Рішення № 43562769, 09.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2015 р.Справа № 916/320/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

до Комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго"

про стягнення 2606039,16 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Ахметов Р.Р. по довіреності №14-139 від 13.05.2014р.

Від відповідача: Ладан Є.О. по довіреності № б/н від 04.01.2015р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Публічне акціонерне товариство " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго" про стягнення заборгованості у розмірі 2606039,16 грн., а саме: основного боргу у розмірі 1945651,70грн., пені у розмірі 266905,80грн., 3%річних у розмірі 72039,67грн., індексу інфляції у розмірі 321442грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.01.15р. порушено провадження у справі №916/320/15-г.

Відповідач надав відзив на позов відповідно якого просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2015р. строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні від 06.04.2015р. позивач надав заперечення на відзив відповідно яких наполягає на задоволенні позовних вимог та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

По справі були оголошені перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 09.04.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

07.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України " (надалі - продавець) та Комунальним підприємством "Білгород-Дністровськтеплонерго" було укладено договір №13/4025-БО-23 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, що використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно з п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п.п.7.1, 7.2 Договору, за невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу..

Відповідно до п. 9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Так, на виконання умов Договору позивач передав відповідачу природний газ за період з січня-квітня, жовтня- груденя 2013р. на загальну суму 9595651,70грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

15.10.2014р. було укладено між Головним управлінням державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, Комунальним підприємством „Білгород-Дністровськтеплоенрго" та Національною акціонерною компанією „Нафтобаз України" п"яти сторонній договір №819/30 про організацію взаєморозрахунків, відповідно до умов організовано проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 статті 14 та пункту 2 ст. 16 Закону України „Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014р. субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги за централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів Украйни від 29.01.2014р. №30.

Сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору.

Згідно з п.п. 2 п. 10 сторони погодили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відповідно до п. 15 договору, сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають жодної претензії стосовно предмету договору.

02.12.2014р. грошові кошти були перераховані НАК "Нафтогаз України", що підтверджується платіжним дорученням №12 від 02.12.2014р. та не заперечується представником позивача.

Таким чином суд, припиняє провадження в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 1945651,70грн.на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи, те що відповідачем було порушено умови договору купівлі-продажу природного газу №13/4025-БО-23 від 07.10.2013р., позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Одеської області про стягнення з відповідача також пені у розмірі 266905,80грн., 3%річних у розмірі 72039,67грн. та індексу інфляції у розмірі 321442грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання".

Статтею 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Кабінетом міністрів України була прийнята постанова Кабінету міністрів України від 29.01.2014року №30 "Про затвердження порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Пунктом 4 Постанови №30 визначено, що Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

15.10.2014р. у відповідності до Постанови №30 було укладено договір про організацію взаєморозрахунків №819/30 від 15.10.2014р.

Відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, заборгованість Комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго" перед НАК „Нафтогаз України" виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, а також фактом укладення договору №819/30 від 15.10.2014р.

Проте сторони, уклавши договір №819/30 від 15.10.2014р. змінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору поставки природного газу №13/4025-БО-23 від 07.10.2013р. новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині.

Відповідно до умов договору та на виконання постанови Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014р. на рахунок Комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго" надійшли бюджетні кошти в сумі 1945651,70в рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, які в той же день були перераховані НАК „Нафтогаз України", що підтверджується платіжним дорученням №12 від 02.12.2014р..

Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом приписів статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що заборгованість Комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго" перед Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за договором №13/4025-БО-23 поставки природного газу виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, що підтверджується зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р.№30 Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування та фактом укладення договору № 819/30 від 15.10.2014р.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені Договором №819/30 від 15.10.2014р., що підтверджується платіжним дорученням №12.

Таким чином, відсутність складу правопорушення, позбавляє Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" права застосовувати до Комунального підприємства " Білгород-Дністровськтеплоенерго " штрафні санкції.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для задоволення позову викладено в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014р. у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 16.09.2014р. №5011-42/1230-2012-69/542-2012, та від 30.09.2014р. №5011-35/1534-2012-42/533-2012.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, суд відмовляє Публічному акціонерному товариству „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у задоволенні вимог до Комунального підприємства " Білгород-Дністровськтеплоенерго " про стягнення пені у розмірі 266905,80грн., 3%річних у розмірі 72039,67грн., індексу інфляції у розмірі 321442грн., оскільки позовні вимоги не обґрунтовані, не відповідають вимогам діючого законодавства, та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 1945651,70грн. провадження припинити.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок позивача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 1945651,70грн.провадження припинити.

2. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14 квітня 2015 р.

Суддя С.В. Літвінов