Рішення № 43562482, 06.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/4054/15-г

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УНІПРОМ";

до товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДБЕТОН";

про стягнення 28.497,15 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Костьолов Д.В. - за довіреністю від 20.02.2015 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІПРОМ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДБЕТОН" про стягнення з останнього 28.497,15 грн заборгованості, яка виникла внаслідок порушення відповідачем зобов'язання за договором поставки, укладеного між сторонами судового процесу у спрощений спосіб, яке полягає в оплаті поставленого позивачем товару.

З огляду на викладені обставини, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 21.391,50 грн заборгованості за поставлений товар; 862,69 - пені; 789,43 грн - 3% річних та 5.453,53 грн інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2015 прийнято вказану вище позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "УНІПРОМ" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/4054/15-г.

Ухвалу про порушення провадження у справі надіслана судом відповідачеві на адресу місцезнаходження останнього. Крім того, в матеріалах даної справи міститься повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштового відправлення суду.

Повноважний представник відповідача і судове засідання не з'явився, відповідач про поважні причини нез'явлення його представника суд не повідомив.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.04.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "УНІПРОМ", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДБЕТОН", як покупцем, (далі - відповідач) досягнута домовленість з приводу поставки шнура для заповнення швів CRAFCO HOT ROD 3/8" (10мм) (далі - товар).

Судом встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар загальною вартістю 21.391,50 грн. Даний факт підтверджується видатковою накладною від 18.11.2013 № 205/11. Наведений первинний бухгалтерський документ підписаний з боку відповідача особою, яка згідно довіреності від 18.11.2013 № 727466 уповноважена на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей (засвідчені копії видаткової накладної та довіреності на отримання ТМЦ наявні в матеріалах справи).

Позивачем виставлено відповідачеві рахунок на оплату поставленого товару від 18.11.2013 № 226/11 на суму 21.391,50 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 ЦК України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару за видатковою накладною свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару, відтак, в силу ст. 712 ЦК України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у названих документах.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором, останній вартість отриманого ним товару не сплатив. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки складає 21.391,50 грн.

З урахуванням наведеного позивачем заявлені до відповідача позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості з товар в сумі 21.391,50 грн, а також пені в сумі 862,69 грн та нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, а саме: три відсотки річних в сумі 789,43 грн і інфляційні втрати в розмірі 5.453,53 грн.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "УНІПРОМ" підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Положеннями частин 1, 2 ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, будь-яких доказів щодо погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 21.391,50 грн, сторонами спору до суду не подано.

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактів, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 21.391,50 грн підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено та, в той же час, відповідачем в порядку, визначеному статтями 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що у правовідносинах між сторонами спору має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги про застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України шляхом стягнення з останнього трьох відсотків річних в сумі 789,43 грн та інфляційних втрат в сумі 5.453,53 грн, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю за розрахунками позивача, які перевірені і визнані судом вірними.

Вирішуючи спір в частині застосування до відповідача господарської санкції, шляхом стягнення з останнього пені, суд виходить з такого.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

У відповідності до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Положенням ч. 1 ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приписом ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених положень норм права, пеня може бути стягнута саме в тому разі, коли основне зобов'язання забезпечено, у тому числі, неустойкою і така господарська санкція узгоджена сторонами у договорі (встановлено за згодою сторін).

Однак, судом встановлено, що заборгованість відповідача виникла на підставі договору поставки, укладеного сторонами у спрощений спосіб, тобто вказана господарська санкція сторонами спору в жодному письмовому правочині не встановлена, відтак позовна вимога про стягнення пені в сумі 862,69 грн задоволенню не підлягає.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, тому суд, керуючись ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДБЕТОН".

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДБЕТОН" (03146, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5-В; ідентифікаційний код 34731008) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УНІПРОМ" (01042, м. Київ, бульв. Марії Приймаченко, буд. 8-Б, кв. 37; ідентифікаційний код 21483639) основну заборгованість в сумі 21.391 (двадцять одна тисяча триста дев'яносто одна) грн 50 коп.; три відсотки річних в сумі 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн 43 коп.; інфляційні втрати в розмірі 5.453 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн 53 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14 квітня 2015 року

Cуддя С.В. Балац