Рішення № 43562897, 07.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р.Справа № 922/4471/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м.Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м.Харків про стягнення 30059,42 гривень за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Костенко О.А. (довіреність б/н від 20 квітня 2014 року)

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2014 року позивач, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 30059,42 гривень, у тому числі, страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 27656,00 гривень, 2114,74 гривень суми нарахованої пені та 288,68 гривень суми 3% річних. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1827,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06 листопада 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 листопада 2014 року було відкладено розгляд справи на 20 листопада 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 листопада 2014 року було відкладено розгляд справи на 02 грудня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 грудня 2014 року було зупинено провадження у справі №922/4471/14, у зв'язку із призначенням судової автотоварознавчої експертизи.

30 березня 2015 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№12339), в якій підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд розглядати справу без його участі за наявними в ній матеріалами. Судом було досліджено надане клопотання та прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 квітня 2015 року було поновлено провадження у справі на 07 квітня 2015 року.

Позивач у відкрите судове засідання 07 квітня 2015 року свого представника не направив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні 07 квітня 2015 року проти позовних вимог заперечував частково, з висновками експерта погодився.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01 серпня 2013 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та ПП «ВІП-Рент» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-2700/13-601, предметом якого є страхування транспортного засобу «Дачія» державний реєстраційний №АА 6679 ІК.

08 жовтня 2012 року в місті Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Дачія» державний реєстраційний АА 6679 ІК під керуванням водія Подкратова Володимира Михайловича та транспортного засобу «Шевроле» державний реєстраційний №АХ 2209 АМ під керуванням водія Казакова Віктора Степановича.

Згідно довідки ДАІ та постанови Комінтернівського районного суду м.Харкова від листопада 2013 року дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення Казаковим В.С. Правил дорожнього руху України.

10 жовтня 2013 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату грошового відшкодування.

13 грудня 2013 року позивач на підставі АВР №3680 від 14 листопада 2013 року було складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування до нього.

На підставі вищевказаних документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 28656,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №22744 від 13 грудня 2013 року.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу Шевроле» державний реєстраційний №АХ 2209 АМ застрахована у публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", згідно полісу №АС/3810997.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами, тобто, до особи винної у скоєнні ДТП.

10 лютого 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за №11/8137. Однак, відповідач на вказану заяву відповіді не надав, до теперішнього часу не здійснив виплату страхового відшкодування.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

Статтею 999 Цивільного кодексу України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч.2 ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно із пунктом 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01 липня 2004 року (надалі - Закон №1961-IV), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи №132-А від 13 березня 2015 року по даній справі, вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля складає 24944,40 гривень.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підставами виникнення регресного зобов'язання є:

1) виконання боржником свого обов'язку перед кредитором;

2) виконання обов'язку за третю особу.

Відповідно до п. «в» 4.38.1.1. ст.38 Закону, страховик після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо водій після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Враховуючи викладене, факт порушення Казаковим В.С. Правил дорожнього руху України, що стало підставою дорожньо-транспортної пригоди 08 жовтня 2013 року, те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу Шевроле» державний реєстраційний №АХ 2209 АМ застрахована у публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", те, що позивачем належним чином обґрунтовано шкода у розмірі 24944,40 гривень та надано належні докази протиправної поведінки водія, докази наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою водія та спричиненням позивачу матеріальної шкоди, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виплати відповідачем відшкодування в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 24944,40 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню. В іншій частині матеріальної шкоди слід відмовити за небгрунтованістю.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 2114,74 гривень пені та 288,68 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (п.2.1 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 р.).

У відповідності до п.36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, на який нараховується пеня.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви про відшкодування суми завданої матеріальної шкоди не було надано обґрунтованого розрахунку шкоди. У зв'язку із відсутністю відповідного розрахунку, відповідач не розраховувався із позивачем.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки розмір шкоди було встановлено під час автотоварознавчої експертизи по даній справі, то суд вважає, що саме з моменту встановлення розміру шкоди починається й перебіг строку для нарахування штрафних санкцій. З урахуванням цього, суд не вбачає правових підстав для стягнення 2114,74 гривень пені та 288,68 гривень суми 3% річних, а тому відмовляє в їх стягненні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м.Харків, вул.Плеханівська, 63, код ЄДРПОУ 21186813) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м.Київ, вул.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 24944,40 гривень шкоди та 1516,11 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 10 квітня 2015 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/4471/14