Ухвала суду № 43566323, 09.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20163/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» - уповноваженої особи Договору про спільну діяльність від 24 березня 2004 року № 493 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (уповноважена особа Договору про спільну діяльність від 24 березня 2004 року № 493) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2014 року №0014032201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

В ході апеляційного розгляду справи за клопотанням представника відповідача у відповідності до ст. 55 КАС України проведено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб).

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з 04.08.2014 року по 15.09.2014 року проводилася перевірка Договору про спільну діяльність від 24.03.2004 року № 493 - уповноважена особа товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» 30162340 (код 455860319) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 22.09.2014 року №1414/26-59-22-01/337504782.

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.8 пункту 14.1 статті 14, пункту 39.17 статті 39, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20 251 217,00 грн., у тому числі за січень, лютий та березень 2013 року.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані наступним: ДСД ТОВ «Карпатигаз» занизило податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму продажу природного газу за ціною, нижчою звичайної ціни; так, ДСД ТОВ «Карпатигаз» здійснювало продаж природного газу через товарні біржі шляхом проведення аукціонів; перевіркою встановлено, що аукціони були проведені з порушенням норм встановленого регламенту, оскільки були проведені на значене зниження ціни продажу природного газу, а саме:стартова ціна складала 4 100,00 грн. за 1 тис. м. куб. природного газу, фактична ціна, за якою було реалізовано природний газ становила 1 400,00-1 500,00 грн. за 1 тис. м. куб. природного газу, тобто із заниженням в 2,7 рази; підприємством до перевірки не надано документів, що підтверджували б правильність проведення аукціонів з продажу природного газу.

На підставі акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві видало податкове повідомлення-рішення від 17.10.2014 року №0014032201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДСД №493 від 24.03.2004 року за платежем «податок на додану вартість» (код платежу 14010100) на 20 251 217 грн. (двадцять мільйонів двісті п'ятдесят одна тисяча двісті сімнадцять грн. 00 коп.), та штрафні (фінансові) санкції - 10 125 609,00 грн. (десять мільйонів сто двадцять п'ять тисяч шістсот дев'ять грн. 00 коп.).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що ціна природного газу, яка склалася за результатами аукціону та за якою ДСД продано природний газ, не відповідає рівню звичайної ціни, тому висновки акта перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 20 251 217,00 грн. та порушення норм Податкового кодексу України нормативно і документально не підтверджуються.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 24 березня 2004 року ТОВ Науково-виробнича фірма «Техпроект» (сторона 1) та Дочірня компанія НАК «Нафтогаз» «Укргазвидобування» (сторона 2) уклали договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493, відповідно до якого та додаткових угод до нього сторони зобов'язуються об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою розвитку розробки газоконденсатних родовищ.

Згідно з додатковою угодою №8 від 20 лютого 2014 року залучено до спільної діяльності залучено та включено до складу учасників ТОВ «Карпатигаз» (сторона 3) та надано ТОВ «Карпатигаз» повноваження на ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю та визнано його оператором спільної діяльності.

Судом встановлено, що до моменту залучення ТОВ «Карпатигаз» до спільної діяльності функції оператора спільної діяльності ДСД здійснювало ТОВ Науково-виробнича фірма «Техпроект».

03 січня 2012 року між Товарною біржею «Перша Незалежна Біржа» (біржа) та оператором ДСД ТОВ Науково-виробнича фірма «Техпроект» (ініціатор) укладено договір №030112 про організацію та проведення аукціонів з продажу енергоресурсів, у мовами якого ініціатор виступає з ініціативою проведення, а біржа приймає на себе зобов'язання з організації та проведення аукціонів з продажу енергоресурсів; предметом аукціону є енергоресурси - природний газ та газовий конденсат, видобуті у межах спільної діяльності за ДСД.

В рамках вказаного договору за перевірений період ДСД в особі ТОВ Науково-виробнича фірма «Техпроект» здійснювало продаж природного газу на аукціонах, організованих Товарною біржею «Перша Незалежна Біржа» за ціною 1 400,00 грн. та 1 500,00 грн. за 1 тис. м. куб. при запропонованій ціні 4 100,00 грн.

У підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пунктом 39.1 статті 39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 39.14 статті 39 Податкового кодексу України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Наведені правові норми вказують на випадки, встановлених Податковим кодексом України, коли платник податків застосовує звичайні ціни. При цьому звичайною ціною вважається ціна договору, якщо зворотне не доведено органом державної податкової служби.

Водночас, пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Тобто, у випадку продажу товарів/послуг, оподатковуваних податком на додану вартість, базою оподаткування податком є договірна вартість товарів/послуг, але не нижче звичайної ціни.

Як встановлено, що за перевірений період ДСД здійснювало операції з продажу природного газу на аукціонах енергоресурсів, організованих Товарною біржею «Перша Незалежна Біржа».

У свою чергу відповідно до пункту 39.17 статті 39 Податкового кодексу України під час проведення аукціону (тендера) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (тендера).

Таким чином, у випадку продажу ДСД природного газу під час проведення аукціону звичайною ціною та, відповідно, базою оподаткування податком на додану вартість, вважається ціна природного газу, яка склалася за результатами аукціону.

Так, згідно з аукціонними свідоцтвами, звітами про результати аукціонів та укладеними на їх підставі договорами купівлі-продажу і первинними документами, ДСД в особі оператора ТОВ Науково-виробнича фірма «Техпроект» продало природний газ за ціною, що склалася за результатами проведених аукціонів на рівні 1 400,00 грн. та 1 500,00 грн. за 1 тис. м. куб.

На думку відповідача, при запропонованій ДСД на аукціоні ціні у розмірі 4 100,00 грн. за 1 тис. м. куб. ціна природного газу на рівні 1 400,00 грн. та 1 500,00 грн. за 1 тис. м. куб. не вважається звичайною ціною.

Відповідно до пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) «витрати плюс»; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Згідно з пунктом 39.4 статті 39 Податкового кодексу України за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни, в установленому в абзаці першому цього пункту порядку, здійснюється з урахуванням таких факторів.

Пункт 39.11 статті 39 Податкового кодексу України вказує, що для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Всупереч наведеним нормам Податкового кодексу України відповідач не вказав в акті перевірки та під час судового розгляду, за яким методом ним визначалась ціна природного газу, проданого ДСД на аукціоні; зокрема ДПІ у Шевченківському районі не наведено, що при визначенні звичайної ціни природного газу було використано інформацію про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг), а саме інформацію про ціну природного газу на аукціонах при порівнянних умовах (кількість, якість, сезонні умови, умови поставки тощо).

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла аналогічного з судом першої інстанції висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено, що ціна природного газу, яка склалася за результатами аукціону та за якою ДСД продано природний газ, не відповідає рівню звичайної ціни, а тому висновки акта перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 20 251 217,00 грн. та порушення норм Податкового кодексу України нормативно і документально не підтверджуються.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що собівартість газу згідно калькуляції склала: за лютий 2013 року - 1 038, 16 грн. за 1 тис. куб. метрів; за квітень 2013 року - 978, 02 грн. за 1 тис. куб. метрів, а фактична ціна, за якою було реалізовано природний газ на аукціоні становила 1 400,00 - 1 500,00 грн., тобто за ціною, яка є вищою за середню ціну газу, отже, доводи відповідача про значне заниження ціни продажу природного газу на аукціоні не відповідають фактичним обставинам справи.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 14 квітня 2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.