Ухвала суду № 43566415, 07.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18771/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-експериментального заводу "ЗАЛІЗНИЧНИК" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-експериментального заводу "ЗАЛІЗНИЧНИК" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-експериментального заводу "ЗАЛІЗНИЧНИК"звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту та валових витрат сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Старксервіс".

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, такою, яка прийнята з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно - експериментальний завод «Залізничник» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено Акт від 29.10.2014 № 1021/26-55-22-08/24919498 (а.с. 23-31).

Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем ст. 134. пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що до складу валових витрат безпідставно віднесені витрати по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Старксервіс» на загальну суму 30 345 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6 373 грн., та завищено суму від'ємного значення з податку на прибуток на загальну суму 288 430 грн.; п. 185.1. ст. 185. п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 63 759 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: - № 159026552208, яким було визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7966 грн., в тому числі за основним платежем - 6 373 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 1593 грн. (том 1 а.с. 146);

- № 159126552208 яким було визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 79 699 грн., в тому числі 63 759грн. основного платежу та 15940грн. штрафних (фінансових) санкцій (том 1 а.с. 147);

- № 159226552208 яким було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 288 430 грн. (том 1 а.с. 148).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано погодився з висновками податкового органу, про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та дійшов правильного висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином платник податків має право включити суму від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, до складу відповідного бюджетного відшкодування та/або до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. При цьому залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ДЕЗ «Залізничник» (Замовник) та ТОВ «Старксервіс» (Виконавець) було укладено договір на консультаційні послуги №К1/13 від 02.01.2013, за умовами якого виконавець за завданням замовника зобов'язується надавати консультаційні послуги (надалі консультативні послуги) з питань комерційної діяльності виробничими процесами замовника (том 1 а.с. 38-40).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем надано акти прийому-передачі наданих послуг від 02.01.2013№ 244, 546, 846, 1164, 1443, 1609, 2005, 2564, 2836, 3210 та податкові накладні від 31.01.2013 № 606, від 28.02.2013 № 585, від 29.03.2013 № 628, від 30.04.2013 № 672, від 28.02.2013 № 482, від 19.06.2013 №22, від 31.07.2013 № 59, 30.08.2013 № 216, від 30.09.2013 № 107, від 31.10.2013 № 212(том 1 а.с.41-61).

Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів щодо наявності прямого або опосередкованого зв'язку витрат позивача з одержанням прибутку, або намаганням його одержати, наявності причинно-наслідкового зв'язку між питаннями, з яких надавалися консультації та діяльністю позивача. На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем не надано жодних доказів надання консультаційних послуг.

Крім того, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у кримінальній справі № 761/22932/13-К засновника ТОВ «Старксервіс» - ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1, 2 ст. 205 КК України, який не оскаржувався, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та донесення до витрат виробництва.

Також, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Старксервіс» (Виконавець) було укладено договір № К1/12 на консультаційні послуги від 05.12.2012, за умовами якого виконавець за завданням замовника зобов'язується надавати консультаційні послуги з питань комерційної діяльності виробничими процесами замовника (а.с. 151-152).

На підтвердження виконання умов за указаним договорм, позивачем надано копії виписки по рахунку, акт прийому-передачі наданих послуг від 24.12.2012, податкової накладної від 24.12.2012 № 454, реєстр виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 153. 154, 155, 157-161).

Разом з тим, з наданих позивачем документів не вбачається, які саме консультаційні послуги надавалися з питань комерційної діяльності ТОВ «Старксервіс», їх об'єм, джерела, звіти по виконанню. Також, позивачем не надано доказів використання отриманих послуг, обґрунтування необхідності отримання останніх з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що з наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а тому на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-експериментального заводу "ЗАЛІЗНИЧНИК" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 14.04.2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.