Постанова № 4355559, 19.03.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2а-9086 /08/1370

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі Колтун Ю.М.

з участю позивача - ОСОБА_1,

представників:

від відповідача управління праці - не з'явився,

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бродівської районної державної адміністрації Львівської області про повернення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бродівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення суми недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею триічного віку в сумі 4060, 51 грн.

Позивач в позовній заяві вважає, що йому всупереч вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п.3 ст.22 Конституції України допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалась не в повному обсязі.

Позивач просить позов задоволити.

В запереченні на позовну заяву відповідач вважає, що оскільки у видатковій частині Державного бюджету України на відповідний рік не передачені коштів на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в такому розмірі як вимагає позивач, позов не підлягає до задоволення .

Справа розглядається у відповідності до вимог ч.4 ст.128 КАС України, на основі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року №2811-ХII, з наступними змінами та доповненнями, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Позивач - ОСОБА_1 має на утриманні 2 дитини віком до трьох років - ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії 1-СГ №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року) та ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії І-СГ №НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року).

Згідно із положеннями ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції до 9 липня 2007 року - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Положення згаданої норми зупинялися на 2007 рік, з урахуванням пункту 14 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

П озивач правомірно визначив відповідачау даній справі - Управління праці та соціального захисту населення Бродівської районної державної адміністрації Львівської області, оскільки звернувся саме до того органу, на який законодавством (ст5 згаданого Закону) покладено обов'язок виплачувати державну соціальну допомогу.

В позовній заяві, позивач вважає, що у 2007 згадана соціальна допомога виплачувалась не в повному обсязі .

Такі дії відповідача бумовлені тим, що законом України про Державний бюджет України на відповідний рік норми згаданої статті зупинялись.

Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Згідно рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнаний таким що не відповідає Конституції України, зокрема, пункт 14 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року №489-V, яким зупинено дію частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» .

В пункті 5 згаданого рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень законів, визнаних неконституційними.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання державної соціальної допомоги, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання матерям допомоги по догляду за дитиною, а саме забезпечення їх щомісячної державної соціальної допомоги, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно із положеннями статті 12 Європейської соціальної хартії від 3 травня 1996 року, яка ратифікована Законом України № 137-V від 14 вересня 2006 року метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються: започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач у справі після прийняття рішення Конституційним судом України не вжив заходів до захисту порушеного права позивача, а тому таке підлягає захисту в суді .

Згідно вимог ч.1 ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з наступними змінами та доповненнями, на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі, зокрема, для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка про доходи №234 від 11.11.2008 року Управління праці та соціального захисту населення Бродівської районної державної адміністрації Львівської області , з якої вбачається, що позивач отримувала в 2007 році допомогу по догляду за дитиною в сумі 1019 грн. 91 коп.

Окрім того, позивачем правомірно, у відповідності до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх твиплати», визначено суму компенсації за пропущення строгків виплати згаданої грошової допомоги в сумі 682, 29 грн.

Відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не доведено жодних обставин щодо спростування правомірності нарахування позивачем згаданої компенсації.

З огляду на викладене, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині стягнення 4334 грн. 38 коп. (2799 грн. 00 коп. (липень - грудень 2007 року) + 1873 (вересень-грудень 2007 року) - 1019 грн. 91 коп. (здійснених виплат в 2007 році) + 682 грн. 29 коп. (сума компенсації за липень-грудень 2007 року)), а тому в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту Бродівської районної державної адміністрації Львівської області (код ЄДРПОУ 03194298), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Броди, вул.Щурата,1, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), що проживає за адресою АДРЕСА_1 , недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням компенсації в сумі 4060 грн. 51 коп.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), що проживає за адресою АДРЕСА_1, 203 грн. 40 коп. судових витрат.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

7. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.Я.Мартинюк