Постанова № 43554935, 07.04.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року Справа № 910/21583/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В. Цвігун В.Л.за участю представників: приватного підприємства "Трейд-М" розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2015 рокуу справі№ 910/21583/14 господарського суду міста Києваза позовомприватного підприємства "Трейд-М"до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я"простягнення 57 892, 00 грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03 листопада 2014 року (Босий В.П.) позов задоволено.

Суд дійшов висновку, що відповідач не виконав обумовленого договором зобов'язання з поставки товару, тому за умовами договору та нормами ст.ст. 526, 549, 693 Цивільного кодексу України зобов'язаний повернути суму передоплати та сплатити штрафні санкції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року (судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Рудченко С.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 03 листопада 2014 року залишено без змін.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права, в позові відмовити.

Скаржник доводить, що суд не застосував до спірних правовідносин норми ст. 604 Цивільного кодексу України, оскільки не врахував, що внаслідок додаткової угоди від 01.08.2012 р. первісне зобов'язання було припинене новим, тому зобов'язання з поставки слід визнати припиненим внаслідок його заміни на грошове.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, відзиву, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 червня 2012 року між Приватним підприємством "Трейд-М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпровя" було укладено договір на поставку продукції.

Предмет даного договору було визначено у п. 1.1 Договору, а саме постачальник, що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в обумовлений даним договором строк вирощену продукцію (пшениця, соняшник, кукурудза, соя, ячмінь) покупцю для використання в підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити ці товари.

Відповідно до п. 2.1 Договору №26/06 від 26 червня 2012 року Постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2012р. по 26.11.2012р. з врожаю 2012 року, після отримання від покупця замовлення.

Згідно з п. 4.4 Договору покупець здійснює передоплату за товар у розмір 41 000,00 грн. на розрахунковий рахунок постачальника, а саме 26.06.2012 р. - 41 000,00 грн.

Відповідно до п. 9.1 Договору №26/06 від 26 червня 2012 року даний договір діє з моменту його підписання Сторонами та діє до повного його виконання.

01 серпня 2012 року Приватним підприємством "Трейд-М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпровя" було підписано додаткову угоду №1 до договору поставки продукції №26/06 від 26 червня 2012 року, відповідно до умов якої, сторони погодили викласти п. 2.1 Договору на поставку продукції №26/06 від 26 червня 2012 року в наступній редакції: "Постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2012р. по 26.11.2013р. У випадку не поставки товару постачальник зобов'язується повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 04.12.2013 р.".

Факт виконання ПП "Трейд-М" п. 4.4 Договору №26/06 від 26 червня 2012 року, а саме здійснення передоплати у розмірі 41 000,00 грн., підтверджується випискою з особового рахунку ПП "Трейд-М".

Спір виник внаслідок того, що СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпровя", на думку ПП "Трейд-М", порушено умови договору, а саме прострочено виконання поставки товару та не повернуто передоплату у розмірі 41 000,00 грн.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В матеріалах справи відсутні докази поставки СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпровя" товару ПП "Трейд-М" станом на 26 листопада 2013 року та повернення передоплати у розмірі 41 000,00 грн. станом на 04 грудня 2013 року. Доказів протилежного СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпровя" не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість вимог ПП "Трейд-М" про стягнення грошових коштів у розмірі 41 000,00 грн. не повернутих СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпровя", відповідно до 2.1 Договору №26/06 від 26 ччервня 2012 року, з урахуванням додаткової угоди №1 від 01 серпня 2012 року, ПП "Трейд-М".

Щодо вимоги ПП "Трейд-М" про стягнення з СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпровя" неустойки та штрафу за непоставлений товар колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення строків поставки товару та/або недопоставленої кількості товару визначеного даним договором, покупець має право отримати від постачальника неустойку у розмірі 0,2% від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочення та/або штраф у розмірі 5% від вартості непоставленої частини товару.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Провівши повторний математичний розрахунок за допомогою "калькулятора підрахунку ЛІГА:ЗАКОН", колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума неустойки підлягає стягненню у розмірі 14 842,00 грн., штраф - 2 050,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпровя" вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що уклавши додаткову угоду до договору поставки продукції №26/06 від 26 червня 2012 року сторони замінили первісне зобов'язання, яке виникло з договору поставки №26/06 від 26 червня 2012 року, іншим зобов'язанням (новація). Таким чином, на думку СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпровя", новація припиняє додаткові зобов'язання, а тому суд безпідставно стягнув неустойку та штраф.

Дані посилання СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпровя" є безпідставними та спростовується наступним.

Згідно з частиною 2 статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Тобто характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами.

Додатковою угодою №1 до договору поставки продукції №26/06 від 26 червня 2012 року сторони фактично змінили строк поставки товару та порядок повернення передоплати, проте не змінили саме зобов'язання, а саме поставку товару, а тому укладання додаткової угоди №1 не замінило первісне зобов'язання по договору поставки №26/06 від 26 червня 2012 року новим зобов'язанням. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 30 вересня 2014 року № 5011-35/1534-2012-42/553-2012|3-114гс14).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд, виконавши вимоги процесуального закону, всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника не відповідають змісту спірного правовідношення, з огляду на встановлені обставини, не ґрунтуються на нормах права, що регулюють новацію зобов'язання, тому до уваги не беруться.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд вирішив спір відповідно до вимог статей 4-2, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, тому законних підстав для скасування постанови та рішення господарського суду не має.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 03 листопада 2014 року у справі № 910/21583/14 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун