Рішення № 43562926, 09.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2015 р.Справа № 922/517/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", м. Київ до Товариство з обмеженою відповідальністю "Білолуцьк-Агро", смт. Білолуцьк про стягнення 2 165 840,64 грн. за участю представників сторін:

позивача - Шипілов А.Ю., довіреність № 2014/287 від 21.01.2015 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білолуцьк-Агро" (відповідача) про стягнення з відповідача на користь позивача 1 768 488,63 грн. основного боргу та 397 352,01 грн. інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки №CVS 45563 від 09.04.2013 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити. Подав до суду клопотання (вх.№14222 від 09.04.2015 р.) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судом задоволено, надані позивачем документи долучено до матеріалів справи.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних документів до суду не подав.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Ухвалою суду від 19.03.2015 р. було задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору поза межами 2-х місячного терміну вирішення спорів, встановленого ч. 3 ст. 69 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

09.04.2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № CVS 45563 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно Специфікацій до цього договору, надалі пойменовані - товар.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать надані позивачем та досліджені судом матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, поставив відповідачеві визначений у Специфікаціях товар на загальну суму 1 375 210,00 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками накладними: №28537/454400 від 13.04.2013 р. на суму 341 550,00 грн., №28538/454401 від 13.04.2013 р. на суму 131 500,00 грн., № 28539/454402 від 13.04.2013 р. на суму 78 900,00 грн., № 28553/454436 від 13.04.2013 р. на суму 26 300,00 грн., № 28555/454438 від 13.04.2013 р. на суму 348 600,00 грн., № 28556/454439 від 13.04.2013 р. на суму 126 000,00 грн., № 28554/454437 від 13.04.2013 р. на суму 122 010,00 грн., № 28825/454730 від 19.04.2013 р. на суму 9 960,00 грн., № 28973/454927 від 20.04.2013 р. на суму 190 390,00 грн., а також податковими накладними (а.с. 24-32, 75-83).

Крім того, позивач виставив відповідачеві відповідні рахунки-фактури на оплату товару на загальну суму 1 375 210,00 грн. за №45563/1961 від 16.09.2013 р. на суму 341 550,00 грн., №45563/1962 від 16.09.2013 р. на суму 126 000,00 грн., №45563/1963 від 16.09.2013 р. на суму 236 700,00 грн., № 45563/1964 від 16.09.2013 р. на суму 131 970,00 грн., № 45563/1965 від 16.09.2013 р. на суму 348 600,00 грн., №45563/2921 від 17.10.2013 р. на суму 190 390,00 грн. (а.с. 84-89).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. п. 2.1., 3.1., 3.4., 4.1. договору обсяг та строки поставки товару, а також умови розрахунків за договором уточнюються сторонами шляхом підписання Специфікацій до договору, які є невід'ємними частинами договору.

Як вбачається зі змісту підписаних сторонами Специфікацій (а.с. 22-23), кінцева дата оплати гібридного насіння соняшнику ЛГ 5658 (Кліарфілд), гібридного насіння соняшнику ЛГ 5665, гібридного насіння соняшнику Голдсан, гібридного насіння соняшнику ІЛОНА КЛ (ВО/Кліарфілд), гібридного насіння соняшнику 8Х288КЛДМ (ВО/Кліарфілд) є - 20.09.2013 р. та гібридного насіння кукурудзи Кодівал - 20.10.2013 р.

Порядок оплати товару визначено умовами Специфікацій (а.с. 22-23) та розділом 3 договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач товар отримав, але оплатив його вартість частково на суму 585 000,00 грн., про що свідчить банківська довідка.

При цьому згідно з п.3.4.2.2. договору вказані в Специфікації в гривнях ціни і вартість товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку - фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної Специфікації. Під курсом банку розуміється середній курс ПАТ "КІБ КредіАгріколь" долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі - продажу іноземної валюти. Курс банку підтверджується довідками банку, що завірені печаткою банку і підписом уповноваженої особи банку, які видаються щоденно постачальнику.

Позивач у позові зазначає, що оскільки курс долара США до гривні змінився більше ніж на 1% і те, що отримані відповідачем рахунки-фактури є простроченими, тому сума заборгованості підлягає коригуванню згідно з формулою, вказаною в п. 3.4.3.4.4. договору та станом на дату складання позовної заяви становить 1 768 488,63 грн. (а.с. 5).

Таким чином судом встановлено, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1 768 488,63 грн. (розрахунок на а.с. 10-11).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене і на те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано жодними доказами щодо її повного або часткового погашення, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 768 488,63 грн. правомірними, обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами і такими, що підлягають задоволенню.

За умовами ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати товару позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 397 352,01 грн. (розрахунок на а.с. 12).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування інфляційних втрат в розмірі 397 352,01 грн., суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 6. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 655, 692, 721 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білолуцьк-Агро" (92323, Луганська область, Новопсковський район, смт. Білолуцьк, вул. Куйбишева, буд. 1, код ЄДРПОУ 31380700) на користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 3, код ЄДРПОУ 20010397) основний борг в розмірі 1 768 488,63 грн., інфляційні втрати в розмірі 397 352,01 грн. та судовий збір в розмірі 43 316,82 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.04.2015 р.

Суддя О.В. Макаренко