Ухвала суду № 43566247, 09.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19665/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 року , -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 05.12.2014 року №0000542206, №0000552206, №0000562206.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засідання з'явились учасники процесу.

Представник апелянта, просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представники відповідача просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 21.10.2014 року по 17.11.2014 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві була проведена документальна планова перевірка ТОВ «МД Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення: п.44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 4 609 331 грн., у тому числі: за IV кв. 2011 рік - сумі 42 453 грн., за II кв. 2012 р. - 4 260 815 грн., за III кв. 2012 рік - в сумі 143 087 грн., за IV кв. 2012 рік в сумі - 114 800 грн. та завищення залишку від'ємного значення на суму 1 334 935 грн., в т.ч. по періодам: за 2012 рік - на суму 1 286 758 грн. та 2013 рік - на суму 253 265 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198., п. 201.11, розділу ІІІ Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 4 203 626,81 грн., в тому числі: за листопад 2011 року - 36 916 грн., за червень 2012 року - 362 962 грн., за липень 2012 року - 3 507 429 грн., за жовтень 2012 року -195 730 грн., за листопад 2012 року - 49 876 грн., за лютий 2013 року - 50 713 грн.

За результатами перевірки складено акт від 24.11.2014 року №9/1-26-50-22-03-31991010.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки позивачем подано до податкового органу заперечення.

За результатом розгляду заперечень, листом від 05.12.2014 року №1609/10/26-50-22-06-31991010 податковий орган повідомив позивача, що висновки акту перевірки залишає без змін, а заперечення позивача без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки 05.12.2014 року податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0000552206, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 1 540 023,00 грн.;

- №0000542206, яким збільшено податок на прибуток у сумі 5 739 007,00 грн., у тому числі, за основним платежем 4 609 331,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 129 676 грн.;

№0000562206, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 5 254 534,00 грн. у тому числі, основним платежем 4203 627,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 1050 907,00 грн.

ТОВ «МД Груп» не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 05.12.2014 №0000542206, №0000552206 та №0000562206, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулось з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи судова колегія зазначає наступне.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 44.1 ст. 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Положеннями Податкового кодексу України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «Запоріжметал Холдінг» (Постачальник), з іншого боку, було укладено договір №278/07/11 від 15.07.2011 року.

У відповідності до підпунктів 1.1 та 1.2 Договору №278/07/11, постачальник зобов'язується продати та передати у власність Покупця металопрокат (далі по тексту «Товар»), а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Постачальника та оплатити його згідно умов даного Договору. За домовленістю Сторін, вантажовідправником Товару можуть бути треті особи. Товар по даному Договору поставляється партіями. Найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість кожної партії Товару та його ціна передбачаються в рахунках-фактурах та/або Специфікаціях (надалі -«Специфікація) або інших додатках до даного Договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з пунктом 2 та підпунктів 3.4 - 3.5 вищезазначеного договору, якість товару, що постачається, підтверджується сертифікатом якості заводу-виробника. Датою поставки Товару вважається: при поставці залізничним транспортом на умовах РСА (станція відправлення) - дата календарного штемпеля станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення; при поставці автотранспортом Постачальника на умовах FСА (пункт призначення), СРТ або DDU (склад Покупця) - дата підписання Сторонами видаткової накладної на Товар та/або дата прийняття вантажу, вказана у товарно-транспортній накладній; при поставці Товару автотранспортом Покупця на умовах самовивозу FСА (склад Постачальника) - дата підписання Сторонами видаткової накладної на Товар на складі Постачальника. На кожну партію Товару, поставленого згідно умов п. 3.1. даного Договору, на дату поставки Постачальник надає Покупцю, уповноваженій ним особі або передає разом із Товаром такі документи: а) рахунок-фактуру (оригінал); б) видаткову накладну (оригінал); в) податкову накладну (оригінал); г) сертифікат якості (завірена Постачальником копія). У випадку виникнення розбіжностей між текстом цього Договору та термінологією та умовами "Інкотермс", перевага надається тексту цього Договору. За домовленістю Сторін, в належним чином оформлених Специфікаціях або інших додаткових угодах до Договору на окремі партії Товару можуть бути передбачені інші умови поставки Товару.

До вищезазначеного договору 23.12.2011 року сторонами було підписано Додаткову угоду №1, в якій п. 1 зазначено наступне: «За домовленістю Сторін, строк дії Договору продовжується, у зв'язку із чим п. 11.1. Договору викладається в наступній редакції: 1.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.».

На підтвердження факту реального існування фінансово-господарських правовідносин за договором №278/07/11 позивачем надано суду наступні документи: копія зазначеного вище договору, Специфікацій, рахунок-фактури, приймальні акти, видаткові накладні, Акти здачі-приймання робіт, Сертифікати якості, податкові накладні

Разом з тим, з досліджених судовою колегією актів приймання товару відсутні дані на підставі якого договору було поставлено товар, в актах здачі-приймання робіт містяться підписи, проте відсутні дані про осіб, які підписали даний документ (посада особи та П.І.Б.), в видаткових накладних відсутні дані про автотранспорт, яким здійснено перевезення товару, що є обов'язковим, згідно умов договору та відсутні товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару.

Між позивачем (Покупець), з одного боку, та ПП «Виробнича фірма «Роса» (Продавець), з іншого боку, було укладено договір від 27.11.2009 року №Р-МД, у відповідності до умов договору, постачальник зобов'язувався поставити шлам електрокорунд.

Згідно пункту 5.5 даного договору, продукцію повинен супроводжувати наступний пакет документів: товарно-транспортна накладна або залізнична накладна; пакувальний лист; сертифікат якості; висновок санаторно-епідеміологічного експертизи, ДСТУ, ГОСТ, ту, зазначених в Специфікаціях. Рахунок, накладна (рахунок-фактура) та податкова накладна надається протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки Товару.

Також, сторонами 27.12.2010 року було підписано додаткову угоду до договору, згідно даної угоди сторони домовилися продовжити термін дії договору до 31.12.2011 року.

На підтвердження факту реального існування фінансово-господарських правовідносин за договором №Р-МД/127 позивачем надано суду наступні документи: копія договору, специфікації №1, №3 - №11, видаткова накладна №РН-0000126 від 21.11.2011 року, рахунок-фактури №СФ-0028080 від 21.11.2011 року, податкова накладна від 21.11.2011 року №82.

Проте, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні документи, сертифікати якості товару, які є обов'язковими, згідно умов договору, відсутні довіреності на отримання товару, докази поставлення на склад позивача отриманого товару.

Крім того, між позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «Стілфорт» (Постачальник), з іншого боку, було укладено договір від 01.09.2012 року №01092012 на придбання металопродукції.

У відповідності до підпункту 6.1 даного договору, передбачено, що разом з товаром Постачальник зобов'язаний передати наступні документи: а) товарно-транспортна (залізнична, видаткова накладна); б) податкова накладна; в) рахунок-фактури; г) сертифікат якості заводу-виробника.

На підтвердження факту реального існування фінансово-господарських правовідносин за договором №01092012 позивачем надано суду наступні документи: копія договору, приймальні акти, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, Сертифікати якості, податкові накладні.

Але, в актах приймання товару відсутні дані на підставі, якого договору було поставлено товар, в видаткових накладних відсутні ініціали (П.І.Б.) та не зазначено посади осіб, які отримували товар, реквізити довіреності (№, дата) на підставі яких вони діяли при отриманні товару особи, в товарно-транспортні накладних відсутні дані про особу, яка отримувала товар та на підставі якої довіреності було отримано товар, відсутні довіреності на отримання товару, відсутні сертифікати якості на товар.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи те, що позивачем не надано належних первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договорів укладених позивачем з контрагентами, а надані документи складені з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту використання товару, який за його твердження був ним отриманий за договорами у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з контрагентами за вищезазначеними договорами.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відмови у задоволенні позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 14.04.2015 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 14.04.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.