Постанова № 43556092, 08.04.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 квітня 2015 р. № 820/2287/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харкові про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харкові, в якому просить суд: визнати дії відповідача щодо не включення до щомісячних актів звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплдачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв`язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещсного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з жовтня по грудень 2014року в сумі 1496, 13грн. та стягнути з відповідача суму витрат з виплати пенсій за період з жовтня по грудень 2014року в сумі 1496, 13грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача щодо корегування в однобічному порядку суми виплаченої пенсії та кількість осіб, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період жовтень-грудень 2014року є незаконними, вчиненими з перевищенням повноважень, не обґрунтовано діючим законодавством та такими, що завдають шкоди Пенсійному Фонду України.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що згідно із вимогами статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV (далі - Закон України № 1105-XIV) наведено повний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, серед яких відсутня державна адресна допомога, яка є самостійним видом пенсійних виплат. В зв'язку з чим, оскільки у відповідача відсутні повноваження щодо самостійного врегулювання включення ви трат на виплату і доставку адресної допомоги до щомісячних актів звірки у Управлінням Пенсійного фонду, то заявлені позовні вимог є необґрунтованими. На підставі вищевикладеного, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Представники сторін у судове засідання 08.04.2015 року не прибули, проте звернулись до суду із клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно приписів ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

За визначенням ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Відповідно до ч.2 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Статтею 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Частиною 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, оскільки пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з п.5 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до п. "а" ч.1 статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Пунктом 3 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спрнизх правовідносин) встановлено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Відповідно до п.3 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Доводи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харкові про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, суд вважає необґрунтованими.

Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті, здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту вищезазначеної норми слідує, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

З наведеного слідує, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 20.03.2007 (номери у Єдиному державному реєстрі судових рішень 669173 та 662742) та в постанові від 05.12.2011 (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 20533655).

Матеріалами справи підтверджено, що Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова здійснювало виплату пенсій по інвалідності громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Як вбачається з матеріалів справи, нещасний випадок на виробництві з громадянином ОСОБА_1 стався 21.07.86 р. року на підприємстві «Новоуренгойское вышкомонтажное управление треста по бурению «Укрбургаз», Тюменська область, м. Новий Уренгой, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві від 24.10.12 р. ОСОБА_1 з 17.03.1992 року була признчена пенсія по інвалідності відділом соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів на підставі акту форми Н-1, затвердженого начальником НовоУренгойського вишмантажного управління від 07.02.1991 року та довідки МСЕК, якою ОСОБА_1 надано третю групу інвалідності.

З громадянином ОСОБА_2 нещасний випадок на виробництві стався 02.11.96 р. на столярній ділянці, про що свідчить акт № 1 про нещасний випадок на виробництві.

ОСОБА_3 призначена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва відділом соцільного захисту населення м. Саки Кримської облсті від 12.10.1995 року на підставі акту форми Н-1 від 15.03.1994 року та довідкою МСЕК. В подальшому ОСОБА_3. у зв`язку з подальшою зміною місця проживання став отримувати пенсію в управлінні УПФУ в Київському районі м. Харкова.

ОСОБА_4 призначена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва відділом соціального захисту населення Жовтневої районної ради депутатів м. Барнаула від 07.01.1975 року, на підставі акту форми Н-1 від 21.06.1974 року та довідки МСЕК. В подальшому ОСОБА_4, у зв`язку зі зміною місця проживання став отримувати пенсіюв УПФУ в Київському районі з 01.09.2006 року. що підтверджується розпорядженням про призначення пенсії від 01.09.1991 року та атестатом про суми виплачених пенсій від 14.08.2006 року.

Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харкові

Як свідчать дані підписаних позивачем та відповідачем таблиць розбіжностей до інформації про відшкодуванню соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харкові витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по Управлінню Пенсійного фонду України уу Київському районі м. Харкова за період з жовтня по грудень 2014 року, відповідач погоджується з тим, що не відшкодовує позивачу витрати на виплату пенсій громадянам та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну за вказаний період в сумі 1496, 13грн.

Зазначене підтверджується копіями актів про нещасні випадки на виробництві, списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у жовтні-грудні 2014 року, таблиць розбіжностей до інформації про відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, по управлінню Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова.

Водночас, механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання передбачено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 р. N 5-4/4 ( далі - Порядок N 5-4/4).

Пунктом 4 зазначеного Порядку N 5-4/4 встановлено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", Закону N 1105-XIV та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Пунктом 5 Порядку №5-4/4, визначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставною відмову відповідача від включення до заліку суми витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Доводи відповідача про відсутність підстав для здійснення відшкодувань зазначених виплат через відсутність у Фонді особових справ є необгрунтованими, оскільки обов'язок Фонду відшкодовувати витрати позивачу, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, навіть при відсутності особових справ в розпорядженні виконавчої дирекції фонду прямо передбачений ч.2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №2272-IIІ від 22.02.01р.

Кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок її страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, в сумі 1496, 13 грн. є обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача є саме стягнення вказаних коштів, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дії відповідача щодо внесення змін до обліку осіб, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та зобов'язання відповідача включити до актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві з урахуванням відкоригованого обліку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що матиме своїм наслідком відшкодування коштів Пенсійному фонду України Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України слід відмовити.

Вказана позиція відповідає вимогам рішення Верховного Суду України від 19.03.2012 р. по справі № 21-364а11 за позовом управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові про зобов'язання вчинити дії.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, приймаючи до уваги те, що судовим розглядом встановлений факт часткового порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то поданий позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача суми заборгованості по відшкодуванню витрат, пов`язаних з виплатою пенсій особам, яким признчено пенсії по інвалідності внаслідок нещсного випадку на виробницьтві або професійного захворювання у розмірі 1496, 13грн.

В решті задоволення позову суд відмовляє з підстав необґрунтованості та безпідставності.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харкові про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харкові (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 1) суму заборгованості по відшкодуванню витрат, пов`язаних з виплатою пенсії в розмірі 1 496 (одна тисяча чотириста дев`яносто шість) грн. 13 коп. на користь у Київському районі м. Харкова (61001, м. Харків, м-н. Свободи, 5, Держпром, 2 під., 3 пов., код ЄДРПОУ 22682017 , р/р 256053122089 в Харківському обласному відділенні АТ "Ощадбанк", МФО 351823).

В решті задоволення позовних вимог-відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя Горшкова О.О.