Постанова № 43564752, 09.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 квітня 2015 року 08:40 справа №826/694/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Лирокс-Груп”

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві

про

скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лирокс-Груп” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Лирокс-Груп”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2014 року №0001471502.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/694/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 26 лютого 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 11 листопада 2014 року №0001471502 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “Лирокс-Груп” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі 38 665 315,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту від 28 жовтня 2014 року №1454/1-26-50-15-20-38934205 (далі по тексту – акт перевірки).

Як свідчить зміст акта перевірки, предметом камеральної перевірки є показники декларації ТОВ “Лирокс-Груп” з податку на додану вартість за вересень 2014 року.

Під час перевірки показників декларації з податку на додану вартість та достовірності нарахування від’ємного значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за вересень 2014 року встановлено, що у порушення пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “Лирокс-Груп” неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 38 665 315,00 грн.

Встановлене в акті перевірки порушення мотивоване тим, що відповідно до бази даних ІС “Податковий блок” контрагент позивача – Фермерське господарство “Досвід” (далі по тексту – ФГ “Досвід”), не подало декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року та не відобразило податкові зобов’язання по податкових накладних на суму 231 991 890,00 грн., у тому числі на податок на додану вартість 38 665 315,00 грн., які включено до податкового кредиту позивача.

Позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням, виходячи з того, що добросовісний покупець не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за порушення правил декларування підприємством-постачальником.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову підтримав висновки акта перевірки та додатково зазначив, що господарська операція з постачання зернових та соняшника на підставі договору, укладеного між ТОВ “Лирокс-Груп” та ФГ “Досвід”, була спрямована на незаконне надання послуг по безпідставному формуванню податкового кредиту з метою мінімізації податкових зобов’язань позивача, а саме: за даними акта документальної невиїзної перевірки ФГ “Досвід” від 06 листопада 2014 року, складеного Смілянською об’єднаною державної податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області, встановлено відсутність об’єктів оподаткування податком на додану вартість в розумінні статті 185 Податкового кодексу України; реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо поставки соняшника для ТОВ “Лирокс-Груп” здійснено з метою штучного формування податкового кредиту для надання податкової вигоди; перевіркою встановлено відсутність постачання вироблених ФГ “Досвід” сільськогосподарських товарів, у зв’язку із відсутністю земельних угідь, приданих до вирощування культур, найманих працівників, техніки, складських приміщень, які економічно необхідні для ведення діяльності у сфері сільського господарства.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ “Лирокс-Груп”, виходячи з наступних мотивів.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Лирокс-Груп” та його контрагентом - ФГ “Досвід”; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що 02 вересня 2014 року між ТОВ “Лирокс-Груп” (покупець) та ФГ “Досвід” (постачальник) укладено договір поставки №17, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити соняшник; товар, що поставлятиметься, буде врожаєм 2015 року; здійснення операцій з постачання товару за цим договором носить форвардний характер; період поставки товару з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Відповідно до пункту 3.3 договору оплата за товар здійснюється покупцем у вигляді 100% попередньої оплати загальної вартості товару на підставі рахунку-фактури.

На виконання умов вказаного договору та на підставі рахунку-фактури від 20 вересня 2014 року № СФ-000001 позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти у розмірі 106 500 542,00 грн., що підтверджують наявні у справі копії платіжних доручень та виписок банку.

За фактом першої події, а саме списання коштів з банківського рахунка на оплату товарів, ФГ “Досвід” виписало позивачу податкові накладні від 25 вересня 2014 року №2/2, від 26 вересня 2014 року №4/2, від 29 вересня 2014 року №6/2, від 30 вересня 2014 року №8/2 на загальну суму 106 500 542,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 17 750 090,00 грн.

Крім того, між ТОВ “Лирокс-Груп” (покупець) та ФГ “Досвід” (постачальник) укладено договір підряду від 17 вересня 2014 року №23, за умовами якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити соняшник; постачальник здійснює поставку товару окремими партіями у кількості, зазначеній у відповідних накладних; період поставки товару з 20 вересня 2014 року по 20 жовтня 2014 року.

Відповідно до пункту 4.1 договору продавець забезпечує постачання товару на умовах EXW згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС-2010.

Згідно з видатковими накладними від 24 вересня 2014 року №РН-0000001, від 25 вересня 2014 року №РН-0000003, від 26 вересня 2014 року №РН-0000005, від 29 вересня 2014 року №РН-0000007 та від 30 вересня 2014 року №РН-0000009 постачальник поставив ТОВ “Лирокс-Груп” соняшник у кількості на загальну суму 125 491 350,44 грн.

ФГ “Досвід” виписало позивачу податкові накладні від 24 вересня 2014 року №1/2, від 25 вересня 2014 року №3/2, від 26 вересня 2014 року №5/2, від 29 вересня 2014 року №7/2, від 30 вересня 2014 року №9/2 на загальну суму 125 491 350,44 грн., у тому числі податок на додану вартість – 20 056 000,07 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі шляхом перерахуванням на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень та виписок банку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за перевірений період, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ФГ “Досвід”, у зв’язку із придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

При цьому право на податковий кредит виникає як з моменту отримання товарів, так і з моменту списання коштів на оплату товару, який буде поставлено у майбутньому.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачає, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ФГ “Досвід”, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ “Лирокс-Груп” здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі зерном і насінням, та придбавало соняшник та перераховувало на рахунок постачальника грошові кошти за поставлений у перспективі соняшник з метою використання у власній господарській діяльності. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Поставлений соняшник згідно договору зберігання від 20 вересня 2014 року №01/09-14, укладеного з ФГ “Досвід”, та актами здачі-приймання майна переданий на відповідальне зберігання до ФГ “Досвід”, як поклажодавця.

Належить звернути увагу, що відповідачем не зафіксовано в акті перевірки, що спірні операції не стосуються господарської діяльності позивача або їх здійснення фактично не підтверджується; більше того, під час перевірки характер, реальність господарських операцій та відповідні первинні, розрахункові та інші підтверджуючі документи не досліджувались.

В якості доказів на підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання соняшника позивач надав до суду копії наступних документів: договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних, договору зберігання, актів здачі-приймання майна, рахунку фактури, платіжних доручень, виписок банку.

Наведене вказує, що ТОВ “Лирокс-Груп” здійснювало витрати на придбання у ФГ “Досвід” товарів підрядних робіт з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та вирішення спору ФГ “Досвід” було зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань, відповідачем до суду не надано.

Відповідач також не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували висновки акта перевірки про те, що ФГ “Досвід” не подавало податкову декларацію з податку на додану вартість та не задекларувало податкові зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2014 року.

Судом відхиляються посилання відповідача на акт документальної невиїзної перевірки ФГ “Досвід” від 06 листопада 2014 року, складений Смілянською об’єднаною державної податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області, та висновки, зафіксовані у ньому, тому що вказаний акт складений після проведення перевірки ТОВ “Лирокс-Груп” та складення акта перевірки, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушень, допущених ФГ “Досвід”.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення постачальником правил оподаткування та не відображення у податковому обліку господарських операцій не є підставою для позбавлення добросовісного покупця права на податковий кредит.

Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання товару з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту нормативно та документально не підтверджуються, а зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 11 листопада 2014 року №0001471502 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Лирокс-Груп” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Лирокс-Груп” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві від 11 листопада 2014 року №0001471502.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лирокс-Груп” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко