Рішення № 43562476, 08.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2015Справа №910/3210/15-г

За позовом Заступника прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі:

Київської міської ради,

Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «ЮМ»

про розірвання договору та стягнення 6 480,00 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури: Степаненко К.Ю. -представник за посвідченням від 19.09.14

від позивача-1: не з'явились

від позивача-2: Натрасенюк В.В. - представник за довіреністю від 25.03.15

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 08.04.2015, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора Святошинського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва про розірвання договору № 08/2010/р, укладеного між позивачем-2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "ЮМ" (надалі-відповідач), та зобов'язання відповідача демонтувати рекламо носії, що затвердженні в адресній програмі за адресою м. Київ, Святошинський р-н., вул. Кільцева дорога навпроти будинку № 20 по вул. Зодчих.

Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача заборгованість за надані у грудні 2014 року послуги на суму 6 480,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.02.2015 порушено провадження у справі № 910/3210/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 25.03.2015.

24.03.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання позивача-1, у якому останній зазначає, що Київська міська рада не є стороною Договору № 08/2010/р. від 01.03.2010, а тому просить розглядати справу без їх участі.

У судове засідання, призначене на 25.03.2015, з'явився представник прокуратури.

Представники позивача-2 та відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 25.03.2015 розгляд справи було відкладено на 08.04.2015.

У судове засідання, призначене на 08.04.2015 з'явилися представники прокуратури та позивача-2. представник позивача-2 на виконання вимог ухвал суду надав документи, що були залучені до матеріалів справи. Представники прокуратури та позивача-2 позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача-2 та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень заступник прокурора Святошинського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави з позовом про стягнення заборгованості та розірвання договору.

Як встановлено судом, 01 березня 2010 року між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва (надалі - позивач-2, підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «ЮМ» (надалі - відповідач, рекламорозповсюджувач) було укладено договір № 08/2010/р (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору підприємство на правах особи, зазначеної у п. 5 ст. 48 Закону України «Про власність» надає рекламорозповсюджувачу права на розміщення на зеленій зоні щитів (надалі - рекламоносіїв) розміром 3х6 в місцях, що затверджуються в адресній програмі до цього договору з одночасним обслуговуванням цих місць (благоустрій, догляд, озеленення та ін..), а рекламорозповсюджувач здійснює розрахунки з підприємством, згідно з умовами п. 1.3. договору.

Площа обслуговування місця під один рекламо носій становить 12 кв.м., згідно з адресної програми (п. 1.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, додатком до договору затверджена адресна програма та встановлено адресу рекламоносія: Святошинський район р-н, Кільцева дорога навпроти б. 20 по вул.. Зодчих (дозвіл № 15122-07).

Згідно з п. 1.3. договору місячна вартість послуг, наданих підприємством рекламорозповсюджувачу за один рекламоносій становить 120,00 грн з ПДВ, рекламорозповсюджувач щоквартально, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним кварталом проводить розрахунки з підприємством за фактично встановлені рекламо носії згідно з адресною програмою.

Відповідно до п. 2.2. договору рекламорозповсюджувач зобов'язався своєчасно проводити розрахунки з підприємством, гідно з умовами п. 1.3. договору та своєчасно інформувати підприємство про користування обсягом послуг, що надаються, після припинення дії договору демонтувати рекламоносій за свій рахунок.

У п.3.1. договору визначено, що договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2010 року. В разі, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про намір не продовжувати термін дії цього договору за місяць до закінчення строку його дії, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

За доводами заступника прокурора Святошинського району м. Києва та позивача-2 відповідачем в порушення умов договору не виконуються взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати послуг, наданих позивачем-2. Так, за доводами позивача-2 відповідачем було оплачено послуги лише за перший квартал після укладення договору у розмірі 360,00 гр. Відтак, в результаті систематичних несплат за період з червня 2010 р. по грудень 2014 р. виник борг у розмірі 6 480 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 1.3. договору відповідачем було прострочено строк виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач-2 протягом дії договору направляв на адресу відповідача акти здачі-прийняття робіт (належним чином завірені копії актів здачі-прийняття робіт за період з червня 2010 р. по грудень 2014 р. та докази їх направлення на адресу відповідача містяться в матеріалах справи), проте відповідачем в порушення умов договору не здійснювалась оплата наданих послуг за договором.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем-2 у сумі 6 480, 00 грн. належним чином доведений і документально підтверджений, відповідачем не спростований а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача-2 заборгованості у розмірі 6 480, 00 грн. підлягає задоволенню повністю.

Заступником прокурора Святошинського району м.Києва також заявлені вимоги про розірвання договору № 08/2010/р від 01.03.2010, укладеного між позивачем-2 та відповідачем, та зобов'язання відповідача демонтувати рекламоносій за адресою: Святошинський район р-н, Кільцева дорога напроти б. 20 по вул.. Зодчих.

За доводами прокуратури договір № 08/2010/р від 01.03.2010 на підставі п. 3.1. договору був пролонгований на наступний календарний 2015 рік. У зв'язку з тривалим невиконанням договірних зобов'язань щодо оплати послуг прокуратура просить розірвати вказаний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, відповідачем в порушення умов договору не здійснювалась оплата послуг, в результаті чого виник боргу у розмірі 6 480,00 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з положеннями ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У відповідності до п. 2.2. договору рекламорозповсюджувач зобов'язаний після припинення дії договору демонтувати рекламоносій за свій рахунок.

Як визначено статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, оскільки факт істотного порушення відповідачем зобов'язань за договором встановлений судом та відповідачем не спростований, суд вважає, що позовні вимоги Заступника прокурора Святошинського району м. Києва про розірвання договору № 08/2010/р від 01.03.2010, укладеного між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «ЮМ», та зобов'язання відповідача демонтувати рекламоносій за адресою: м. Київ, Святошинський район р-н, Кільцева дорога навпроти б. 20 по вул.. Зодчих, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «ЮМ» (01021, м. Київ, вул.. М. Грушевського, буд. 28/2, н/п № 43, ідентифікаційний код 34349772) на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва (04128, м. Київ, вул.. Туполєва, буд. 21, ідентифікаційний код 03359753) заборгованість у розмірі 6 480 (шість тисяч чотириста вісімдесят) грн 00 коп.

3. Розірвати договір № 08/2010/р від 01.03.2010, укладений між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «ЮМ».

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «ЮМ» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, н/п № 43, ідентифікаційний код 34349772) демонтувати рекламоносій за адресою: м. Київ, Святошинський район р-н, Кільцева дорога навпроти б. 20 по вул.. Зодчих.

5. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «ЮМ» (01021, м. Київ, вул.. М. Грушевського, буд. 28/2, н/п № 43, ідентифікаційний код 34349772) в дохід Державного бюджету судовий збір у розмірі 4 263 (чотири тисячі двісті шістдесят три) грн 00 коп.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.