Постанова № 43555879, 08.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року м.ПолтаваСправа № 816/707/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Христич О.С.,

представника позивача - Драч Т.П.,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор - УТР" до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03 березня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор - УТР" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2014 року №0001092301.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року по справі №816/707/15-а прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор - УТР" про зміну предмету адміністративного позову, а саме про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012200 від 30 січня 2015 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року по справі №816/707/15-а замінено первісного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на належного відповідача - Лохвицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

23 березня 2015 березня до суду надійшло клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якому останній просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2015 року №0000012200 в частині нарахованих зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 3415495 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 2276996 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1138498 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2015 року №0000012200, в частині яка оскаржується позивачем, є неправомірним, оскільки при формуванні витрат позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що незрозуміло на підставі яких первинних документів бухгалтерської звітності перевіряючий дійшов до висновку в акті перевірки, що сума нарахованих відсотків за кредитним договором №291112-КЛН від 29 листопада 2012 року становить 13002459,39 грн. Стверджував, що з метою оподаткування за Податковим кодексом України, використовуються терміни саме Податкового кодексу України і у разі виникнення суперечностей перевага безперечно надається визначенню з Кодексу, а як зазначено в вищевказаному Кодексі головною ознакою господарської діяльності є отримання доходу, а не прибутку. А тому вважає заявлені вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи правомірністю висновків перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року в ході якої встановлено завищення витрат товариства. Вказував на те, що під час перевірки позивачем не було надано в повному обсязі первинні документи, що стосуються виконання кредитного договору та доказів його припинення. Стверджував, що взяті кредитні кошти позивачем не використано у власній фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР" (попередня назва - ТОВ "Амарат") зареєстровано як юридична особа 26 липня 2006 року, номер запису 1 588 120 0000 005161 (а.с. 150-153).

ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області, у період з 26 серпня 2014 року по 06 жовтня 2014 року, на підставі підпункту 20.1.4, пункту 20.1 статтю 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України №2755-VII від 02 грудня 2010 року, проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Амарат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року , валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 13 жовтня 2014 року №5583/16-01-22-01-09/31821166 (а.с. 14-38), за висновками якого встановлено порушення позивачем, зокрема підпункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 141.1 статті 141, пункту 146.11, пункту 146.13 статті 146 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями), за рахунок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 2555691 грн., в тому числі по періодах:

- 3 кв. 2012 року на суму 4707 грн.,

- 2013 рік на суму 2550984 грн.

На підставі акту перевірки від 13 жовтня 2014 року №5583/16-01-22-01-09/31821166 ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2014 року №0001092301 (а.с. 39), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3833536,50 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 2555691 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1277845,50 грн.

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 30 жовтня 2014 року №0001092301, направив до ГУ Міндоходів у Полтавській області скаргу (а.с. 41-45), за результатами розгляду якої Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 30 жовтня 2014 року №0001092301 в частині на суму 290207 грн. (у тому числі основного платежу - 193471 грн. та штрафних санкцій - 96736 грн.), а в іншій - залишив без змін (а.с. 46-54).

Повторна скарга до ДФС України залишена без розгляду (а.с. 56-65).

За результатами оскарження позивачем вищевказаного податкового повідомлення-рішення та його частковим скасуванням, Лохвицькою ОДПІ 30 січня 2015 року, на підставі акту перевірки №5583/16-01-22-01-09/31801166 від 13 жовтня 2014 року, прийнято податкове повідомлення-рішення №000012200 (а.с. 166), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3543329,50 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 236222 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1181109,50 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на прибуток звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2015 року №0000012200 в частині нарахування грошового зобов'язання в розмірі 3415494 грн. в тому числі за основним зобов'язанням в розмірі 2276996 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1138498 грн.

Збільшуючи позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток в оскаржуваній частині, контролюючий орган виходив з того, що: "відповідно до банківської виписки від 30 листопада 2012 року по рахунку №2600-0-30519901 фактично кошти в розмірі 100000000 грн. надійшли на депозитний рахунок 30 листопада 2012 року, тобто 29 листопада 2012 року під час оформлення кредитного договору кошти на депозитивному рахунку були відсутні. Відповідно наданої відповіді від 08 жовтня 2014 року №1265 ТОВ Амарат", яка була врахована під час написання акту документальної перевірки, платником надана копія виписки від 30 листопада 2012 року, яка підтверджує дану операцію. Даний факт свідчить про надання ТОВ "Амарат" переваги фінансовою установою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" в отриманні кредиту №291112-КЛН з метою виведення з обігу активів та зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток ТОВ "Амарат" за рахунок віднесення до складу фінансових витрат декларації з податку на прибуток нарахованих відсотків по даному кредиту в сумі 13002459,39 грн. За даними фінансової звітності ф.№2 "Звіт про фінансові результати" за 2012 рік - чистий прибуток в сумі - 471 тис. грн., за 2013 рік виникає чистий бухгалтерський збиток в сумі - 35135 тис. грн. ТОВ "Амарат" не було використано кошти кредитного договору у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку. ТОВ "Амарат" завищено витрати по нарахованим процентам за борговими зобов'язаннями, які віднесені до складу витрат за 2013 рік в розмірі 13002459,39 грн."

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню в оскаржуваній частині, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів пункту 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено такий критерій господарської діяльності, як направлення діяльності на отримання доходу.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138-9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом, 29 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амарат" укладено кредитний договір №291112-КЛН (а.с. 67-70).

За умовами договору банк, на умовах цього договору, відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію в іноземній валюті з лімітом кредитування 12500000 (дванадцять мільйонів п'ятдесят тисяч доларів США). Позичальник зобов'язується повернути, отримані в межах кредитної лінії, не пізніше "28" (двадцять восьмого) листопада 2013 (дві тисячі тринадцятого) року та сплатити проценти за користування кредитами. Кредити надаються для поповнення обігових коштів. Основним забезпеченням своєчасного погашення кредитів, наданих за цим договором, сплати процентів та пені є застава майнових прав на отримання банківського депозиту позичальника на депозитному рахунку згідно договору застави майнових прав №291112-М від "29" (двадцять дев'ятого) листопада 2012 (дві тисячі дванадцятого) року.

29 листопада 2012 року між ПАТ "БанкКредит Дніпро" та ТОВ "Амарат" укладено договір застави майнових прав №291112-М (а.с. 75-77).

На виконання кредитного договору №29111-КЛН від 29 листопада 2012 року кошти в сумі 12253524,19 дол. США ПАТ "Банк Кредит Дніпро" надано 30 листопада 2012 року та зараховано на поточний рахунок позивача №260003051990 (а.с. 102).

29 листопада 2012 року між сторонами укладено договір №91/ДС22-12 банківського строкового депозиту юридичної особи (а.с. 71-72), за умовами якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок №2615-2-30519901, на який вкладник перераховує грошові кошти у національній валюті. Депозит за цим договором є строковим, сума депозиту 100000000 грн, процентна ставка 21 процент річних.

Стосовно тверджень відповідача, що відповідно до банківської виписки від 30 листопада 2012 року по рахунку №2600-0-30519901 кошти в розмірі 100000000 грн. надійшли на депозитивний рахунок 30 листопада 2012 року, хоча договір №91/ДС22-12 банківського строкового депозиту юридичної особи укладено 29 листопада 2012 року та під час оформлення кредитного договору кошти на депозитивному рахунку були відсутні суд вважає за необхідне зазначити, що за умовами договору №91/ДС22-12 від 29 листопада 2012 року - датою внесення депозиту зазначено саме 30 листопада 2012 року (пункт 2.4).

Не заслуговують на увагу і посилання відповідача на відсутність доказів припинення дії кредитного договіру №291112-КЛН від 29 листопада 2012 року та погашення по ньому заборгованості, оскільки, як встановлено судом із листа Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" у зв'язку із виконанням позивачем умов вищевказаного договору його дія припинена 01 березня 2013 року (а.с. 99).

Твердження відповідача, що за умовами кредитного договору позивачу нараховані відсотки в розмірі 13002459,39 грн., які в подальшому віднесені останнім до витрат, також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки, з наданої Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" банківської виписки щодо суми нарахованих відсотків за весь час дії кредитного договору, судом встановлено, що загальна сума відсотків становить 2895206,95 грн. (а.с. 100-101). Крім того, згідно банківської виписки за весь період дії кредитного договору (з 29 листопада 2012 року по 28 листопада 2013 року) підтверджено перерахування позивачем коштів банку на погашення кредиту і оплати відсотків за його користування (а.с. 102).

Стосовно тверджень відповідача, що позивачем не було використано суму отриманого кредиту за договором №291112-КЛН від 29 листопада 2012 року у власній фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку, суд вважає за необхідне зазначити слідуюче.

З пояснень представника позивача судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що отримані ТОВ "Луксор-УТР" кредитні кошти були використані для внесення коштів на депозитивний рахунок відповідно до договору №91/ДС22-12 банківського строкового депозиту юридичної особи від 29 листопада 2012 року. При цьому, відсотки за депозитним вкладом були відображені в декларації з податку на прибуток позивача за 2012-2013 роки, що не спростовано відповідачем.

Як встановлено судом господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд звертає увагу на те, що поняття "дохід" та "прибуток" не є тотожними, а тому їх підміна є неприпустимою, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

При цьому ж, прибуток це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Як встановлено судом з довідки ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (а.с. 78) сума нарахованих та сплачених відсотків за Договором №91/ДС22-12 від 29 листопада 2012 року за весь період дії договору становила 5173051,88 грн.

Таким чином суд приходить до висновку, що кошти отримані ТОВ "Луксор-УТР" за кредитним договором були спрямовані на отримання доходу у вигляді відсотків за договором банківського строкового депозиту №91/СД22-12.

Крім того, чинне законодавство України не передбачає, що головною ознакою господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності є отримання прибутку, який відображає чистий дохід, створений у процесі підприємницької діяльності.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Луксор-УТР" порушень податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток підприємств в розмірі 2276996 грн., визначених актом перевірки №5583/16-01-22-01-09/31801166, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000012200 від 30 січня 2015 року на суму 3415494 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 2276996 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1138498 грн.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000012200 від 30 січня 2015 року на суму 3415494 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 2276996 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1138498 грн. не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Луксор-УТР" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012200 від 30 січня 2015 року на суму 3415494 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 2276996 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1138498 грн.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявна у матеріалах справи квитанція від 03 березня 2015 року №41Р03112, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ТОВ "Луксор-УТР" сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 487,20 грн.

Отже, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума фактично сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор - УТР" до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області 30 січня 2015 року №0000012200, в частині нарахування зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 3415494 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 2276996 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1138498 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор - УТР" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2015 року.

Суддя С.О. Удовіченко