Рішення № 43562440, 08.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2015Справа №910/3368/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-інформаційне агентство "Сайга"

до Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк"

про стягнення 73 199,04 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Ярмола О.В. - представник за довіреністю від 25.12.2014

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 08.04.15, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-інформаційне агентство "Сайга" до Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про стягнення 73 199,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.02.2013 між сторонами був укладений Договір банківського рахунку № 36/38, на підставі якого банк відкрив позивачу поточний рахунок № 260042360701 та зобов'язався здійснювати його розрахункове касове обслуговування. За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору не здійснює перерахування коштів за платіжними дорученнями позивача, у зв'язку з чим останній просить суд стягнути з відповідача залишок коштів на рахунку № 260042360701 у розмірі 73 299,04 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.02.2015 порушено провадження у справі № 910/3368/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 25.03.2015.

У судове засідання, призначене на 25.02.2015, з'явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 25.03.2015 розгляд справи було відкладено на 08.04.15.

У судове засідання, призначене на 08.04.2015 з'явився представник позивача, надав додаткові докази по справі позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

25 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» 9надалі - Банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламно-інформаційне агентство «Сайга» (надалі - Клієнт, позивач) було укладено договір банківського рахунку № 36/38 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору Банк, після отримання від Клієнта документів, визначених діючим законодавством, здійснення належної ідентифікації Клієнта та його уповноважених представників , відкриває Клієнту поточний рахунок № 260042360701 (гривня) (надалі - рахунок) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, отримує плату за обслуговування Клієнта згідно з тарифами на операції та послуги банку (надалі - тарифи), що є додатками до цього договору.

Дія цього договору буде поширюватися також на будь-яків інші поточні рахунки, що будуть відкриті банком клієнту в майбутньому протягом строку дії цього договору, якщо інше не буде обумовлене банком та клієнтом при відкритті рахунків (п. 1.2. договору).

Операції за рахунком, порядок їх проведення, форми розрахунків визначаються та регулюються нормативно-правовими актами Національного банку України, а також іншими нормативно-правовими актами і здійснюються на підставі розрахункових та касових документів установлених форм. Вимоги нормативно-правових актів, які регулюють відкриття, закриття та здійснення розрахунково-касового обслуговування рахунків є обов'язковими для сторін (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 2.3. договору платежі з рахунку клієнта проводяться за його дорученням на підставі розрахункових документів у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня. У разі виникнення у клієнта потреби в термінових платежах, банк, в разі технічної можливості, може здійснювати платежі з рахунку клієнта з урахуванням поточних надходжень за умови погодження виконання цих платежів банком.

У п. 2.7 договору зазначено, що розрахункові документи клієнта на переказ грошових коштів з рахунку банк приймає і виконує в день їх надходження, якщо вони надані в банк в операційний час. В разі надходження документів після операційного часу вони приймаються як "вечірні" і виконуються наступного операційного дня.

Згідно з п. 3.1.1. договору банк має право користуватися коштами клієнта, які зберігаються на рахунку, гарантуючи їх наявність і проведення операцій по рахунку на першу вимогу клієнта.

Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку за умови дотримання вимог чинного законодавства України, крім випадків примусового списання (стягнення). Операції по рахунку можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України (п. 3.2.1. договору).

Відповідно до п. 3.2.2. договору клієнт має право отримувати на цілі, передбачені чинним законодавством України, готівкові кошти (у межах залишку на його рахунку).

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що протягом квітня-жовтня 2014 року на рахунок позивача № 260042360701 надійшли кошти у сумі 227 688,00 грн, відповідачем було частково виконання зобов'язання за договором та проведено платежів на суму 133 089,00 грн. За твердженням позивача на рахунку № 260042360701 є залишок оборотних коштів на суму 73 299,04 грн, які позивач з невідомих причин не може бути використаний останнім, незважаючи на чисельні звернення до банку з проханням перерахувати грошові кошти за дорученням клієнта, а тому позивач звернуся до суду з вимогами про стягнення з відповідача грошових котів у розмірі 73 199,04 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладені між сторонами договори є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цими договорами.

Відповідно до 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ст. 341 ГК України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Відповідно до п. 22.8 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Згідно з п. 2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2014 р., розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Відповідно до п. 3.3.2. договору банк зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проводити інші операції, які дозволені нормами чинного законодавства. Своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до вимог нормативно-правових актів України.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в порушення умов пунктів 2.7., 3.3.2., договору та 2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2014 р. вчасно не виконав доручення позивача щодо перерахування з рахунку позивача грошових коштів за неодноразовими вимогами позивача.

З наданих позивачем виписки з банківського рахунку станом і на 21.11.2014 р. і на момент винесення рішення вбачається, що на відповідному рахунку позивача було достатньо коштів для виконання банківської операції по їх перерахуванню на інший рахунок.

Відповідно до ст. 30 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним, зокрема, з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. При цьому, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строку відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Так, за приписами частини 3 статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п.2.3.2 договору, визначено, що банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахункові операції по рахунку відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору. Платіжні доручення клієнта та інші платежі, які надійшли до банку протягом операційного часу, встановленого Правилами внутрішнього розпорядку роботи банку, виконуються в день їх надходження. У разі надходження платіжних доручень та інших платіжних документів клієнта до банку після закінчення операційного часу, банк виконує їх наступного робочого дня.

Отже, оскільки умовами договору не передбачено іншого, то відповідач був зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, в день його надходження (пункт 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму (ст. 1074 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач мав передбачені законом підстави обмежувати права позивача щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на рахунку останнього.

При розгляді справи судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 732 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 20.11.2014 прийнято рішення № 124 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Міський комерційний банк", згідно з яким у Банку з 21.11.2014 по 20.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

17.02.2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 36 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК" до 20.03.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК" Чернявської Олени Степанівни до 20.03.2015 включно.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказування.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 вказаного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Судом встановлено, що платіжні доручення та письмові звернення щодо перерахування коштів у сумі 73 199,04 грн в порядку визначені п. 3.2.2 договору, були передані відповідачу задовго до введення тимчасової адміністрації.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значенні "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Отже, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону, тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач, уклавши з відповідачем договір банківського рахунку, виступає в даних правовідносинах як клієнт банку, яким відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, є особа, яка має рахунок у банку або користується його послугами.

Відповідач, в свою чергу, на виконання умов договору відкрив позивачу поточний рахунок, тобто згідно п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. У зв'язку з чим, отримавши доручення клієнта, у банка виникає зобов'язання немайнового характеру, а саме щодо здійснення дій спрямованих на переказ грошових коштів з рахунку чи на рахунок позивача, відкритий у банку відповідача.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивач в даних правовідносинах не є ані вкладником банку в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ані кредитором банку відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Таким чином, норми частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" прямо надають право Уповноваженій особі Фонду на тимчасову адміністрацію продовжувати виконання будь-яких банківських операцій.

Враховуючи зазначене, жодна норма Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також будь-яка норма іншого акту законодавства не пов'язує введення згідно з Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в неплатоспроможному банку процедури тимчасової адміністрації з припиненням операційної та іншої діяльності такого банку, у тому числі з припиненням зобов'язань такого банку по укладеним ним з іншими особами (клієнтами) договорами банківського обслуговування тощо.

Також, законодавством України не обмежено право розпорядження коштами на рахунках в неплатоспроможному банку, які обліковуються на рахунках клієнта неплатоспроможного банку під час процедур тимчасової адміністрації та ліквідації такого банку.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

З огляду на те, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку клієнта є власністю клієнта і банк не набуває права власності на вказані грошові кошти, а також враховуючи те, що в силу приписів чинного законодавства України та положень договору про розрахунково-касове обслуговування рахунків банк здійснює зберігання грошових коштів і вчиняє дії спрямовані на розрахунково-касові операції, відтак грошові кошти належні позивачу не підлягають внесенню до ліквідаційної маси банку.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суму коштів у розмірі 73 199,04 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, ідентифікаційний код 34353904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-інформаційне агентство «Сайга» грошові кошти у сумі 73 199 (сімдесят три тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн 04 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.