Ухвала суду № 43566074, 03.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2015 рокусправа № 804/8023/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі №804/8023/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький хлібозавод №1» до про Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворізький хлібозавод №1» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001602201, №0001592201 від 22 травня 2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/8023/14.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що господарська діяльність підприємства здійснювалась у відповідності до норм податкового, господарського та цивільного законодавства, є прибутковою, правочини, на підставі яких складено первинні документи та сформовано податковий кредит і витрати відповідних звітних періодів, не містять ознак дефектності та спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідного економічного ефекту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі №804/8023/14 адміністративний позов задоволено повністю. (суддя - Кальник В.В.)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що господарські операції пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Криворізький хлібозавод №1» та спрямовані на отримання прибутку, що підтверджується наданим документальним оформленням операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідач - Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі №804/8023/14 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що перевіркою не встановлено фактичної реалізації хлібу та хлібобулочних виробів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, витрати що формують собівартість даної продукції не включається до складу витрат звітного періоду, у зв'язку з невизнанням доходів від реалізації даної продукції. Також податковий орган вказує, що операції з реалізації товару на експорт у жовтні та грудні 2013 року для позивача були завідомо збитковими.

17 березня 2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№12348/15 надійшли письмові заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він вказує, зокрема, що порядок визначення валових витрат та формування податкового кредиту не має зв'язку з фінансовим результатом звітного періоду. Позивач просить залишити без змін оскаржувану постанову суду першої інстанції.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників осіб, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, посадовими особами відповідача по справі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Криворізький хлібозавод №1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлено актом №382/22.01-34/00381539 від 29.04.2014р.

Висновками даного акту встановлено порушення позивачем:

- п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-ІУ, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 143133,00 грн., у тому числі: за ІІ-ІV квартали 2012 року на суму 75057,00 грн., за 2013 рік на суму 68076,00 грн.;

- пп. 14.1.179, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 з урахуванням норм пп. 14.1.36, пп..14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 168178,00 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2012 року - 7943,00 грн., за травень 2012 року - 8129,00 грн., за червень 2012 року - 6985,00 грн., за липень 2012 року - 8014,00 грн., за серпень 2012 року - 7674,00 грн., за вересень 2012 року - 7908,00 грн., за жовтень 2012 року - 8563,00 грн., за листопад 2012 року - 7643,00 грн., за грудень 2012 року - 8623,00 грн., за січень 2013 року - 5972,00 грн., за лютий 2013 року - 5348,00 грн., за березень 2013 року - 6001,00 грн., за квітень 2013 року - 5835,00 грн., за травень 2013 року - 5922,00 грн., за червень 2013 року - 6401,00 грн., за липень 2013 року - 6283,00 грн., за серпень 2013 року - 5890,00 грн., за вересень 2013 року -5967,00 грн., за жовтень 2013 року - 22460,00 грн., за листопад 2013 року - 6004,00 грн., за грудень 2013 року - 14613,00 грн.

22 травня 2014 року на підставі акту перевірки №382/22.01-34/00381539 від 29.04.2014р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001602201, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 252267,00 грн., з яких за основним платежем - 168178,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 84089,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001592201, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на прибуток у загальній сумі 214 699,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 143133,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 71 566,50 грн.

Податковий орган в акті зазначає, що перевіркою не встановлено фактичної реалізації хлібу та хлібобулочних виробів невизначеним особам ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, а отже витрати, що формують собівартість даної продукції, не включаються до складу витрат звітного періоду, у зв'язку з невизнанням доходів від реалізації даної продукції, як це зазначено у п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України. У зв'язку з тим, що фактичної реалізації вказаним контрагентам не відбулось, то ними надана безповоротна фінансова допомога ТОВ «Криворізький хлібозавод №1», визначення якої наведено у пп.14.1.257 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України. Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем собівартість виготовленої, але не реалізованої продукції, повністю віднесено до рядку 05.1 Декларацій з податку на прибуток за 2012 та 2013 роки.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про отримання безповоротної фінансової допомоги від контрагентів є те, що в ході проведення перевірки первинних документів на реалізацію продукції встановлено, що у графі «прийняв вантажоотримувач» відсутні підписи, печатка та реквізити особи, що дійсно отримувала реалізований товар, тобто передачі права власності на товар не відбулося, а отже не відбулося передачі права на розпорядження товарами, як власник, як це визначено пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Щодо зазначеного твердження податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що останнім не зазначено, в яких саме накладних та в яких періодах відсутні відповідні підписи або відповідна ідентифікація осіб, що їх підписали.

Згідно п. 1.1 Інструкції про порядок заповнення та застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 06.06.2001р., товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТТН (хліб) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України. Вона оформлюється виробником на кожний рейс автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

З даної норми випливає обов'язковість складання товарно-транспортної накладної за формою 1-ТТН (хліб) не лише для перевезення хлібобулочних виробів, але й для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, тому, оскільки така документація підприємством оформлювалась, відповідно відсутні підстави вважати, що ТОВ «Криворізький хлібозавод №1» не отримувало доходів від реалізації хлібобулочних виробів, оплату за які підприємство отримувало у вигляді готівкових коштів, які оприбутковані у касі підприємства за допомогою реєстратора розрахункових операцій.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази укладення між позивачем та контрагентами договорів про надання безповоротної фінансової допомоги, а отримані готівкові кошти визначені та ідентифіковані як виручка за реалізовані хлібобулочні вироби кінцевим споживачам на підставі товарно-транспортних накладних 1-ТТН (хліб), які, як зазначено вище, є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей, а відтак і для відображення понесених витрат у відповідних податкових періодах, в яких визнано доходи.

Також, необхідно зазначити, що позивачем було відображено відповідні суми реалізації хлібобулочних виробів у складі податкової звітності з податку на додану вартість, а саме у відповідних реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, так і у податковій звітності з податку на прибуток у складі відповідних доходів, а саме у рядку 02 відповідних періодів декларації з податку на прибуток, що є підставою для твердження про відсутність порушень п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно безпідставності висновку контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту, оскільки у позивача наявні податкові накладні, які надавались перевіряючим, та відповідають нормам Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже платником податків правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів суму податку на додану вартість у розмірі 143141,00 грн.

Також податковим органом при проведенні перевірки було встановлено, що за перевіряємий період ПрАТ «Інгулецький хлібозавод» (назва до реорганізації) придбало у ПП «Новинтех» товарно - матеріальні цінності (висівки пшеничні негранульовані) відповідно до договору поставки №070213 від 07.02.2013р. на загальну суму 107 497,20 грн., у тому числі ПДВ 20% 17916,20 грн.; у ПП «Прозір» відповідно до договору про надання транспортних перевезень №130208 від 08.02.2013р. - транспортні послуги на загальну суму 21157,02 грн., у тому числі ПДВ 20% 3526,17 грн.; у ТОВ «Агропродукт-Херсон» - послуги з переробки (грануляції) висівок пшеничних негранульованих на загальну суму 16060,38 грн., у тому числі ПДВ 20% 2676,73 грн., а також транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 2 856,24 грн., у тому числі ПДВ 20% 476,04 грн.

Відповідно до укладеного договору №26-2013 від 16.09.2013р. про надання послуг по декларуванню та митному оформленні вантажів придбані у ФОП ОСОБА_3 на суму 1200,00 грн. без ПДВ та у ТОВ «Будтехінжинірінг» відповідно до договору №11/06 від 06.11.2013р. на суму 2650,00 грн., у тому числі ПДВ 441,67 грн., які в подальшому були реалізовані на експорт Компанії ЕХРЕRTOS VENTURE LP Партнерство з обмеженою відповідальністю представленою Генеральним партнером WINTON ASSOCIATES LIMITED згідно контракту №WB-B/3001-13 від 30.01.2013р. на загальну суму 133 135,40 грн. із застосуванням ставки податку на додану вартість у розмірі « 0»%.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що твердження відповідача про відсутність економічного ефекту від укладених угод ґрунтуються на співставленні ціни товару з урахуванням ПДВ (операції з придбання товару на території України) та ціни товару з нульовою ставкою ПДВ (експортні операції). Однак, як свідчить зміст акту перевірки, вартість ціни придбання з нульовою ставкою ПДВ не є нижчою, ніж ціна реалізації при експорті товару. Тобто, з урахуванням права позивача на податковий кредит, операції з експорту товару не є збитковими.

При цьому стимулювання експорту товарів шляхом введення норм, які регулюють податок на додану вартість, є пріоритетом держави. Вчинення особою дій, на стимулювання яких направлено законодавство, зокрема податкове, є законним та обґрунтованим і не може розглядатись у якості протиправного отримання доходів внаслідок податкової вигоди, на що посилається відповідач.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 01 липня 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі №804/8023/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 08 квітня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна