Рішення № 43562223, 07.04.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 р. Справа № 909/201/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А.,

при секретарі судового засідання Кучмі І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз", вул. Незалежності, 48, м. Івано-Франківськ,76018

до відповідача: Приватної фірми "Техноімпекс" вул. Південний бульвар, 35а, м. Івано-Франківськ,76000

про зобов'язання виконання договору № НОМЕР_1 від 05.03.2014 в натурі, а саме поставити одорант природного газу етилмеркаптан в кількості 64тони та стягнути 105461,79грн. пені та штраф 246077,52грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 ( довіреність б/н від 20.01.15)-представник;

від відповідача: ОСОБА_3 ( довіреність б/н від 05.03.15) - представник;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватної фірми "Техноімпекс" про зобов"язання виконання договору № НОМЕР_1 від 05.03.2014 в натурі, а саме поставити одорант природного газу етилмеркаптан в кількості 64тони та стягнення 105461,79грн. пені та штрафу 246077,52грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2013 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10.03.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує, свої заперечення виклав у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення позивача та відповідача, та беручи до уваги відзив відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Філія «УМГ «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ», яка представляє ІТАТ «УКРТРАНСГАЗ» (надалі - позивач) звернулась з заявою до ПФ «ТЕХНОІМПЕКС» (надалі - відповідач) про зобов'язання останнього виконати умови договору №1403000089 від 05.03.2014 року (надалі - договір), поставити (передати) позивачу одорант природного газу етилмеркаптан в кількості 64 тонн та сплатити на користь позивача штрафні санкції по договору.

Виробник одоранту природнього газу - етилмеркаптану, 11.12.2013 року, на вих. №3328/13-03 позивача від 10.12.2013року, відповідачем було подано позивачу ОСОБА_4 пропозицію (вих.№037- 12/13) про готовність поставити йому в 2014-му році 819,2 тонни одоранту природного газу - етилмеркаптану, чистотою понад 99% за ціною 49980 грн.(в т.ч. ГТДВ) за 1 тонну. ОСОБА_5 купівлі ЄВРО на міжбанківському валютному ринку України на дату подачі комерційної пропозиції становив 11,3860 грн. Мінімальний об'єм однієї партії (норма завантаження) - 12,8 тонн нетто. Строк поставки - 30-ть календарних днів з моменту отримання заявки замовника. Країна походження товару: ЄС, США.

23.12.2013року у Віснику державних закупівель (№101/2(844/2) було опубліковано оголошення про заплановану закупівлю предметом якої є вуглеводні та їхні похідні (одорант природного газу - етилмеркаптан), (20.14.1).

На підставі раніше поданої комерційної пропозиції відповідачем також було подано відповідні документи для участі в процедурі державної закупівлі.

23.01.2014року за результатами розкриття та розгляду конкурсних пропозицій учасників торгів, відповідача було визнано переможцем конкурсу про що в ВДЗ №11(857) від 06.02.2014 року опубліковано Повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінових пропозицій (оголошення в бюлетені №045329).

Відповідний договір укладено сторонами лише 05.03.2014 року, коли курс купівлі ЄВРО на міжбанківському валютному ринку України становив вже 12,9120 грн., зрісши на 13,4 % з часу подачі нами комерційної пропозиції.

Різким знеціненням української національної валюти з моменту оголошення закупівлі і по день укладення договору й було зумовлено звернення відповідача до позивача щодо перегляду ціни закупівлі етилмеркаптану (наш вих.№017/03-14 від 12.03.2014року, вх.№1079 від 14.03.2014 року). Як вбачається з позовної заяви, 21.03.2014 року сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору про підняття раніше погодженої ціни на 9,9 %, попри те, що станом на дату підписання цієї додаткової угоди курс купівлі ЄВРО на міжбанківському валютному ринку України становив вже 15,1665 грн., тобто зріс на 33,2 % з часу подачі конкурсної пропозиції.

Згідно умов договору, відповідач не мав права здійснити негайну поставку всієї обумовленої специфікацією до договору партії товару навіть по зафіксованій в ній станом на 21.03.2014 року ціні, оскільки, згідно п.3.1 та п.3.2 договору, відповідач зобов'язався поставляти позивачу виключно узгоджені з останнім партії товару у визначені останнім місця і виключно згідно письмових рознарядок наданих позивачем, але не пізніше 30-ти календарних днів, з моменту отримання нами такої рознарядки.

Обов'язковість встановлення строків поставки в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством, прямо визначена ч.2 ст.267 Господарського кодексу та п.27 Положення про поставки продукції промислово- технічного призначення затвердженого постановою Ради міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888.

Ч.1ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.3.2 договору строк (термін) виконання відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару також було визначено моментом пред'явлення відповідної вимоги (надання рознарядки) позивача. Така вимога могла бути пред'явлена позивачем відповідачу у будь-який час в межах строку дії договору і повинна була бути задоволена у 30-ти денний строк від дня її пред'явлення (строк, який необхідний для завезення конкретної партії товару на Україну, його розмитнення та доставки за визначеною позивачем адресою).

Згідно рознарядки на поставку одоранту вих. №1043/13-03 від 09.04.2014 р. наданої позивачем більш ніж через місяць після підписання договору, коли курс купівлі ЄВРО на міжбанківському валютному ринку України становив вже 17,1765 гри., тобто зріс на 50,86 % з часу подачі своєї конкурсної пропозиції, навіть попри те, що позивач вимагав від відповідача здійснювати поставку продукції з зону проведення АТО, відповідач все ж таки здійснив поставку всього об'єму визначеного вище вказаною рознарядкою за раніше погодженою ціною, яка вже на той час була надзвичайно збитковою. Після перших двох поставок, 28.04.2014 року відповідачу було подано позивачу листа вих.№023/04-14 з ціновою довідкою №В-104 від 24.04.2014 року Івано-Франківської торгово-промислової палати, в якій апелюючи на відповідні форс-мажорні обставини відповідач повідомляв позивача про те, що якщо курс національної валюти не повернеться до раніше існуючого рівня, то відповідач не зможе виконувати свої договірні зобов'язання. Відповідач підтвердив свої зобов'язання поставити весь обсяг товару раніше замовленого позивачем рознарядкою від 09.04.2014 року і відповідне зобов'язання протягом травня 2014 року відповідачем виконано, незважаючи на те, що в результаті цього, поставивши позивачу 51,2 тонни етилмеркаптану на загальну суму 2812314 грн. 64 коп. коп., за результатами фінансової діяльності за перше півріччя 2014-го року відповідачем було одержано прямих збитків на суму 476000 грн.

Відповідно до п.5.3 договору відтермінування платежу аж на 45-ть днів позивач у цей термін не вкладався і допускався його порушення. Зокрема, остання поставка товару, яка мала місце 26.05.2014 року згідно видаткової накладної №7 від того ж числа в повному обсязі була оплачена позивачем лише 14.07.2014 року. Про це свідчить акт звірки розрахунків між сторонами по договору за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року та банківська виписка з реєстру кредитових документів відповідача за 14.07.2014 року, якою відображено кінцевий розрахунок позивача за раніше отриману продукцію по договору.

Згідно п. 5.4 договору, змінював базові умови подальшого відпуску товару по договору. Вказаною нормою договору прямо визначалося, що у разі неналежного виконання покупцем п.5.3 (порушення строків оплати), отримання чергової партії продукції за заявкою покупця здійснюватиметься тільки за згодою постачальника. Таким чином, починаючи з 10.07.2014 року, коли позивачем було допущено прострочення виконання свого грошового зобов'язання за договором, подальший відпуск йому чергових партій продукції залежав вже не лише від наданих ним відповідачу письмових рознарядок на поставку, а й від погодження таких поставок самим відповідачем.

Враховуючи вище наведене, відповідач стверджує, що після 10.07.2014 року ним не лише не погоджувалися будь-які нові поставки товару по договору, а й не отримувалися від позивача будь-які нові рознарядки на поставку одоранту. В т.ч. і рознарядка на поставку одоранту №4143/13-04 від 11.12.2014 року на яку посилається позивач.

Однак, згідно п. 3.2 договору, відповідний термін поставки продукції мав би відраховуватися саме з моменту отримання відповідачем відповідної рознарядки, а не від дати її складення. Як зазначається в п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року N14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з посиланням на ст.530 Цивільного кодексу України, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою ст.530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

З огляду на все вище наведене, твердження позивача про допущення відповідачем прострочення своїх договірних зобов'язань є необгрунтованими і такими, що не підтверджуються жодними належними, в розумінні ст.34 ГПК України, доказами, а відповідно, немає жодних підстав для нарахування чи тим паче стягнення з відповідача будь-яких штрафних санкцій, в т.ч. з посиланням на розділ.6 договору.

Відповідно положень п.3.1 та п.3.2 договору, строк виконання зобов'язання про яке йдеться - не настав. Умовами договору момент виникнення відповідного зобов'язання визначено моментом пред'явлення відповідної вимоги покупцем, яка має бути виконана протягом 30-ти днів з моменту її отримання постачальником. Відповідно, якщо не настав строк виконання зобов'язання - немає жодних підстав стверджувати про прострочку відповідача та про наявність підстав для нарахування йому тих чи інших штрафних санкцій.

Після 10.07.2014 року будь-яких подальших поставок по договору лише за згодою відповідача (п.5.4 договору), що зумовлено допущеною покупцем прострочкою виконання свого грошового зобов'язання за договором.

Згідно п.10.1 договору, станом на час розгляду справи річний термін дії договору минув. Відповідно до п.7 ст.267 Господарського кодексу України, порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товару умовами договору не визначено, що позбавляє позивача права пред'явити відповідну вимогу, як таку в принципі.

Таким чином, в розрізі положень ч.б ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», у позивача відсутні правові підстави ініціювати продовження дії договору, чи вимагати поставки йому продукції на яку окремого державного фінансування вже й не передбачено (ті ж кошти, які передбачено бюджетом на 2015 рік, стосуються державної закупівлі конкретної кількості етилмеркаптану необхідного на 2015-й рік поставка якого здійснюватиметься згідно нового договору). Згідно вище згаданої норми, дія договору про закупівлю може продовжуватися виключно на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, виключно в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, і виключно якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Враховуючи вищенаведене , суд вважає вимогу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" про зобов'язання виконання договору № НОМЕР_1 від 05.03.2014 в натурі, а саме поставити одорант природного газу етилмеркаптан в кількості 64тони та стягнути 105461,79грн. пені та штраф 246077,52грн. є безпідставною та такою що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин та правових норм суд не вбачає підстав для задоволення позову.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз".

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 253,509, 525, 526,530,549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218, 230, Господарського кодексу ст. ст. 33, 34, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити в позові ОСОБА_1 акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" до Приватної фірми "Техноімпекс" про зобов"язання виконання договору № НОМЕР_1 від 05.03.2014 в натурі, а саме поставити одорант природного газу етилмеркаптан в кількості 64тони та стягнути 105461,79грн. пені та штраф 246077,52грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.15

Суддя Шкіндер П. А.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ ОСОБА_5 14.04.15