Ухвала суду № 43565995, 26.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2015 рокусправа № 804/10581/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року у справі №804/10581/14 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

23 липня 2014 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати пов'язані з утримання, в сумі 11 213 грн. 52 коп.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 під час навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ проходив служби в ОВС у якості курсанта, проте від укладення договору відмовився та звільнився з навчання за власним бажанням. На відповідача було використано 11 213 грн. 52 коп., шляхом надання йому речового забезпечення, годування, та курсантського гуртожитку. Вказані кошти підлягають стягненню з відповідача, оскільки ним не було виконано умови договору.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 в Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що фактично між позивачем та відповідачем договору укладено не було, а відтак не передбачено обов'язку відшкодування грошових коштів витрачених на утримання ОСОБА_1 в Харківському національному університеті.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач з 16.08.2013 по 17.06.2014 проходив публічну службу - службу в органах внутрішніх справ України та навчався в навчально - науковому інституті підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції Харківського національного університету внутрішніх справ за напрямом підготовки «Правознавство».

На виконання вимог Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «про міліцію» та Наказу МВС від 14 травня 2007 року №150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України» позивачем було запропоновано ОСОБА_1 укласти тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Однак, відповідач відмовився від підписання договору та повідомив про звільнення за власним бажанням, мотивуючи це невірним обранням майбутньої професії.

Вказане стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів з утримання в університеті за період проходження навчання з 16.08.2013 року по 17.06.2014 року.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що даний спір носить адміністративно - правовий характер, оскільки предметом спору є стягнення коштів на утримання з особи, яка проходила публічну службу в ОВС, шляхом навчання в університеті МВС в якості курсанта.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно ч. 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Тобто, виходячи з системного аналізу зазначених норм, основними підставами для віднесення спірних правовідносин до юрисдикції адміністративного суду є суб'єктний склад спірних правовідносин та публічно-правовий характер спору.

Предметом спору, що виник між позивачем та відповідачем є відшкодування шкоди.

В свою чергу, адміністративними судами можуть бути розглянуті вимоги про відшкодування шкоди лише, якщо вимоги стосуються суб'єкта владних повноважень, яким завдано шляхом виконання своїх владних управлінських функцій.

В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди носять приватно - правовий характер та як наслідок не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи позивача стосовно того, що дану справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства із посиланням на норми законодавства про проходження публічної служи в міліції є необґрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про міліцію» на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, в тому числі викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права та обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Згідно з п. 6.8 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року №62 «Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС», початком проходження служби в органах внутрішніх справ уважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до навчального закладу.

Тобто, навчаючись у вищому навчальному закладі МВС особа проходить публічну службу в міліції.

Отже, питання які стосуються проходження такою особою публічної служби, прийняття на публічну службу та звільнення з неї дійсно вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Проте, спірні відносини між сторонами не стосуються питань проходження, звільнення або прийняття на публічну службу, вони виникли після відмови відповідача від підписання договору, та звільнення за власним бажанням з навчання у вищому навчальному закладі МВС України з приводу стягнення грошових коштів на утримання в університеті, та фактично є відшкодуванням шкоди. Отже, відносини з приводу відшкодування шкоди не пов'язані із проходженням відповідачем публічної служби, виникли на деліктній основі тому, з урахуванням їх приватно - правового характеру, мають бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду даної справи, не носять публічно-правовий характер та не відповідають суб'єктному складу, визначеному приписами КАС України, а відтак заявлений спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а справа не має встановлених нормами КАС України ознак адміністративної юрисдикції.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

Згідно із ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанову суду слід скасувати, а провадження у справі закрити з підстав викладених в п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Керуючись п. 1 ч. ст. 157, ч.2 ст. 203, ст. 206 КАС України суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського адміністративного суду від 15 вересня 2014 року у справі №804/10581/14 - скасувати.

Провадження у справі №804/10581/14 - закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко