Постанова № 43555327, 31.03.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2015 року 810/597/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Гарант" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Гарант" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2), за січень 2015 року у сумі 914,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2. Посилаючись на частину другу розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що відповідач неправомірно призначив особі, яка певний час працювала на підприємстві позивача, пенсію на пільгових умовах за відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідач стверджував, що його підприємство є сільськогосподарським, до 31 грудня 2014 року було платником фіксованого сільськогосподарського податку, а з 1 січня 2015 року - є платником єдиного податку 4 групи, який по суті є тим самим фіксованим сільськогосподарським податком. В силу положень абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" позивач є звільненим від відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Крім того, відповідач зазначав, що відповідно до положень абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідач також вказував, що пенсіонер, який працював на підприємстві відповідача, був зайнятий на сезонних роботах, тобто не на постійній роботі, тому Пенсійний фонд неправомірно призначив йому пенсію на пільгових умовах і не має право отримувати відшкодування витрат з виплати і доставки цієї пенсії за рахунок відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Гарант" є юридичною особою, що зареєстрована 12.02.2004 (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 13471200000000162), як платник єдиного страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ставищенському районі Київської області.

ТОВ "Агрофірма Гарант" є сільськогосподарським підприємством, яке до 31.12.2014 було платником фіксованого сільськогосподарського податку, а з 1 січня 2015 року - є платником єдиного податку 4 групи.

УПФУ у Ставищенськоиму районі Київської області відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, на підставі пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список № 2), згідно з вимогами частини другої розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначило розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій громадянці ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 у сумі 914,19 грн.

Вказана пенсіонерка працювали на підприємстві відповідача і отримали право на пенсію на пільгових умовах на підставі пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову вказував, що пенсію гр. ОСОБА_1 на пільгових умовах Пенсійний фонд призначив неправомірно, адже вона працювала на підприємстві відповідача лише 2 місяці і була прийнята на сезонну роботу.

З'ясовуючи ці обставини, суд встановив наступне.

З 12.08.2008 ОСОБА_1 на підставі поданої нею заяви від 12.08.2018 № 2/203 призначено пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховують п'ятеро і більше дітей, мають право на отримання пенси на пільгових умовах незалежно від віку і трудового стажу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 № 244 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" встановлено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на таку пенсію на пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподаpському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

Таким чином, право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "ж" статті 13 вищезазначеного Закону мають жінки, які виховують п'ятеро і більше дітей до 14-річного віку та на момент призначення пенсії зайняті на постійній роботі у сільськогосподаpському виробництві у будь-яких господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 убачається, що в пакеті документів, наданих ОСОБА_1, є подання адміністрації спільно з профспілковим комітетом ТОВ "Агрофірма Гарант" від 12.08.2008 за № 49 про призначення пенсії на пільгових умовах та трудова книжка, в якій працедавцем вчинено запис за № 25 про те, що на момент подачі заяви ОСОБА_1 працювала різноробочою в ТОВ "Агрофірма Гарант".

Записи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 працювала в ТОВ "Агрофірма Гарант" на сезонних роботах, на умовах строкового трудового договору чи інших умовах, що мають тимчасовий характер і не визнаються постійною роботою, у трудовій книжці не вчинено, жодних інших доказів з цього приводу відповідач суду не надав.

Відповідно до пункту 5 Розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, документом, який засвідчує особливий статус особи при призначенні пенсії згідно із пунктом "ж" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є документ про народження та виховання дитини до чотирнадцятирічного віку.

Згідно з довідкою від 06.08.2008 за № 408, виданої Гостромогильською сільською радою, та рішенням ТОВ "Агрофірма Гарант" від 07.08.2008 № 21 ОСОБА_1 працювала у сільському господарстві в ТОВ "Агрофірма Гарант" на момент призначення пенсії та виховала п'ятеро дітей віком до 14 років.

За даними Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області загальний розмір пенсії, який підлягає відшкодуванню ТОВ "Агрофірма Гарант", становить 914,19 грн. щомісячно, в тому числі 850,15 грн. - основний розмір пенсії за віком, який обрахований відповідно до статей 27, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", 50,00 грн. - підвищення, яке встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 327 від 23.04.2012 "Про підвищення рівня соціального захисту населення", що виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду і підлягає відшкодуванню, та 14,04 грн. - розмір фактичних витрат на доставку пенсії - 1,56 % від суми виплаченої пенсії (виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється підприємством поштового зв'язку ЦПЗ № 7).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховують п'ятеро і більше дітей, мають право на отримання пенси на пільгових умовах незалежно від віку і трудового стажу.

Як вже зазначалось, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 № 244 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" встановлено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на таку пенсію на пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподаpському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

У справі, що розглядалась, судом встановлено, що жінка, якій призначено пенсію на пільгових умовах, на момент призначення пенсії виховала п'ятеро дітей до 14-річного віку та працювала на постійній роботі на підприємстві позивача, яке є сільськогосподаpським виробництвом.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої розділу XV «Прикінцеві положення» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 1 статті 1 та абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тобто, вказаним законом з огляду на суб'єктний склад для платників фіксованого сільськогосподарського податку зроблено виключення, в силу якого вони не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Судом встановлено, що починаючи з 1 січня 2006 року пенсії, призначені відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в силу положень абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 31.05.2005 № 2613-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку") виплачувались за рахунок коштів Державного бюджету України.

Однак, з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме: з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок та запроваджено нову форму оподаткування - єдиний податок, в якому передбачено окрему (четверту) групу платників єдиного податку, які є сільськогосподарськими товаровиробниками.

Внаслідок змін у правовому регулюванні, що сталися у податковому законодавстві (виключення положень про фіксований сільськогосподарський податок), відпали й підстави для звільнення від оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", адже з 1 січня 2015 року правовим порядком не передбачено такої категорії платників податків як платники фіксованого сільськогосподарського податку.

Суд констатує, що витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підлягають відшкодуванню Пенсійному фонду, у розумінні Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 64 України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Наявність у відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підтверджується доказами, наданими позивачем. З матеріалів справи вбачається, що органом Пенсійного фонду направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам відповідача, в якому зазначено суми пенсій, виплачені пенсіонерам разом з витратами на доставку цих пенсій.

На день судового розгляду відповідач суму заборгованості не сплатив, а заперечення позивача проти заявлених позовних вимог суд вважає неспроможними.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Гарант" на користь Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2), за січень 2015 року у сумі 914 (дев'ятсот чотирнадцять) гривень 19 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "06" квітня 2015 р.