Рішення № 43562089, 30.03.2015, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.03.2015р. Справа № 907/131/15

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Фаєренерджі", с. Зарічево Перечинського району

ПРО стягнення заборгованості за надані послуги за договором міжнародного перевезення вантажів №7-14 від 25.09.2014р. в сумі 52617,23грн., в тому числі 34100грн. основного боргу, 16709грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 137,33грн. три відсотки річних та 1670,90грн. інфляційних втрат.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 02.03.2015р.

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Ужгород звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Фаєренерджі", с. Зарічево Перечинського району про стягнення заборгованості за надані послуги за договором міжнародного перевезення вантажів №7-14 від 25.09.2014р. в сумі 52617,23грн., в тому числі 34100грн. основного боргу, 16709грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 137,33грн. три відсотки річних та 1670,90грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2015р. порушено провадження у справі №907/131/15 та призначено справу до розгляду на 04.03.2015р.

Ухвалою суду від 04.03.2015р. розгляд справи було відкладено на 16.03.2015р.

Ухвалою суду від 16.03.2015р. розгляд справи було відкладено на 30.03.2015р. з мотивів, зазначених в ній.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, в обґрунтування своєї позиції вказує на те, що відповідачем всупереч умов договору належним чином не виконано взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні, а також пов'язані з перевезенням додаткові послуги в сумі 34100грн.

Відповідач вимог ухвал суду від 17.02.2015р., 04.03.2015р. та від 16.03.2015р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого повноважного представника в судове засідання не направив. про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення судової повістки №89200 0101115 5 від 02.03.2015р.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.03.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши прокурора та повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАЄРЕНЕРДЖІ» було укладено Договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 7-14 від 25 вересня 2014 року (далі - Договір) терміном дії до 31 серпня 2015 року, за умовами якого Відповідач (Замовник - ТОВ «ФАЄРЕНЕРДЖІ») замовляє, а Позивач (Експедитор - ФОН ОСОБА_1) надає послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні, а також пов'язані з таким перевезенням додаткові послуги, згідно заявок Відповідача на перевезення, які невід'ємними частинами договору.

На виконання зазначеного договірного припису сторонами була погоджена і підписана Заявка-договір № 8 від 17 листопада 2014 року (далі - Заявка), згідно якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу у формі налетів у біг-бегах 22т за маршрутом у міжнародному сполученні Vіа Васhelet, 7, Fаbгіаnо (АN), Італія - вул. Відродження, 1, с. Зарічево, Перечинський район, Закарпатська область, Україна загальною вартістю перевезення 34000,00 гривень.

Позивач стверджує, що увесь вантаж був вчасно доставлений до місця, вказаного Відповідачем. Претензії щодо якості та відповідності наданих послуг, обумовлених Заявкою-договором, від Відповідача не надходили, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 10 від 29 листопада 2014 року, згідно якого ціна транспортно-експедиторських послуг склала 33800,00 гривень, а ціна експедиторської винагороди - 300,00 гривень. Даний акт був підписаний обома сторонами Договору.

За вказаним перевезенням відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) Відповідачу був виставлений рахунок №10 від 29 листопада 2014 року на суму 34100,00 гривень.

Однак, Відповідач, не дотримуючись взятих на себе обов'язків щодо проведення оплати за надані йому послуги, та у порушення пп. 2.2.6. Договору належних розрахунків з позивачем не провів.

Враховуючи те, що відповідно до п.8.2. Договору перевезення вважається виконаним після підписання сторонами Акту виконаних робіт (Акту здачі-приймання робіт (надання послуг), а у Заявці передбачено, що оплата здійснюється безготівковим розрахунком по факту загрузки автомобіля, ТОВ «ФАЄРЕНЕРДЖІ» повинно було розрахуватися з позивачем не пізніше 29 листопада 2014 року, тобто в день підписання Акту здачі-приймання робіт (надання послуг).

Таким чином, з 29 листопада 2014 року у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість на суму 34100,00 гривень.

З метою досудового врегулювання спору, на виконання п.6.2. Договору, що передбачає обов'язок Експедитора дотримуватися процедури досудового врегулювання спорів, що виникають по даному Договору, Позивачем Відповідачу була надіслана претензія щодо невиконання зобов'язань з оплати транспортних послуг б/н від 16 січня 2015 року з проханням перерахувати наявну заборгованість разом із штрафними санкціями на рахунок ФОП ОСОБА_1, до 31 січня 2015 року.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що претензія повинна бути розглянута Відповідачем у 10-денний строк з дати одержання. Однак жодної відповіді та належного реагування від ТОВ «ФАЄРЕНЕРДЖІ» Позивач не отримав.

Відповідно до п.4.5. Договору за несвоєчасну сплату платежів нараховується пеня у розмірі 1% від вартості послуг за кожний календарний день прострочення. Таким чином Позивач просить стягнути з Відповідача суму 16709,00 гривень пені за несвоєчасний розрахунок.

Окрім того, у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат 1670,90 гривень та три відсотки річних, розмір яких становить 137,33 гривень.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Договір на надання транспортно - експедиційних послуг №7-14 при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України від 25.09.2014 є змішаним договором, який містить елементи договору перевезення вантажу та договору транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст.ст. 908, 909 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 914 ЦК України за довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

Згідно ч. 4 ст. 306 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу. Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК, ст. 316 ГК договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Відповідно до ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. В спірних правовідносинах, організовуючи перше та друге перевезення, позивач діяв, як експедитор за дорученням клієнта та виконував замовлення відповідача.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов договору та Заявки-договору № 8 від 17 листопада 2014 року, згідно якої позивач здійснив перевезення вантажу у формі налетів у біг-бегах 22т за маршрутом у міжнародному сполученні Vіа Васhelet, 7, Fаbгіаnо (АN),

Італія - вул. Відродження, 1, с. Зарічево, Перечинський район, Закарпатська область,

Україна. За вказаним перевезенням відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) Відповідачу був виставлений рахунок №10 від 29 листопада 2014 року на суму 34100,00 гривень.

Позивачем умови договору та заявки виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності наданих послуг умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 34100грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 34100 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати наданих послуг, у відповідності до п. 8.2. договору та заявки №8 від 17.11.2014р. є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 34100грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 16709грн. за період з 29.11.2014 р. по 16.01.2015 р.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.5 договору у разі затримки оплати послуг транспортного експедирування вантажу, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 1% від суми фрахту за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 16709грн. за період з 29.11.2014р. по 16.01.2015р. є необґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Перерахувавши заявлену позивачем суму пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у сумі 1255,63 грн. за період з 29.11.2014 р. по 16.01.2015 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 1670,90 грн. та 3 % річних у сумі 137,33 грн. за період з 29.11.2014 р. по 16.01.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 1670,90 грн. та 3 % річних у сумі 137,33 грн. за період з 29.11.2014 р. по 16.01.2015р.

Таким чином, з суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково сумі 34100грн. основного боргу, 1255,63грн. пені та 1670,90 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 137,33 грн. за період з 29.11.2014 р. по 16.01.2015р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фаєренерджі" (89212, с. Зарічево, вул. Відродження, 1 Перечинського району, код ЄДРПОУ 38965940) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) суму 37163,86грн., в тому числі 34100грн. основного боргу, 1255,63грн. пені та 1670,90 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 137,33 грн., а також суму 1297,48грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 14.04.2015р.

Суддя Ремецькі О.Ф.