Ухвала суду № 43566348, 07.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/731/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Авраменко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Києво-Святошинського районного центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна» про стягнення коштів у розмірі 44 060,78 грн, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року позивач - Києво-Святошинський районний центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна» (далі - ТОВ«СОС Сервіс Україна») коштів у розмірі 44060, 78 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2015 року позов задоволено:

- стягнуто з ТОВ «СОС Сервіс Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 40, код ЄДРПОУ 32073682) на користь Києво-Святошинського районного центру зайнятості (р/р № 37176304900356 УДКСУ у Києво-Святошинському районі, МФО 821018, код ЄДРПОУ 22201199) кошти у розмірі 44 060,82 грн. (сорок чотири тисячі шістдесят грн. 82 коп.).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 06.02.2014 року ОСОБА_2 зареєструвалась в Києво-Святошинському районному центрі зайнятості (далі Києво-Святошинський РЦЗ) як така, що шукає роботу, та був наданий статус безробітної та з 13.02.2014 року було призначено виплату допомоги по безробіттю, що підтверджується витягом із наказів. (а. с. 7-8).

На підставі рішення суду Апеляційного суду міста Києва від 26.06.2014 року № 22-ц/796/7009/2014 ОСОБА_2 поновлено на роботі в ТОВ «СОС Сервіс Україна» на посаді заступника генерального директора з фінансової та адміністративної діяльності з 31.12.2013 року з окладом згідно штатного розкладу, що підтверджується наказом ТОВ «СОС Сервіс Україна» від 10.11.2014 року № 63/1к (а. с. 10).

У зв'язку з поновленням ОСОБА_2 на роботі за рішенням суду, 10.11.2014 року Києво-Святошинським РЦЗ була припинена реєстрація, як безробітної, а також припинено виплату допомоги по безробіттю (а. с. 7-8).

В період перебування ОСОБА_2 на обліку у позивача з лютого 2014 року по листопад 2014 року їй було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у розмірі у розмірі 44 060, 78 грн., що підтверджується довідкою від 25.02.2015 № 159 (а.с. 68).

27.11.2014 року Києво-Святошинський РЦЗ надіслав претензію відповідачу з пропозицією останнього добровільно виплатити ОСОБА_2 забезпечення на загальну суму 44 060,78 грн (а. с. 25-26).

Як вбачається з відповіді на претензію від 10.12.2014 року № 430, ТОВ«СОС Сервіс Україна» відмовилося в добровільному порядку сплатити до Києво-Святошинського РЦЗ суму вказаних вище коштів (а. с.21).

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законами України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307 (далі - Порядок № 307).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Приписами ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що допомога по безробіттю є видом забезпечення.

Відповідно до п. 1.2. Порядку № 307 допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

У п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Також, пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що єдиною та необхідною правовою підставою для виникнення у роботодавця обов'язку з відшкодування сум допомоги по безробіттю є факт поновлення працівника на роботі на підставі рішення суду.

Колегія суддів вважає, що, оскільки ОСОБА_2 була поновлена на посаді в ТОВ «СОС Сервіс Україна» за рішенням суду, то відповідач зобов'язаний відшкодувати загальну суму допомоги по безробіттю, яка була виплачена ОСОБА_2 у період її перебування на обліку позивача як безробітної.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195,196,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 14.04.2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В. О. Аліменко

А. Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.