Постанова № 43564389, 09.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/337/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,

представника позивача - Арзуманяна В.А., ,

представників відповідача Полтавської митниці ДФС - Дудника В.І., Дзюби І.В.,

представника відповідача - ГУ ДКСУ в Полтавській області - Пироженко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства " Полтавський ливарно - механічний завод " до Полтавської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2015 року позивач Приватне підприємство " Полтавський ливарно - механічний завод" (надалі - позивач, ПП «ПЛМЗ») звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у митному оформленні товарів згідно митної декларації № 806020002.2014.013663 від 29.12.2014 (картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2014/00379), визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 806020002/2014/000133/2 від 29.12.2014 (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 12.03.2015 /т.1, а.с. 149/.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неправомірність відмови митного органу у митному оформленні товару та коригування митної вартості товару за резервним методом, оскільки вважає, що декларантом подано документи, які чітко ідентифікували товар, містили об'єктивні та достовірні дані, які піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Вказував, що наявність в автоматизованій інформаційній системі даних про те, що товар іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, на які вливають різні обставини (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Також вважає, що митний орган не зазначив об'єктивних причин щодо неможливості застосування попередніх методів для визначення митної вартості.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.02.2015 допущено заміну первинного відповідача Полтавську митницю Міндоходів належним відповідачем Полтавською митницею ДФС, а також залучено в якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області /т. 1, а.с. 112 /.

Представники відповідача Полтавської митниці ДФС в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свою позицію тим, що контролюючим органом правомірно, із застосуванням положень статті 64 Митного кодексу України, визначено митну вартість товару, яка ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, ввезеного позивачем згідно митної декларації № 806020002/2014/008820 від 27.08.2014. Вказували, що підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю послугувало те, що документи, згідно з якими позивачем проводився розрахунок митної вартості, містили розбіжності та не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби у Полтавській області при вирішенні позовних вимог покладався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод» (ідентифікаційний код 31495420) зареєстроване як юридична особа 08.06.2001 /т.1, а.с.32/.

22.10.2008 між ПП «ПЛМЗ» (покупець) та ТОВ «БелМарк» /м. Белгород, Росія/ (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 2008/61 (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар, визначений у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору /пункт 1.1/ /т. 1, а.с. 8 -14/.

Пунктами 3.1.1., 4.1. Договору встановлювалося, що умови поставки, ціна товару обумовлюються у Специфікаціях.

23.12.2014 сторонами Договору підписано Специфікацію № 58, згідно із якою передбачено поставку наступного товару: частини сепаратора для сортування щебню б/в: каркас сепаратора 026-18 -1 шт., каркас сепаратора 026-12 - 1 шт., каркас сепаратора 026-10 - 16 шт., крильчатка сепаратора 026-16 - 1 шт., крильчатка сепаратора 026-10 - 16 шт., кришка сепаратора - 1 шт., основа сепаратора 026-10 - 1 шт., диск зовнішній сепаратора - 1 шт., загальною вагою брутто 18 040 кг, вартістю 331 400 руб., умови поставки FCA - Белгород, строк поставки - грудень 2014 року /т. 1, а.с. 16/.

29.12.2014 декларантом позивача з метою митного оформлення товару "частини до сепаратора по сортуванню щебня, виготовлені з сірого чавуну СЧ-20, сталі Л-35, бувші у використанні від 40 % до 80 % зношення» до митного поста «Лтава» Полтавської митниці подано митну декларацію № 806020002/2014/013663 /т.1, а.с. 47/.

Разом з митною декларацією декларантом подано, зокрема, наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір від 22.10.2008 № 2008/61 із доповненням б/н від 11.08.2014, специфікацією № 58 від 23.12.2014 /т.1, а.с. 74 -79/;

- міжнародну автомобільну накладну CMR № 235809 від 24.12.2014 /т.1, а.с. 55/;

- калькуляцію транспортних витрат (довідку про транспортні витрати) № 29 від 24.12.2014 /т.1., а.с. 56/;

- документ щодо вартості перевезення б/н від 25.12.2014 /т.1, а.с. 57/;

- рахунок-фактуру (інвойс) № 34 від 23.12.2014 /т.1, а.с. 73/;

- договір про перевезення № 2010/45 від 13.09.2010 /т.1, а.с. 82-83/;

- розрахунок ціни (калькуляцію) б/н від 25.12.2014 /т.1, а.с. 66 - 72/;

- копію митної декларації країни відправлення 10101030/241214/0022853 від 24.12.2014 /т.1, а.с. 92- 93/;

- експертний висновок № В-6872 від 26.12.2014 /т.1, а.с. 58 - 65/;

- паспорти на товар /т.1, а.с. 84 - 91/.

Митну вартість товару заявлено позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

В ході проведення консультацій митним органом на підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України із посиланням на те, що документи, які подані до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; 6) інші документи за власним бажанням /т.1, а.с. 94/.

Листом від 29.12.2014 ПП «ПЛМЗ» на запит Полтавській митниці ДФС повідомив про те, що подавати будь-які інші документи не вважає за необхідне, оскільки вказаний у запиті перелік, що передбачений ч. 3 ст. 53 МКУ, не є обов'язковим для надання і не може бути наданий до митниці /т.1, а.с.95/.

За результатами перевірки митної декларації відповідачем Полтавською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 806020002/2014/000133/2 від 29.12.2014, згідно з яким визначено митну вартість за 6 (резервним) методом в загальній сумі 1 659 680 руб, виходячи із вартості за 1 кг на рівні 92 руб. /т.1, а.с. 51 - 52/.

Також відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2014/00379 від 29.12.2014, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, ввезених позивачем /т.1, а.с. 53 - 54/.

30.12.2014 позивачем подано ВМД № 806020002/2014/013708, в якій визначено митні платежі з урахуванням рішення про коригування митної вартості № 806020002/2014/000133/2 від 29.12.2014 /т.1, а.с. 49-50/.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості та діями відповідача щодо відмови в митному оформленні товару, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням та діям суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень (дій), що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення та вчинено дії: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішень; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що спірне про коригування митної вартості товарів № 806020002/2014/000133/2 від 29.12.2014 обґрунтоване тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару - виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість товару, а саме: згідно умов поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документи, які підтверджують митну вартість є транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення. Згідно договору № 2010/45 від 13.09.2010 про перевезення вантажу автомобільним транспортом передбачено такі транспортні (перевізні) документи - письмова разова заявка, в якій сторони узгоджують суму фрахту, рахунок на перевезення та платіжне доручення на оплату, які не подано до митного оформлення. До митного оформлення подано калькуляцію транспортних витрат та справку на перевезення, в яких відсутні посилання на CMR, тариф відстані в кілометрах, тому їх неможливо ідентифікувати як транспортні (перевізні) документи по даній поставці. Крім того, умовами поставки є FCA - Белгород і згідно міжнародної автомобільної накладної (CMR) № 235809 від 24.12.2014 місцем завантаження є м. Белгород, а в поданих калькуляціях транспортних витрат і справці на перевезення транспортування здійснювалося від м. Старий Оскол (Росія), що призвело до сумніву митного органу у достовірності поданих документів до митного оформлення, а наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 0,37 дол. США за кг, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 27.08.2014 № 806020002/2014/008820, що визнана митним органом, становить 1,75 дол. США за кг. З огляду на відмову декларанта надати додаткові документи під час консультацій та неможливості послідовного застосування інших методів, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МКУ із урахуванням визнаної митним органом митної вартості згідно МД від 27.08.2014 № 806020002/2014/008820 /т. 1 а.с. 51 - 52/.

Надаючи оцінку доводам митного органу, покладеним в основу спірного рішення, суд враховує наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI, що набрав чинності з 01 червня 2012 року.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

Згідно із частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару /частина 6 статті 53 Митного кодексу України/.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Частинами 2, 3 статті 57 Митного кодексу України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В силу приписів частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Так, частиною 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено перелік витрат (складових митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, у разі якщо такі витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункти 5, 6 частини 10 статті 58).

Як встановлено судом, позивачем під час митного оформлення товару, ввезеного на територію України згідно договору із ТОВ «БелМарк» (Росія) від 22.10.2008, заявлено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що відображено у ВМД № 806020002/2014/013663 від 29.12.2014 /т.1, а.с. 47/.

За умовами Специфікації № 58 від 23.12.2014, яка є невід'ємною частиною договору від 29.12.2014, умовами поставки визначено FCA - Белгород.

Згідно правил Інкотермс термін FCA («франко перевізник», … найменування пункту призначення) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання впливає на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Таким чином, за умовами договору витрати на транспортування товарів із м. Белгорода (Росія) до місця ввезення на митну територію України не включалися у ціну товару, а тому в силу приписів частини 10 статті 58 Митного кодексу України вказані витрати як складова митної вартості, підлягали додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Також відповідно до вимог пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларант мав обов'язок подати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Декларантом позивача на підтвердження витрат на транспортування товарів до митного органу подано договір про перевезення № 2010/45 від 13.09.2010 /т.1, а.с. 82-83/, міжнародну автомобільну накладну CMR № 235809 від 24.12.2014 /т.1, а.с. 55/; довідку про транспортні витрати № 29 від 24.12.2014 /т.1., а.с. 56/; документ, що підтверджує вартість перевезення б/н від 25.12.2014 /т.1, а.с. 57/.

Відповідно до пункту 1.3. Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом від 13.09.2010, укладеного між ПП «ПЛМЗ» (замовник) та ПП «Л.В.С.» (перевізник) перевезення вантажу здійснюється перевізником тільки на підставі документально оформлених разових заявок на перевезення, що є невід'ємною частиною даного Договору і мають однакову з ним юридичну силу.

Сторони узгоджують суму фрахту у письмових разових заявках на перевезення. Замовник оплачує перевізнику транспортні витрати платіжним дорученням протягом п'яти банківських днів з моменту одержання рахунку виконавця /п. 3.1., 3.2. договору/.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що письмову разову заявку на перевезення, в якій узгоджено суму фрахту, рахунок щодо суми транспортних витрат, платіжні документи щодо сплати транспортних послуг декларантом позивача разом із ВМД № 806020002/2014/013663 від 29.12.2014 не подано.

При цьому подані документи на підтвердження витрат на транспортування товарів містили розбіжності: так, у міжнародній автомобільній накладній CMR № 235809 від 24.12.2014 місце завантаження зазначалося м. Белгород /Росія/, що відповідало Специфікації № 58 від 23.12.2014 та інвойсу № 34 від 23.12.2014 /т.1, а.с. 73/, тоді як довідка ПП «Л.В.С.» про транспортні витрати № 29 від 24.12.2014 /т.1, а.с. 56/ та лист ПП «Л.В.С.» б/н від 25.12.2014 /т.1, а.с. 57/, в яких були відсутні посилання на CMR, містили розрахунок вартості транспортних витрат по маршруту м. Старий Оскол (Росія) - м. Полтава (Україна) : від місця завантаження м. Старий Оскол до Гоптовка-Нехотєєвка - 5000 грн, від Гоптовка-Нехотєєвка до місця вивантаження м. Полтава (Україна) - 4500 грн, всього - 9500 грн. Крім того, довідка про транспортні витрати № 29 була датована 24.12.2014, тоді як згідно товаросупровідних документів випуск товарів з митної території Російської Федерації здійснено 25.12.2014. Інші подані декларантом документи не усували наявні розбіжності, оскільки не містили жодних відомостей щодо підстав здійснення перевезення із м. Старий Оскол.

За таких обставин суд приходить до висновку, що митний орган обґрунтовано на підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України надіслав письмову вимогу позивачу про надання додаткових документів /т.1, а.с. 94/.

Як встановлено судом, позивач відмовився надати додаткові документи /т.1, а.с.95/.

Відповідно до частини 21 статті 58 Митного кодексу України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

В силу положень частин 1 - 3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Беручи до уваги викладене, зважаючи на те, що у документах позивача були відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, тобто заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, і додаткових документів на письмову вимогу митного органу не надано, суд приходить до висновку про те, що у відповідача Полтавської митниці ДФС були законні підстави для коригування митної вартості товару позивача.

Суд не враховує долучені позивачем до матеріалів справи документи на підтвердження митної вартості, які не надавалися митному органу під час митного оформлення, оскільки правова оцінка спірних рішень може бути здійснена лише виходячи із тих документів, які були предметом розгляду митного органу.

Згідно частини 1, 2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідачем Полтавською митницею ДФС обґрунтовано у рішенні про коригування митної вартості неможливість використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, відсутністю необхідних даних для проведення розрахунків /т.1, а.с. 52/, у зв'язку з чим застосовано 6 (резервний) метод, за яким митну вартість визначено на підставі раніше визнаної митної вартості згідно МД від 27.08.2014 № 806020002/2014/008820, занесеної до інформаційної бази митного органу /т.1, а.с. 96 -97, 196/.

Доводи позивача про те, що відповідачем не наведено достатніх обґрунтувань неможливості послідовного застосування інших методів визначення митної вартості суд оцінює критично, оскільки, враховуючи положення Митного кодексу України, які регламентують порядок використання інших методів, відсутність необхідних даних для проведення розрахунків є достатньою підставою для неможливості застосування того чи іншого методу. Крім того позивачем у свою чергу не доведено суду можливість застосування митним органом іншого методу.

Посилання представника позивача в ході розгляду справи на те, що митним органом неправомірно визначено митну вартість з урахуванням визнаної митної вартості товару в грошовій одиниці - долар США, в той час як розрахунки за товар, ввезений позивачем, здійснювалися в іноземній валюті - російський рубль, суд відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 № 598 у графі 30 «Коригування» рішення зазначається визначена митним органом у валюті рахунка-фактури (інвойсу) або рахунка-проформи митна вартість товару.

Судом встановлено, що відповідні вимоги відповідачем при складанні спірного рішення про коригування митної вартості товарів № 806020002/2014/000133/2 від 29.12.2014 дотримано, митну вартість визначено у валюті «російський рубль»

Згідно із частиною 1 статті 31 Митного кодексу України проведення передбачених цим Кодексом митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, і засобів їх забезпечення.

Інформаційні ресурси органів доходів і зборів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах /частина 1 статті 33 Митного кодексу України/.

Положенням про Єдину автоматизовану інформаційну систему Державної митної служби України, затвердженої наказом ДМС України від 04.11.2010 № 1341, визначено, що ЄАІС Держмитслужби - багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку та супроводження митної справи в Україні і становить сукупність кількох взаємопов'язаних інформаційних систем, зокрема, автоматизованої інформаційної системи „Центр", автоматизованої системи митного оформлення, інформаційно-телекомунікаційної системи „Електронна пошта" та інших систем, програмно-інформаційних комплексів.

Відомості ЄАІС Держмитслужби, які були використані відповідачем, містять дані митної вартості, визнаної митним органом, за одиницю (кг) саме в доларах США /т.1, а.с. 196/.

Суд враховує також доводи відповідача, що відповідно до положень статті 449 Митного кодексу України митна статистика зовнішньої торгівлі формується, узагальнюється та аналізується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, на основі даних, які містяться у митних деклараціях.

Дані митної статистики зовнішньої торгівлі в установленому законодавством порядку використовуються відповідними органами державної влади для здійснення контролю за надходженням митних платежів до державного бюджету, валютного контролю, аналізу стану зовнішньої торгівлі України, її торговельного і платіжного балансів та економіки в цілому.

Ведення митної статистики здійснюється за методологією, яка забезпечує порівнянність даних митної статистики зовнішньої торгівлі України з даними державної статистики інших держав.

09.12.1994 рішенням Ради глав урядів СНД затверджено Єдину методологію митної статистики зовнішньої торгівлі держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав. Зазначене рішення підписано і набрало чинності для України 09.12.2014.

Відповідно до приписів глави 11 вказаного рішення Ради глав урядів СНД статистична вартість товарів визначається в доларах США за цінами контрактів, приведеним до єдиного базису. Перерахування в долари США здійснюється за курсом, який котирується національним (центральним) банком держави на день прийняття вантажної митної декларації.

Згідно положень статей 11, 12 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969, до якої приєдналась Українська РСР згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР N 2077-XI від 14.04.86, згоду держави на обов'язковість для неї договору може бути виражено підписанням договору, обміном документами, затвердженням, приєднанням до нього або будь-яким іншим способом, про який домовились. Згода держави на обов'язковість для неї договору виражається шляхом підписання договору представником держави, коли: а) договір передбачає, що підписання має таку силу; b) в інший спосіб установлено домовленість держав, які беруть участь у переговорах, про те, що підписання повинне мати таку силу; або с) намір держави надати підписанню такої сили випливає з повноважень її представника або був виражений під час переговорів.

З огляду на викладене, відповідач під час розрахунку митної вартості товарів позивача на підставі статті 64 Митного кодексу України з урахуванням раніше визнаної митної вартості діяв згідно вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи підтверджено правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів № 806020002/2014/000133/2 від 29.12.2014.

Відповідно до частини 11 статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

У даній справі судом встановлено, що картка відмови № 806020002/2014/00379 від 29.12.2014 у митному оформленні товару прийнята у зв'язку із невірним визначенням позивачем митної вартості товару, що підтверджено в ході розгляду справи, а тому суд вважає, дії відповідача із прийняття такої картки відмови ґрунтуються на вимогах законодавства.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у митному оформленні товарів згідно митної декларації № 806020002.2014.013663 від 29.12.2014 (картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2014/00379), визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 806020002/2014/000133/2 від 29.12.2014 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Зважаючи на те, що позивачем сплачено судовий збір у повному обсязі під час подання позову, підстави для стягнення із нього судового збору пропорційно до відхиленої частини вимог відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Полтавський ливарно - механічний завод" до Полтавської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2015 року.

Суддя М.В. Довгопол