Постанова № 43564631, 06.04.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 квітня 2015 р. № 820/1448/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Звягіна Я.І.,

представників сторін:

позивача - Гусарової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення №0005742203 від 31.12.2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладене в акті перевірки відповідача, а відтак, суперечить ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Представник позивача вимоги та доводи заявленого позову підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною у судовому засіданні, де зазначив, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, у зв'язку із чим позивачу визначене відповідне податкове зобов'язання.

Вислухавши позицію представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Позивач як юридична особа зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 31.05.2005 року, що підтверджується свідоцтвом серії А00 №499271 (т. 1 а.с. 44).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" є платником податку на додану вартість, про що останньому видано свідоцтво відповідного зразка №28763827 від 21.06.2005 року (а.с. 45).

Судовим розглядом встановлено, що фахівцем державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Спецвогнеізоляція" (код ЄДРПОУ 33481618) по взаємовідносинам з ТОВ "Юрполіс-Компані" (код ЄДРПОУ 33901201) з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року та подальшому ланцюгу постачання, результати якої оформлені актом №7609/20-31-22-03-07/33481618 від 13.12.2014 року, яким зафіксовано порушення: п..198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 60416 грн. (т. 1 а.с. 9-28).

На підставі вище вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 31.12.2014 року №0005742203 (а.с. 8).

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Юрполіс Компані" (виконавець) укладено ряд договорів про надання юридичних послуг: від 08.01.2014 року №08/01-1 (т. 1 а.с. 62-65), від 10.01.2014 року №10/01-1 (т. 1 а.с. 75-78), від 25.06.2014 року №25/06-1 (т. 1 а.с. 89-92), за умовами яких виконавець відповідно до потреб замовника зобов'язується надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених цими договорами на платній основі (т. 1 а.с. 147-153).

Матеріали справи містять: податкові накладні (т. 1 а.с. 66-73, 84-88, 94-99), акти приймання наданих послуг (т. 1 а.с. 79-83, 93), звіти по укладеним договорам (т. 1 а.с. 100-250, т. 2 а.с. 1-27), банківську виписку (т. 1 а.с. 74), платіжні доручення (т. 2 а.с. 36-40).

Дослідивши надані суду звіти про виконану роботу, суд зазначає, що вони містять загальновідому інформацію, яка міститься у підручниках та мережі Інтернет. Позивачем також не обґрунтовано необхідність отримання викладеної у звітах інформації та використання її у власні господарській діяльності.

Крім того, у наданих до суду актах приймання наданих послуг вбачається, що зазначені послуги є узагальненими та не конкретизованими. Також, відсутня інформація ким саме надавались послуги.

Суд зазначає, що висока вартість наданих послуг із врахуванням змісту актів приймання наданих послуг, які містять узагальнений перелік послуг, свідчить про відсутність у позивача при здійсненні вказаних витрат розумних економічних вигод або інших причин, які мають зв'язок із господарською діяльністю позивача.

За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до оформлення первинних документів визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", відповідно до ч.2 ст.9 яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, акти надання послуг та звіти не відповідають ні за змістом, ні за формою приписам вищевказаних документів, тому вони не можуть визнаватися достатнім та допустимим доказом реальності здійсненої господарської операції.

Крім того, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази оплати по договорам від 08.01.2014 року №08/01-1, від 10.01.2014 року №10/01-1. Платіжні доручення наявні у матеріалах справи містять інформацію щодо оплати послуг отриманих позивачем від ТОВ "Юрполіс Компані" тільки за договором від 25.06.2014 року №25/06-1.

Порядок формування податкового кредиту визначений приписами Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст. 198 вищевказаного кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Положеннями п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, суд зауважує, що наявність податкових накладних для визначення правильності формування податкового кредиту вважається достатньою підставою лише у випадку реальності господарської операції, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Суд зазначає, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" податкових накладних, актів надання послуг, звітів за відсутністю виконання істотних умов договорів у спірних правовідносинах не створює належного права для формування податкового кредиту позивача.

З огляду на зазначене, враховуючи надання первинної документації оформленої не у відповідності до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відсутності документів щодо підтвердження реальності проведеної операції, з якої можливо встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Положеннями ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтовано винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодекс адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 14 квітня 2015 року.

Суддя М.О. Лук'яненко