змін, повноваження щодо накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності належало керівникам територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступникам.

На підставі п. 2 Прикінцевих положень Закону від 16 жовтня 2012 року № 5459-VI визначено, що Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом повинен привести чинні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Отже, колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин до повноважень Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області входило повноваження по накладенню штрафів за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а відтак помилковий висновок суду першої інстанції з цього питання підлягає виключенню з мотивувальної частини судового рішення.

На підставі ч. 2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно по суті дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене та на підставі п.2 ч.1 ст. 198 КАС України, колегія суддів вважає необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині обґрунтування вирішених позовних вимог з викладених вище мотивів. В решті постанову суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.2 ч.1 ст. 198; п. 2 ч.1 ст. 201; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області задовольнити частково.

Виключити із мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення правовий висновок, що Інспекція ДАБК в Одеській області не мала станом на 15.01.2013 року повноважень щодо накладення штрафів за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі № 815/5113/14 - залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 14 квітня 2015 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян