Рішення № 43555039, 06.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015

Справа №910/1614/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ ТРАНС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОС-ПРО»

про стягнення 32 250, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМ ТРАНС» (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОС-ПРО» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 32 250, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами-заявками в період з 10.06.2014 р. по 11.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.02.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Зокрема, зобов’язано позивача надати суду належним чином завірені копії договорів: № 231 від 10.06.2014 р., № 232 від 10.06.2014 р., № 233 від 17.06.2014 р., № 236 від 09.07.2014 р., № 238 від 30.07.2014 р., № 239 від 11.08.2014 р., № 239 від 19.07.2014 р., № 247 від 27.07.2014 р., № 244 від 11.09.2014 р., № 243 від 11.09.2014 р.

12.02.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав докази часткового погашення заборгованості перед позивачем у розмірі 10 000, 00 грн.

У судовому засіданні від 12.02.2015 р. представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд враховуючи обставини добровільної сплати відповідачем грошової суми у розмірі 10 000, 00 грн. в рахунок погашення боргу, зменшити суму позовних вимог до 22 250, 00 грн.

Суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв’язку з чим прийняв її до розгляду.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

16.03.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому надав докази частково погашення заборгованості та зазначив, що відповідач намагається як можна скоріше погасити наявну заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2015 р. продовжено строк вирішення спору на п’ятнадцять днів, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 06.04.2015 р. за участю представників сторін.

У дане судове засідання представники сторін не з’явились, причин неявки суду не повідомили, однак були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу та розпискою позивача.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.04.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі заявок на надання транспортних послуг по Києву та території України № 231 від 10.06.2014 р., № 232 від 10.06.2014 р., № 233 від 17.06.2014 р., № 236 від 09.07.2014 р., № 238 від 30.07.2014 р., № 239 від 11.08.2014 р., № 239 від 19.07.2014 р., № 247 від 27.08.2014 р., № 244 від 11.09.2014 р., № 243 від 11.09.2014 р. позивачем були надані послуги на загальну суму 39 380, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

• № 656 від 10.06.2014 р. на суму 3 500, 00 грн.;

• № 664 від 11.06.2014 р. на суму 950, 00 грн.;

• № 679 від 18.06.2014 р. на суму 900, 00 грн.;

• № 728 від 14.07.2014 р. на суму 6 150, 00 грн.;

• № 761 від 31.07.2014 р. на суму 4 000, 00 грн.;

• № 783 від 11.08.2014 р. на суму 980, 00 грн.;

• № 800 від 19.08.2014 р. на суму 7 900, 00 грн.;

• № 801 від 26.08.2014 р. на суму 7 900, 00 грн.;

• № 858 від 11.09.2014 р. на суму 4 600, 00 грн.;

• № 859 від 11.09.2014 р. на суму 2 500, 00 грн., які підписані представниками сторін і скріплені їх печатками (в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема виписки з банківського рахунку позивача та платіжних доручень № 1368 від 22.01.2015 р., № 1367 від 22.01.2015 р., № 1370 від 22.01.2015 р., № 1373 від 22.01.2015 р., № 1372 від 21.01.2015 р., № 1369 від 22.01.2015 р., № 1371 від 22.01.2015 р., відповідач за надані послуги розрахувався частково у розмірі 17 130, 00 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 22 250, 00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 01-03/083 від 14.11.2014 р., в якій позивач просить відповідача сплати заборгованість, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Листом від 26.11.2014 р. № 26/11/14-1 відповідач надав відповідь на зазначену вище претензію позивача, в якому повідомив, що погашення заборгованості відбудеться пропорційно до кінця грудня 2014 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання щодо оплати наданих транспортних послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 22 250, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарські договори у спрощений спосіб про надання послуг на загальну суму 39 380, 00 грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже позивач, укладаючи з відповідачем господарські договори у спрощений спосіб, мав на меті надати послуги та отримати кошти за їх надання.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов’язання за договорами належним чином, надав передбачені послуги, які прийняті відповідачем без зауважень по актам здачі приймання робіт (надання послуг).

Відповідач за надані послуги розрахувався частково в сумі 17 130, 00 грн., водночас, судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідачем в погашення заборгованості було сплачено 4 000, 00 грн., тому за останнім наявна заборгованість у розмірі 18 250, 00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі № 910/1614/15-г на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 4 000, 00 грн. боргу, які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після порушення провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договорів про надання послуг, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 18 250, 00 грн.

Щодо розподілу судових витрат з урахуванням часткового припинення провадження у справі, суд відзначає наступне.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 9) у застосуванні ст. 7 Закону України «Про судовий збір» господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке. Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Разом з тим, відповідно до п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Таким чином, враховуючи положення ст. 49 ГПК України, суд покладає судовий збір, сплачений позивачем, на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/1614/15-г припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині стягнення 4 000, 00 грн. боргу за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ ТРАНС» задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОС-ПРО» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29, ідентифікаційний код - 33301022), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ ТРАНС» (02092, м. Київ, вул. О. Довбуша, буд. 37, ідентифікаційний код - 37292656) 18 250 (вісімнадцять тисяч двісті п’ятдесят) грн. 00 коп. – заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. – судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 09.04.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.