Ухвала суду № 43556681, 08.04.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/12971/13-к Головуючий 1 інстанції: Шмадченко С.І.

Провадження № 11КП/790/428/15 Доповідач апел.інстанції Плетньов В.В

Категорія: ст.190 ч.3 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Плетньова В.В.,

суддів - Григорова П.О. і Мозгового О.Д.,

при секретарі - Пятікоп В.Є.,

за участю: прокурора - Золочевського С.О.,

адвоката - Зуєвої Л.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження № 640/12971/13-к по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст.190ч.3 КК України

за апеляційними скаргами потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду міста Харкова від 11 грудня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Київського районного суду міста Харкова від 11 грудня 2014 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Палатки Нововодолазького району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживаючого в АДРЕСА_3; судимого 09.12.2013 року за ч.2 ст.190 та ч.4 ст. 190 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна,

визнано винним і засуджено за ч.3 ст. 190 КК України - до 7 років позбавлення волі; на підставі ч.4 ст.70 КК України по сукупності злочинів, шляхом поглинення менш сурового покарання, призначеного цим вироком, більш суровим покаранням, призначеним за вироком Київського районного суду м.Харкова від 09.12.2013 року, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього особистого майна. Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі. Строк відбування покарання ОСОБА_4 ухвалено обчислювати з 23.11.2013 року. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 228674 грн., моральну шкоду у сумі 5000 грн.

З цим судовим рішенням не погодилися обвинувачений, а також потерпіла і цивільний позивач ОСОБА_6, які подали апеляційні скарги, в яких: обвинувачений просить змінити вирок, пом?якшити йому покарання за ч.3 ст.190 КК України до 4 років позбавлення волі, потерпіла і цивільний позивач ОСОБА_6 просить змінити вирок в частині розв?язання цивільного позову, збільшивши суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Вислухавши доповідь судді, думки прокурора, адвоката, потерпілої, обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілої підлягає задоволенню, а апеляційна скарга потерпілої не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено оскаржуваним вироком суду, ОСОБА_4, видаючи себе за агента по нерухомості, маючи відомості щодо занедбаної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, з вільним доступом, оскільки вона не закривалась, та відомості щодо потреби у ОСОБА_5 у придбанні недорогої' квартири, достовірно знаючи, що в неї є для цього гроші, діючи з корисливих мотивів, у другій половині квітня 2010 року вирішив шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами ОСОБА_5 Приблизно 27.04.2010 у період з 15 до 16 години ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_5 та показав їй вищевказану квартиру, обманувши, що в нього є всі права на її продаж. Угодивши з ОСОБА_5 дуже низьку ціну на квартиру в сумі, еквівалентній 21 500 доларів США, ОСОБА_4 попросив в неї задаток для початку оформлення документів на продаж у розмірі 3000 доларів США. ОСОБА_5, будучи впевненої у порядності та досвідченості ОСОБА_4 як ріелтера, добровільно передала йому біля АДРЕСА_1 3000 доларів США, що становило на той час згідно курсу НБУ 23 778,3 грн. При цьому, ОСОБА_4 для видимості реальної угоди, склав на привезеному з собою бланку агентській договір, передавши його ОСОБА_5 Після цього, на протязі більш ніж трьох місяців ОСОБА_4 постійно по телефону запевняв ОСОБА_5 про підготовку ним документів для купівлі-продажу квартири, але уникав зустрічі| з нею.

В середині серпня 2010 року ОСОБА_4 з метою отримання належних ОСОБА_5 коштів, повідомив останній, що у нього виникли труднощі з підготовкою документів та попросив передати йому ще 5000 доларів США, начебто для опікунської ради, для чого приїхав до неї додому. ОСОБА_5, довіряючи його словам, приблизно 15.08.2010 року за місцем свого мешкання: АДРЕСА_4ДІ добровільно передала ОСОБА_4 необхідні гроші у сумі 5000 доларів США, що становило на той час згідно курсу НБУ 39 450 грн. При цьому, ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_5, що дані гроші він бере в рахунок оплати за придбання квартири та вписав дану суму у раніш складений ним договір. Надалі ОСОБА_4 протягом більш ніж трьох місяців знов уникав зустрічі з ОСОБА_5, а у коротких спілкуваннях з нею по телефону запевняв, що він порядна людина та добрий ріелтер.

На початку грудня 2010 року, ОСОБА_4, здійснюючи свій злочинний намір, з метою заволодіння грошима довірливої ОСОБА_5І умовив її віддати йому всю останню оговорену суму в рахунок придбання квартири, запевнивши, що тривалий час збирав документи та чекав рішення опікунської ради. Приблизно 03.12.2010 року потерпіла ОСОБА_5 за місцем свого мешкання: АДРЕСА_4 добровільно передала ОСОБА_4 гроші у сумі 13 500 доларів США, що становило на той час згідно курсу НБУ 107 190 грн., а він дописав вказану суму у раніш складений ним договір. При цьому, ОСОБА_4 достовірно знав та розумів, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яку він начебто продавав ОСОБА_5 є службовою, не приватизованою, та що він взагалі не має ніякого відношення до вказаної квартири, не знає особисто зареєстрованих в цій квартирі осіб, не отримував повноважень до її продажу.

Крім того, приблизно 22.12.2010 року ОСОБА_4 умовив ОСОБА_5 передати йому ще 2200 грн., начебто для якоїсь термінової довідки, запевнивши, що наступного дня вже відбудеться нотаріальне укладання угоди купівлі-продажу квартири. Вказані гроші ОСОБА_5 передала йому на ринку по вул. Жадановського, 1 в м. Чугуєві Харківської області.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4, розуміючи, що ОСОБА_5 не зможе йому відмовити, бо залежить від нього, так, як вже віддала йому велику грошову суму, приблизно 26.12.2010 року попросив її позичити йому 3000 доларів США для особистих потреб, але шантажуючи, що тільки після рішення цих потреб, він займеться її угодою. Отримавши від ОСОБА_4 обіцянку про повернення вказаного займу протягом двох місяців, ОСОБА_5 передала йому на ринку по вул. Жадановського, 1 в м. Чугуєві Харківської області 3000 доларів США, що становило на той час згідно курсу НБУ 23 890,5 грн.

Потім приблизно 18.02.2011 року під надуманим приводом, що начебто хазяйка квартири попала до міліції та її потрібно викупити, бо можна втратити усі вкладені раніш гроші, ОСОБА_4 попросив ОСОБА_5 для цього передати йому 1000 доларів США. Довіряючи обіцянкам ОСОБА_4, ОСОБА_5 через свою дочку ОСОБА_7 передала йому біля станції метро «Пушкінська» м. Харкова 800 доларів США, що становило та той час згідно курсу НБУ 6 353,36 грн.

Реалізуючи свій злочинний намір, продовжуючи обманювати ОСОБА_5, приблизно 09.04.2011 біля ринку по вул. Жадановського, 1 в м. Чугуєві Харківської області ОСОБА_4 під надуманим приводом термінової купівлі житла для хозяйки квартири заволодів ще належними потерпілій ОСОБА_5 грошовими коштами у розмірі 2500 доларів США, що становило на той час згідно курсу НБУ 19 911,75 грн. Вказані гроші ОСОБА_5 передала йому добровільно, сподіваючись, що вкінці-кінців відбудеться купівля-продажу квартири.

Після цього, ОСОБА_4, шахрайським шляхом, вирішуючи свої боргові зобов'язання перед іншими кредиторами за рахунок потерпілої ОСОБА_5, усвідомлюючи, що причиняє їй збитки, які не збирається повертати, став присилати до неї різних осіб, просячи дати їм різні грошові суми та придумуючи різні приводи про термінову необхідність в грошах. Так, на вимоги ОСОБА_4 ОСОБА_5 передала наприкінці серпня 2011 року у м. Чугуєві іншій невідомій жінці 2900 грн., приблизно 03.12.2011 у м.Чугуєві іншій невідомій жінці 700 грн., приблизно 11.12.2011 біля станції метро «Пушкінська» м. Харкова через свою дочку ОСОБА_7 невідомій особі 800 грн., приблизно 07.02.2012 у м. Чугуєві іншим невідомим чоловіку та жінці 1500 грн., при цьому кожного разу під час спілкування з ОСОБА_5 по телефону ОСОБА_4 обіцяв, що ось-ось буде угода та декілька разів призначав час та дату укладання угоди, але у призначений час не виходив на зв'язок та переховувався. Коли у березні 2012 року потерпіла ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_4, що вона буде звертатися до правоохоронних органів, він просив її зачекати та обіцяв повернути гроші, але згодом перестав відповідати на її дзвінки. '

За період часу з 27 квітня 2010 року гіо 07 лютого 2012 року, ОСОБА_4 умисно заволодів належними ОСОБА_5 грошима в загальній сумі 228 674 грн. Отримані шахрайськім шляхом грошові кошти ОСОБА_4, звернув на свою користь та розпорядився за власним розсудом, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 крупну матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному злочині визнав частково, але ані він, ані потерпіла обставини справи і кваліфікацію дій обвинуваченого не оспорили.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Цих вимог кримінального закону суд першої інстанції дотримавсь.

Так, судом було враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставину, що пом?якшує покарання - щире каяття. Суд врахував те, що ОСОБА_4 09.12.2013 року був засуджений Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.190 та ч.4 ст. 190 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, те, що обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України не встановлені, і обґрунтовано вважав за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст.190 ч.3 КК України, оскільки таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Враховуючи те, що ОСОБА_4 скоїв злочин до постановлення вироку Київським районним судом м.Харкова від 09.12.2013 за ч.2 ст.190,ч.4 ст. 190, ст.70 КК України до 8 років позбавлення волі за злочини які скоїв у період 2007,2010-2011 роки, суд правильно до призначеного покарання обвинуваченому застосував правила ч.4 ст.70 КК України і визначив остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Київського районного суду м.Харкова від 09.12.2013 року.

Що стосується заявленого потерпілою ОСОБА_5 цивільного позову про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної шкоди в сумі 228674 грн., хоча суд і задовольнив позов у цій частині в повному обсязі, діючи в межах позовних вимог, обвинувачений в судовому засіданні апеляційного суду заявив, що визнає збільшені позовні вимоги. Визнання позову є підставою для зазначеної підстави для збільшення морального відшкодування відносно того, що було стягнуто судом першої інстанції, колегія суддів враховує характер та об?єм моральних страждань, яких зазнала потерпіла внаслідок протиправних дій обвинуваченого.

У зв?язку з цим оскаржуване судове рішення має бути змінено у відповідній частині.

Крім того, колегія вважає, що має бути задоволена заява обвинуваченого про застосування до нього вимог ст.6 Закону України від 8 квітня 2014 року «Про амністію у 2014 році», оскільки перешкод для застосування цієї норми з матеріалів кримінального провадження не вбачається.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_5 задовольнити. Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду міста Харкова від від 11 грудня 2014 року щодо ОСОБА_4 змінити.

Збільшити розмір відшкодування заподіяної потерпілій ОСОБА_5 шкоди.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5: на відшкодування матеріальної шкоди - 297078гривень, на відшкодування моральної шкоди - 50000гривень. В решті вирок суду від 11 грудня 2014 року залишити буз змін.

Відповідно до вимог ст.6 Закону України від 8 квітня 2014 року «Про амністію у 2014 році» засудженому ОСОБА_4 скоротити наполовину невідбуту частину покарання за вироком суду від 11 грудня 2014 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення ухвали, а засудженим - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий-суддя суддя суддя

_______ ___ _______

В.В.ПЛЕТНЬОВ П.О.ГРИГОРОВ О.Д.МОЗГОВИЙ