Ухвала суду № 43559627, 07.04.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 646/13833/14-ц

Провадження № 22ц/790/2885/15. Головуючий 1 інстанції: Міндарьова М.Ю.

Категорія: стягнення суми Доповідач: Коровін С.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коровіна С.Г.,

суддів: - Бездітко В.М., Пономаренко Ю.А.,

при секретарі - Огарьовій О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів ,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом в обґрунтування якого зазначив, що в липні 2013 року він в місті Полтава придбав автомобіль BMW 540і кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2. Даний автомобіль оформив на своє ім'я. В послідуючому, 16.05.2014 року видав довіреність на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з правом продажу, обміну та експлуатації даного автомобіля, довіреність посвідчена приватним нотаріусом Крижановською В.М. Позивач зазначає, що в послідуючому забрав довіреність, свідоцтво про реєстрацію та ключі від належного йому автомобілю у ОСОБА_6, однак ОСОБА_3, знаючи про те, що він знаходиться в лікарні і що оригінал довіреності знаходиться у нього, без його відома звернулася до приватного нотаріуса Крижановської В.М. та отримала дублікат довіреності і вчинила правочин з ОСОБА_8, продавши вказаний автомобіль останньому за 125000,00 гривень, що підтверджуються довідкою - рахунком. Посилаючись на вказані обставини, на положення ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у сумі 125000,00 гривень отриманих від продажу автомобілю, що йому належав.

Відповідач ОСОБА_3 проти задоволенні позову заперечувала та зазначила, що дійсно здійснила продаж автомобілю ОСОБА_8 за 125000,00 гривень та отримала вказану суму грошей, однак спірний автомобіль вважала своєю власністю оскільки на його придбання надавала ОСОБА_5 та ОСОБА_4 свої особисті грошові кошти. На питання суду пояснила, що спірний автомобіль на своє ім'я не переоформлювала, докази на підтвердження передачі грошей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на придбання автомобілю надати не може, грошей отриманих від продажу автомобілю ОСОБА_8 позивачу не передавала.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 125 000 гривень 00 коп., отриманих відповідачем від продажу автомобіля позивача та судові витрати в розмірі 1250 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рушення суду скасувати, ухвалити нове рішення і у задоволенні позову відмовити. Вона вважає, що судом першої інстанції невірно встановлено правову природу спору та помилково застосовано закон, який не підлягає застосуванню. Апелянт стверджує, що ніякого договору між сторонами не було та висновок суду про наявність між сторонами договору доручення є помилковим. Довіреність від 16.05.2014 року не свідчить про укладення будь якого договору у тому числі і доручення.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи спірний автомобіль BMW 540i було придбано позивачем 19 липня 2013 року у м. Полтава, згідно довідки-рахунку (а.с.5). темничний паспорт на зазначений автомобіль видано на ім'я ОСОБА_4 (а.с.36), що підтверджує його право власності на автомобіль на час його продажу ОСОБА_8 Згідно довіреності від 16.05.2014 року позивач уповноважив ОСОБА_5 та ОСОБА_3 експлуатувати та розпоряджатися зазначеним автомобілем BMW 540i кузов НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2 з правом, зокрема, продажу та з правом укладання всіх дозволених законодавством правочинів щодо вказаного автомобіля (а.с.37,38).

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.10.2014 року встановлено, що ОСОБА_3 при продажу спірного автомобіля ОСОБА_8 10.06.2014 року діяла в рамках наданих позивачем повноважень відповідно до виданої на її ім'я нотаріально посвідченої від 16.05.2014 року, яка станом на 10.06.2014 року позивачем скасована не була. Зазначене рішення суду набрало чинності і не скасовано.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначений автомобіль відповідач згідно довіреності продала ОСОБА_8, отримала від продажу автомобіля 125000 грн., які власнику автомобіля - ОСОБА_4 не передала.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами було укладено договір доручення передбачений ст.1000 ЦК України. Згідно ст.1006 ЦК України Повірений зобов'язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Відповідач свої зобов'язання не виконала і отриману від продажу транспортного засобу суму власнику не передала.

Доводи апелянта про те, що вона нібито сплатила ОСОБА_4 вартість автомобіля до отримання від нього доручення 16.05.2014 року належним чином не підтверджені.

Відповідно до вимог ст..10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді ОСОБА_3 не довела, що передавала, до оформлення довіреності 16.05.2014 року, будь які гроші за автомобіль позивачу. Не довела вона і того, що після продажу автомобіля передавала власнику отриманні від продажу грошові кошти.

Рішення суду відповідає наданим доказам та вимогам закону, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права; підстав для його скасування не вбачається. Колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції і відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3- відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: