Ухвала суду № 43566070, 26.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2015 рокусправа № 808/2511/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у справі №808/2511/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя до приватного акціонерного товариства «Запорізьке автотранспортне підприємство - 12329» про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

в с т а н о в и В :

08 квітня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Запорізьке автотранспортне підприємство - 12329" (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах згідно п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", по пенсіонерам, які знаходяться обліковуються в Управлінні Пенсійного фонду України по Заводському, Комунарському, Ленінському, Шевченківському, Хортицькому районах м. Запоріжжя та Тальнівського району Черкаської області, за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 у розмірі 66134,90 грн.. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сума належних до відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених на пільгових умовах згідно з п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 колишнім працівникам відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 склала 66134,90 грн., підприємством сплачена не була.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій формуються відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-І в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Діюче законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить виключень щодо наявності умов, за яких у підприємств не виникає обов'язку відшкодовувати понесені пенсійним фондом витрати щодо доставки та виплати пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Правомірність призначення пенсій особам, вказаним у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, відповідачем не оскаржується.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обгрунтоване. Зазначив, що правові підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, позивач не виконав вимоги Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 щодо направлення підприємству розрахунків сум, що підлягають відшкодуванню (додаток 6 до Інструкції).

У судових засіданнях представник відповідача викладені вище доводи підтримала.

Судом апеляційної інстанції було оголошено перерву з метою витребування від позивача доказів направлення відповідачу розрахунків (додаток 6 до Інструкції).

Позивач належним чином повідомлений у встановлено порядку про дату, час і місце розгляду справи представника до суду не направив, витребуваних судом доказів не надав.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Згідно з п. "з" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, колишнім працівникам відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 були призначені та виплачуються пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з п. "з" ст. 13 Закону №1788-ХІІ, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями протоколів про призначення пенсій.

Зайнятість вищезазначених пенсіонерів у відповідача, як водіїв міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідок відповідача по кожному з цих пенсіонерів.

Відповідно до п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, а саме відповідно до норм Закону № 1788-ХІІ, Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 27.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи.

За правилами абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України № 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-ХІІ.

Відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування становить 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідач є особою, на яку покладено обов'язок щодо відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно п. «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Виходячи з норм Законів «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», слід дійти висновку, що обов'язок щодо визначення суми збору, яка підлягає сплаті, а відповідно,суми відшкодування, покладено на органи Пенсійного фонду.

Безпосередньо порядок нарахування та сплати названих сум визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 6.1 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень цього Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

За приписами п. 6.5 Інструкції, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Пунктом 6.8 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Відповідно до норм зазначеної Інструкції, обов'язок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виникає після отримання від позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідач факт отримання розрахунків заперечує.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт направлення позивачем та отримання відповідачем розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року, включно.

Оскільки відповідачем зазначені розрахунки не отримувались, в нього не виникло обов'язку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягали.

Посилання позивача в апеляційні в скарзі на те, що факт направлення(отримання) розрахунків було підтверджено в судовому засіданні, судом апеляційної інстанції не приймається до уваги, оскільки, як свідчать матеріали справи, останню було розглянуто в порядку письмового провадження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року - залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у справі № 808/2511/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко