Постанова № 43566454, 08.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 522/17791/13-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Турецький О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третьої особи Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та часткове скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 269 від 04.07.2013 року "Про демонтаж некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі", -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом про визнання протиправним та часткове скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 269 від 04.07.2013 року "Про демонтаж некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі".

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що вона на законних підставах користується окремим індивідуально визначеним майном - твердим покриття, яке знаходиться за адресами: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 11 де був встановлений об'єкт торгівлі.

Вказане майно було їй передано в оренду з метою здійснення діяльності у сфері торгівлі. Строк дії зазначених договорів було встановлено до 01.11.2015 року.

У зв'язку з чим, прийняте рішення відповідача, органу місцевого самоврядування, суперечить вимогам діючого законодавства.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та частково скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 269 від 04.07.2013 року "Про демонтаж некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі" в частині демонтажу торгівельного кіоску за адресою: АДРЕСА_1, що належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1).

Не погоджуючись з даною постановою суду Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 (Орендар) та Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (Орендодавець) було укладено Договір оренди окремого індивідуально визначеного майна, відповідно до умов якого їй було передано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - тверде покриття, яке знаходиться за адресами: АДРЕСА_1 (Договір № 3/185 від 06.11.2012 року).

Зазначений вище договір оренди діє до цього часу у відповідності до ст. 764 ЦК України, підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто відповідають вимогам статті 207 ЦК України.

Вищевказане майно було передано в оренду з метою здійснення діяльності у сфері торгівлі. Строк дії зазначеного договору було встановлено до 01.11.2015 року. На вказаному майні, у відповідності до Правил установки та експлуатації пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі в місті Одесі, було встановлено відповідний об'єкт торгівлі, який було застраховано.

Рішенням № 269 від 04.07.2013 року "Про демонтаж некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі", відповідач зобов'язав Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради:

- вжити заходів з проведення демонтажу некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі з переліком (додається).

- у 5-денний термін з дати набуття чинності цього рішення надати приписи суб'єктам господарювання щодо проведення ними демонтажу некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі власними силами за власний рахунок.

- у разі непроведення своєчасного демонтажу власниками, демонтувати відповідні некапітальні пункти дрібно-роздрібної торговельної мережі за їх рахунок.

У вищезазначений перелік об'єктів дрібно-роздрібної торговельної мережі, які підлягають демонтажу було включено і належний позивачу об'єкт, що розташований на орендованому майданчику.

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення відповідач посилається на наявність приписів, в якості їх правового обґрунтування зазначено пп. 2 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконані усі необхідні дії пов'язані з розміщенням та експлуатацією тимчасових споруд (об'єкта дрібно-роздрібної торгівлі).

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

За змістом ч. 1 та 2 ст.651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

На підставі пп. 2 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на який є посилання в рішенні, надає відповідачеві делеговані повноваження щодо прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства. Будь-яких повноважень щодо прийняття рішення про демонтаж об'єктів дрібно-роздрібної торговельної мережі законодавством України для відповідача не передбачено.

Одеська міська рада делегувала відповідачеві право на прийняття такого рішення (Правила установки та експлуатації пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі в місті Одесі зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Одеської міської ради від 19.10.2011р. №1381-V1), але виключно у випадку невиконання припису на демонтаж самовільно встановленого пункту дрібно-роздрібної торговельної мережі (п. 5.4 Правил).

Відповідно ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За змістом ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За правилами ч.2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування" зазначено, що спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування вирішуються в судовому порядку.

Згідно п. 2.1. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1330/20068 підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС.

Відповідно до п. 2.30. наведеного Порядку у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

За правилами п. 2.31. Порядку розміщення ТС самовільно забороняється.

Таким чином, на підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не виконані усі необхідні дії пов'язані з розміщенням та експлуатацією тимчасових споруд (об'єкта дрібно-роздрібної торгівлі), а саме не отримано паспорт прив'язки тимчасової споруди, а відтак відповідач під час здійснення регуляторної діяльності, діяв в межах наданих йому повноважень, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради - задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2014 року у справі № 522/17791/13-а - скасувати, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 14 квітня 2015 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян