Постанова № 43563288, 08.04.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р.

Справа № 916/4494/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.

при секретарі судового засідання Селиверстова М.В.

представники сторін в судове засідання від 08.04.2015 року не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кипрей”

на рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2015 року

по справі № 916/4494/14

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю “Завод Метиз”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кипрей”

про стягнення 59847,58 грн.

В судовому засіданні 08.04.2015 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство з додатковою відповідальністю “Завод Метиз” (далі – позивач, ТзДВ “Завод Метиз”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кипрей” (далі – відповідач, ТОВ “Кипрей”) про стягнення 59847,58 грн., які складаються з 50730,00 грн. основного боргу, 2369,58 грн. пені, 6748,00 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на положення ст. ст. 526, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України із зазначенням неналежного виконання відповідачем грошового зобов’язання з оплати вартості поставленого товару за договором № 077/Р від 10.07.2014 року, укладеного між ТзДВ “Завод Метиз” та ТОВ “Кипрей”.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, в остаточній редакції яких просив суд стягнути з відповідача 39700,00 грн. основного боргу, 2369,58 грн. пені та 6748,00 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2015 року по справі № 916/4494/14 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кипрей” на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Завод Метиз” 39700,00 грн. основного боргу, 2369,58 грн. пені, 6748,00 грн. штрафу та 1827,00 грн. судового збору.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 626, 629 ЦК України, ст. ст. 193, 218, 230 ГК України та мотивовано доведеністю документальними доказами здійснення відповідачем часткової оплати вартості поставленого позивачем товару на підставі договору № 077/Р від 10.07.2014 року з порушенням строків такої оплати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 39700,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду від 12.01.2015 року, ТОВ “Кипрей” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення прийнято за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, що зумовлює його скасування з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник наводить наступні доводи: - суд не надіслав на адресу відповідача копію позову з додатками та не повідомив належним чином про місце та час розгляду справи, тим самим порушив права відповідача, передбачені ст. 22 ГПК України; - судом безпідставно надано правову оцінку документальним доказам, що містяться в матеріалах справи на підтвердження заборгованості відповідача, оскільки такі докази не є належними та не мають значення для справи; - судом не додержано вимоги ст. 41 ГПК України та не призначено експертизу по справі для визначення дійсної заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу ТзДВ “Завод Метиз” вказало, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, а оскаржуване рішення суду від 12.01.2015 року прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення кореспонденції суду з відміткою вручення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, 10.07.2014 року між ТзДВ “Завод Метиз” (постачальник) та ТОВ “Кипрей” (покупець) укладено договір № 077/Р, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався виготовити та передати у власність покупця товар відповідно до гарантійних листів (заявок) та накладних, а покупець зобов’язався прийняти товар на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна за продукцію та тару вільна, договірна, узгоджується на момент відвантаження та зазначається в накладних на передачу товару.

Згідно пункту 3.2 договору розрахунки за продукцію здійснюються на протязі 20 банківських днів з моменту відвантаження.

Пунктом 4.2 договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

У випадку прострочення оплати продукції більш ніж на 20 календарних днів, покупець додатково сплачує штраф в розмірі 10 відсотків вартості відвантаженої, але не оплаченої продукції (пункт 4.3 договору).

Строк дії цього договору - з моменту підписання сторонами до 31.12.2015 року, але у будь – якому випадку до його повного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Раніше зазначалось, що умовами пункту 3.1 договору від 10.07.2014 року встановлена ціна за продукцію та тару вільна, договірна, узгоджується на момент відвантаження та зазначається в накладних на передачу товару.

Згідно пункту 3.2 договору розрахунки за продукцію здійснюються на протязі 20 банківських днів з моменту відвантаження.

Наявні в матеріалах справи копія довіреності № 81 від 14.08.2014 року та копія накладної на відпуск товарно – матеріальних цінностей на сторону від 14.08.2014 року свідчать, що позивачем на адресу ТОВ “Кипрей” було поставлено та отримано відповідачем товар на суму 67479,97 грн.

Також, наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 503 від 29.10.2014 року, № 580 від 17.10.2014 року, № 484 від 22.10.2014 року свідчать, що ТОВ “Кипрей” з простроченням строків, передбачених пунктом 3.2 договору від 10.07.2014 року, частково оплатило вартість поставленого позивачем товару, а саме в сумі 16749,97 грн., тоді як повинно було сплатити 67479,97 грн. Викладене свідчить про утворення у відповідача заборгованості за договором від 10.07.2014 року в сумі 50730,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції, ТОВ “Кипрей” на розрахунковий рахунок ТзДВ “Завод Метиз” перерахувало 11030,00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 316 від 11.11.2014 року та № 319 від 04.12.2014 року. В подальшому позивач, письмовими заявами від 03.12.2014 року та 12.01.2015 року, уточнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 39700,00 грн.

Колегією суддів не приймаються доводи скаржника про безпідставність надання місцевим господарським судом правової оцінки наявним в матеріалах справи документальним доказам на підтвердження заборгованості у відповідача, оскільки такі документальні докази являються первинними документами, які складені у відповідності до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Зважаючи на встановлені судом обставини та відсутність доказів, що спростовують заборгованість відповідача в сумі 39700,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність законних підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось вище, пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 4.3 договору у випадку прострочення оплати продукції більш ніж на 20 календарних днів, покупець додатково сплачує штраф в розмірі 10 відсотків вартості відвантаженої, але не оплаченої продукції.

Судова колегія, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, зазначає наступне.

Відповідно до постанови правління Національного банку України № 417 від 15.07.2014 року, облікова ставка НБУ з 17.07.2014 року становила 12,5 % та діяла до 12.11.2014 року. Відповідно до заявлених вимог позивача, які підтверджені відповідними доказами, періоди прострочення платежу та розміри пені за кожний з них наступні:

з 13.09.2014 року по 17.10.2014 року – 35 днів, 67479,97 (сума боргу) помножити на 25 (подвійна облікова ставка НБУ) розділити на 365 (днів) помножити на 35 (дні прострочення) та поділити на 100 дорівнює 1617,67 грн.;

з 18.10.2014 року по 22.10.2014 року – 5 днів, 67479,97 помножити на 25 (подвійна облікова ставка НБУ) розділити на 365 (днів) помножити на 5 (дні прострочення) та поділити на 100 дорівнює 231,09 грн.;

з 23.10.2014 року по 29.10.2014 року – 7 днів, 67479,97 помножити на 25 (подвійна облікова ставка НБУ) розділити на 365 (днів) помножити на 7 (дні прострочення) та поділити на 100 дорівнює 323,53 грн.;

з 30.10.2014 року по 04.11.2014 року – 6 днів, 67479,97 помножити на 25 (подвійна облікова ставка НБУ) розділити на 365 (днів) помножити на 6 (дні прострочення) та поділити на 100 дорівнює 277,31 грн.

А всього 2449,60 грн.

Враховуючи суму заборгованості, періоди прострочення та 12,5 % облікової ставки НБУ, яка за умовами договору встановлена сторонами у подвійному розмірі, за математичним підрахунком суду апеляційної інстанції сума пені складає 2449,60 грн., проте, позивачем заявлено до стягнення 2396,58 грн., а отже суд, враховуючи доведеність факту порушення зобов’язань, на законних підставах задовольнив вимогу у межах заявленого розміру пені та стягнув 6748,00 грн. штрафу.

Доводи скаржника, що місцевим господарським судом безпідставно не призначено судової експертизи для визначення суми боргу та неустойки, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки наведений позивачем розрахунок відповідає умовами договору № 077/Р від 10.07.2014 року, відповідним нормам законодавства та не потребує спеціальних знань у цій сфері.

Твердження скаржника про не надіслання місцевим господарським судом на адресу відповідача копії позову з додатками та не повідомлення належним чином про час, дату та місце розгляду справи не заслуговує на увагу, оскільки за нормами чинного Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов’язку суду надсилати на адреси сторін копій позову з додатками. Одночасно матеріали справи містять в собі докази на підтвердження надіслання позивачем на адресу відповідача копії позову з додатками, крім цього, в матеріалах справи наявні поштові повідомлення на підтвердження повідомлення судом відповідача належним чином про час та місце проведення судового засідання (а.с. 16, 22,).

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кипрей” слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2015 року, ухвалене при дотриманні норм матеріального та процесуального права, – без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101 – 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, —

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2015 року по справі № 916/4494/14 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 09.04.2015 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.О. Журавльов